Постанова

від 16.06.2015 по справі 925/226/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 925/226/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.06.2015 року по справі № 925/226/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" на рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.04.2015 року) по справі № 925/226/15 (суддя - Грачов В.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехдіагностика"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство

"Імпульс Плюс"

про стягнення 53 264,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгротехдіагностика" звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" про стягнення, на підставі договору підряду № 1196 від 10.07.2014 року, 38 160 грн. основного боргу, 4 683,57 грн. пені, 4 197,60 грн. індексу інфляції, 552,01 грн. 3% річних за період прострочення з 12.08.2014 року по 24.03.2015 року, що разом складає 53 264,04 грн., та відшкодування понесених судових витрат - 5 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката та 1 827 грн. сплаченого судового збору.

27.02.2015 року позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 26.02.2015 року в сумі 49 764,30 грн., у тому числі: 38 160 грн. основного боргу, 5 609,00 грн. пені, 5 380,56 грн. індексу інфляції, 614,74 грн. 3% річних, а також відшкодування судових витрат - 5 000 грн. вартості адвокатських послуг та 1 827 грн. судового збору.

16.03.2015 року позивач повторно подав клопотання про збільшення позовних вимог, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 24.03.2015 року в сумі 53 264,04 грн., у тому числі: 38 160 грн. основного боргу, 7 004,71 грн. пені, 7 403,29 грн. індексу інфляції, 696,29 грн. 3% річних, а також відшкодування судових витрат - 5 000 грн. вартості адвокатських послуг та 1 827 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.04.2015 року у справі № 925/226/15 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехдіагностика" 38 160 грн. основного боргу, 5 204,40 грн. пені, 7 403,29 грн. інфляційних втрат, 696,29 грн. 3% річних, 6 827 грн. судових витрат. В решті позову в частині стягнення 1 800,31 грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" по справі № 925/226/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєва П.В., Ільєнок Т.В.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

У зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/226/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєва П.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року по справі № 925/226/15 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" до провадження і призначено перегляд рішення на 16.06.2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгротехдіагностика" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2015 року у справі № 925/226/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

11.06.2015 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" - без задоволення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2015 року по справі № 925/226/15 - необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2014 року між ТОВ "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" (замовник, відповідач) та ТОВ "Украгротехдіагностика" (підрядник, позивач) уклали договір підряду № 1196 (договір, а.с.19-21).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов цього договору сільськогосподарські роботи (обробіток ґрунту: дискування, культивація, оранка; посів сільськогосподарських культур, внесення мінеральних добрив і т.п.), а замовник зобов'язався прийняти цю роботу та оплатити її.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.6 договору передбачено, що плата за виконання робіт погоджується сторонами в додаткових угодах до цього договору. Ціна відповідає рівню звичайних цін. Сторони обізнані про ціни, що склалися на ринку. Сума грошових коштів, що підлягають до сплати підряднику, відображається в актах приймання-передачі виконаних робіт. Замовник здійснює розрахунки за виконані роботи шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок підрядника протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт. Сума Договору визначається як сума всіх підписаних сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт та товарно-транспортних накладних, що є первинними документами за цим Договором та фіксують факти здійснення господарських операцій за ним та є його невід'ємною частиною

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що за фактом виконання робіт підрядник надає замовнику Акт приймання-передачі виконаних робіт з прикладенням до нього рахунку. Моментом виконання роботи є дата підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт. Протягом п'яти днів після отримання документів, зазначених в п. 3.1 цього Договору, замовник направляє виконавцю підписаний варіант Акта приймання-передачі виконаних робіт. У випадку недотримання вказаного строку Акт приймання-передачі виконаних робіт вважається прийнятим замовником.

15.07.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 22), відповідно до якої підрядник зобов'язався надати, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити сільськогосподарські послуги по збиранню ріпака, ціна за 1 га - 450 грн., кількість - 339 га, сума без ПДВ - 152 550 грн. Дизельне паливо надається підряднику з розрахунку не більше 15 літрів на 1 га. Строк надання послуг з 14.07.2014 року по 24.07.2014 року, зазначений строк за домовленістю сторін може змінюватись у випадку несприятливих погодних умов. В такому випадку виконавець звільняється від відповідальності за порушення строків надання послуг.

19.07.2014 року працівниками позивача було складено акт про те, що за період з 14.07.2014 року по 18.07.2014 року двома комбайнами було зібрано врожай озимого ріпаку на полі № 12 площею 84,8 га, за даний час було видано 1337 л дизельного палива (а.с.23).

21.07.2014 року позивач за вих. № 43/07-1 направив відповідачу лист з доданим актом прийому-передачі виконаних робіт № ОУ-0000024 від 21.07.2014 року по збиранню врожаю ріпаку на площі 84,8 га, сума без ПДВ 38160 грн. та рахунком-фактурою № СФ-000252 від 21.07.2014 року (а.с. 24-26).

Відповідач отримав лист з актом і рахунком 24.07.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.28), однак акт не підписав, вартість наданих послуг не оплатив.

12.09.2014 року позивач за вих. № 50/09-1 направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості за договором в сумі 38160 грн. протягом 3-х банківських днів (а.с. 29).

06.10.2014 року відповідач за вих. № 544 направив позивачу відповідь на вимогу (а.с. 30-31), у якій вимогу не визнав, вказав на неналежне виконання позивачем умов договору, збирання врожаю лише з площі 84,8 га, а не 339 га, як передбачено додатковою угодою, простоями у зв'язку із неналежним станом техніки, що підтверджується актами від 19.07.2014 року (а.с. 32-34), затягування в часі збирання врожаю вплинуло на врожайність ріпаку, тому вартість робіт пропонував знизити на 50% від зазначеної.

На вимогу суду першої інстанції сторонами здійснено звіряння розрахунків по договору та складено акт від 20.02.2015 року, згідно якого за даними позивача заборгованість становить 38160 грн., відповідач наявність зазначеної заборгованості не визнав (а.с. 79), разом з тим, акт підписано сторонами та скріплено печатками товариств та у ньому зазначено, що станом на 20.02.2015 року заборгованість становить 38 160,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехдіагностика".

Однак, відповідач свого обов'язку щодо оплати за виконані роботи не здійснив.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Украгротехдіагностика" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" про стягнення, на підставі договору підряду № 1196 від 10.07.2014 року, у урахуванням останньої заяви про збільшення позову, 38 160 грн. основного боргу, 7 004,71 грн. пені, 7 403,29 грн. індексу інфляції, 696,29 грн. 3% річних, а також відшкодування судових витрат - 5 000 грн. вартості адвокатських послуг та 1 827 грн. судового збору.

За загальним правилом, встановленим ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 частини 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав передбачені договором підряду роботи на суму 38 160,00 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 38 160,00 грн., а тому місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині.

Крім основаного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7004,71 грн. пені, яка нарахована за період з 12.08.2014 року по 24.03.2014 року.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1.2. Договору за недотримання строків сплати зазначених в п. 2.3 Договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожний день прострочення.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія апеляційного суду, перевіривши нарахування розміру пені позивачем, прийшла до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення пені з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у розмірі 5 504,40 грн.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 696,29 грн. 3% річних та 7 403,04 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 7 403,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 696,29 грн.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2015 року у справі № 925/226/15 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" на рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.04.2015 року) по справі № 925/226/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2015 року у справі № 925/226/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/226/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

П.В. Авдеєв