Рішення

від 11.06.2015 по справі 922/2996/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р.Справа № 922/2996/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест", м. Харків про стягнення 40545,84 грн. за участю представників:

позивача - Рубанець А.Ф. за довіреністю № 87/1 від 12.01.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 40545,84 грн., з яких: 18029,34 грн. сума основного боргу за договором зберігання № 111/ДХ від 07.09.2011 р.; 1360,06 грн. 3% річних; 10586,96 грн. інфляційні; 9307,43 грн. пеня; 1262,05 грн. штраф. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1827,00 грн. судового збору.

Ухвалою суду по справі від 18.05.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2015 р. о 11:20.

26.05.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 11.06.2015 р. о 12:00.

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 24082 від 11.06.2015 р.), яка судом була задоволена.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в призначене судове засідання не з'явився.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 26.05.2015 р. за вх. № 21382, надав клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 26.05.2015 р. о 11:20. Дане клопотання судом було отримано після проведення судового засідання призначеного на 26.05.2015 р. о 11:20 та долучено до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи призначеного на 26.05.2015 р. о 11:20, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки 26.05.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 11.06.2015 р. о 12:00.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (поклажодавець) був укладений договір зберігання № 111/ДХ від 07.09.2011 р. (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, поклажодавець передає на зберігання двигуни, що в подальшому іменується майно, а зберігач приймає та зобов'язується зберігати майно. Передача майна на зберігання та зняття зі зберігання відбувається по акту приймання - передачі.

Згідно з п.4.1. договору, за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу в місяць 45 грн. 66 коп. з ПДВ за 1 кв.м. згідно займаної площі.

У відповідності до п.4.2. договору, грошові кошти у відповідності до п.4.1. договору передаються поклажодавцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок зберігача. Згідно з п.4.3. договору, площа що займає передане на зберігання майно зазначається в актах приймання передачі майна на зберігання.

Відповідно до акту приймання - передачі від 07.09.2011 р. до договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання 10 одиниць двигунів на площу зберігання 24,35 кв.м.

Відповідно до акту приймання - передачі від 22.05.2012 р. до договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання 24 одиниці двигунів на площу зберігання 64,00 кв.м.

Відповідно до акту приймання - передачі від 12.07.2012 р. зберігач повернув, а поклажодавець прийняв зі зберігання 8 одиниць двигунів, а відповідно до акту приймання - передачі від 01.12.2012 р. зберігач повернув, а поклажодавець прийняв зі зберігання 26 одиниць двигунів.

Згідно позову позивач вказує, що він свої обов'язки за договором виконав в повному обсязі відповідно до вимог договору та діючого законодавства. Однак, зі свого боку поклажодавець взяті на себе зобов'язання згідно з п.4.1. та п. 4.2. договору не виконав частково, а саме не сплатив зберігачу за зберігання майна за період липень-листопад 2012 р. суму у розмірі 18029,34 грн.

На підтвердження належного виконання зберігачем послуги щодо зберігання майна, сторонами були складені акти приймання - передачі наданих послуг: № 39 від 31.07.2012 р., № 40 від 31.08.2012 р., № 42 від 30.09.2012 р.; № 43 від 31.10.2012 р., № 44 від 30.11.2012 р.

Отже, станом на 06.05.2015 р. сума основного боргу з урахуванням авансу у розмірі 34,71 грн. (банківська виписка від 07.2012 р.) становить 18029,34 грн.

29.01.2015 р. за вих. № 87/2-Ір позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 18029,34 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 18029,34 грн., 360,06 грн. 3% річних та 10586,96 грн. інфляційних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 9307,43 грн. пені та 1262,05 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Умовами договору не було передбачено нарахування позивачем відповідачу штрафу та пені за прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором, однак позивач в обґрунтування нарахування відповідачу штрафу та пені посилався на ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

При цьому суд зазначає, що такої правової позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, а відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що сума штрафу та пені не підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем нарахування пені здійснювалося не у відповідності до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій (період відповідно до розрахунку позивача з 09.2012 р. по 06.2013 р.), та тим, що позивач не звернувся до суду за захистом свого порушеного права про стягнення штрафу та пені у строк, встановлений Цивільним кодексом України.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 18029,34 грн., 1360,06 грн. 3% річних та 10586,96 грн. інфляційних.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, яка становить 1350,70 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 223, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 253, 256, 258, 509, 526, 530, 549, 625, 628, 629, 936, 946 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, буд. 2/15, ідентифікаційний код 32029188, р/р 26009301095803 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948) на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, ідентифікаційний код 05405575, р/р 26006010058166 у відділенні Харківської регіональної дирекції ПАТ «ВТБ БАНК» м. Харків, МФО 321767) суму основного боргу у розмірі 18029,34 грн.; 1360,06 грн. 3% річних; 10586,96 грн. інфляційних та суму сплаченого судового збору у розмірі 1350,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 16.06.2015 р.

Суддя Д.О. Доленчук