Постанова

від 16.06.2015 по справі 915/987/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р.Справа № 915/987/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Шевченко В. В.

суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мінченко В.М. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

від Казначейства: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 06 квітня 2015 року

у справі № 915/987/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000"

до Відділу освіти Вознесенської районної Державної адміністрації

про стягнення 168.616 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 р. (суддя Коваль С.М.) заява відділу освіти Вознесенської районної Державної адміністрації (далі Відділ, боржник) задоволена частково та виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 р. у справі № 915/987/13 відстрочено до 01.10.2015 р.

Ухвала суду мотивована тим, що Відділ не міг зареєструвати зобов'язання без бюджетного призначення, так як відповідно до приписів ст. 55 Бюджетного кодексу України визначені видатки є видатками загального фонду, оскільки зазначений борг відноситься до незахищених видатків та боржник ніяким чином не може впливати на ці видатки загального фонду та враховуючи, що на даний момент на рахунках Відділу відсутні кошти для виплати боргу, у зв'язку з чим наведені боржником обставини ускладнюють виконання рішення, що в свою чергу вказує на неможливість виконання цього рішення суду заявником на теперішній час разовим платежем, а тому заява Відділу підлягає частковому задоволенню з наданням відстрочки виконання судового рішення строком до 01.10.2015 р.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" (далі ТОВ, стягувач) просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду, оскільки при її прийнятті судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заява Відділу було розглянуто за відсутності представника ТОВ, який не був повідомлений про день, час і місце судового засідання, що є порушенням його процесуальних прав та безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали суду.

Крім того, скаржник зазначає, що в 2013 р. він відповідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» направив до Управління державної казначейської служби України у Вознесенському районі заяву про виконання судового рішення, яке в подальшому було направлено до виконання Державній казначейській службі України. Однак, перебуваючи на загальнодержавній програмі, рішення господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 р. так і не було виконано і наприкінці 2014 року повернуто ТОВ без виконання.

23.02.2015 р. згідно із п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.20011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» скаржник повторно подав до Управління державної казначейської служби України у Вознесенському районі заяву про виконання судового рішення. Однак, Відділ продовжує не виконувати рішення суду і це на думку ТОВ є результатом бездіяльності боржника, який має можливість знайти інші джерела фінансування для погашення боргу, а наведені боржником обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Оскільки, заява Відділу про відстрочку виконання судового рішення стосується бюджетних коштів стягнення яких має здійснюватися із залученням органів Державного казначейства, яке забезпечує організацію виконання Державного бюджету України і здійснює контроль за фінансуванням видатків Держбюджету, то колегія суддів ухвалою від 02.06.2015 р. залучила до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні боржника Казначейство.

Казначейство і Відділ були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи 16.06.2015 р., але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, внаслідок чого справа була розглянута за їх відсутністю.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, остання була розглянута судом першої інстанції за відсутністю стягувача, який стверджує, що не був повідомлений про день, час і місце розгляду справи та на підтвердження цих доводів надав апеляційному суду довідку Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укппршта" № 303/06-Г-947 від 20.05.2015 р., згідно якої Київська міська дирекція УДППЗ «Укрпошта» розглянула Ваш адвокатський запит від 12.05.2015р. щодо надання інформації про порядок пересилання рекомендованого листа з рекомендованим повідомленням і відміткою «Судова повістка» та повідомляємо наступне. На адресу ТОВ «Гідросервіс-2000» (вул. Залізничне шосе, буд. 47, м. Київ, 01103) листоноша відділення поштового зв'язку Київ-103 здійснювала доставку листа. За даною адресою знаходиться адміністративна будівля в якій розташовані юридичні особи, вивіска та абонентська поштова скринька з найменуванням товариства відсутні. 02.04.2015р. під час видачі поштових відправлень адресованих ТОВ «Будівельна компанія Девенстрой» яка також знаходиться за адресою: вул. Залізничне шосе, буд. 47, зазначений лист був помилково вручений уповноваженій особі на отримання пошти ТОВ «Будівельна компанія Девенстрой» Нікончук В. В. Відповідно до п. 152 «Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади» затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. №1242 надіслані за адресою документи повертаються відправникові без їх розгляду. Вищезазначений лист був повернутий, уповноваженою особою на отримання пошти ТОВ «Будівельна компанія Девенстрой» Нікончук В. В., адресату за призначенням простим порядком. Листоношу Андрійчук Л.І. притягнуто до відповідальності.

Вищенаведене однозначно свідчить про те, що стягувач не був своєчасно та належним чином повідомлений судом першої інстанції про день, час і місце розгляду справи.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку з неповідомленням відповідача належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за його відсутністю.

Як встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 р. у справі № 915/987/13, що набрало законної сили, Відділ не виконав свої зобов'язання за укладеними з ТОВ договорами № 485 від 23.09.2011 р. та № 487 від 30.09.2011 р. щодо своєчасної (не пізніше грудня 2011 р.) оплати виконаних ТОВ робіт з поточного ремонту систем опалення у будівлях Прибужанської та Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступені відповідно, внаслідок чого має борг по їх оплаті в загальній сумі 168.616 грн. 80 коп., а тому повинний сплатити останньому не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 3372 грн. 34 коп.

26.07.2013 р. на виконання вищезазначеного судового рішення місцевим судом виданий наказ, який направлений ТОВ для виконання до Казначейства, згідно Законів України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", „Про виконавче провадження" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. (в редакції постанови від 30.01.2013 р. № 45).

Частково задовольнивши заяву боржника та надавши останньому відстрочку виконання судового рішення місцевий суд виходив з того, що Відділ не міг зареєструвати зобов'язання без бюджетного призначення, так як відповідно до приписів ст. 55 Бюджетного кодексу України визначені видатки є видатками загального фонду, оскільки зазначений борг відноситься до незахищених видатків та боржник ніяким чином не може впливати на ці видатки загального фонду та враховуючи, що на даний момент на рахунках Відділу відсутні кошти для виплати боргу, у зв'язку з чим наведені боржником обставини ускладнюють виконання рішення, що в свою чергу вказує на неможливість виконання цього рішення суду заявником на теперішній час, а тому заява Відділу підлягає частковому задоволенню з наданням відстрочки виконання судового рішення строком до 01.10.2015 р.

Але, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитись не може, оскільки сторонами не спростовується той факт, що до сьогоднішнього часу Відділ не оплатив ТОВ виконані останнім роботи вартістю 168.616 грн. 80 коп., які були прийняті боржником без будь-яких зауважень щодо їх кількості, вартості та якості, хоча відповідно до умов названих договорів повинний був їх оплатити не пізніше грудня 2011 р., тобто не пізніше січня 2012 року.

Судове рішення від 09.07.2013 р. також не виконано і органами Казначейства до сьогоднішнього часу, тобто на протязі більш ніж 1 року та 10 місяців.

Таким чином, Відділ на час звернення із заявою про відстрочку виконання судового рішення від 23.03.2015 р. мав прострочку виконання своїх грошових зобов'язань перед ТОВ за договорами № 485 від 23.09.2011 р. та № 487 від 30.09.2011 р. з січня 2012 року, тобто на протязі більш ніж 3 років та 2 місяців, а судове рішення не виконується на протязі більш ніж 1 року та 10 місяців, внаслідок чого боржник до теперішнього часу не сплатив стягувачу борг, що повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується Відділом.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відсутність бюджетних коштів та неперерахування їх органами державного казначейства України не виправдовує невиконання обов'язків боржником та не є підставою для відстрочки від здійснення розрахунків зі стягувачем, оскільки такі обставини не є винятковими у справі.

Ці висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судовій практиці, зокрема, рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 р. та постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, яка відповідно до ст. 111-26 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що надані заявником докази та вказані обставини справи ніяким чином не свідчать про неможливість виконання рішення суду та не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України та з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступені вини боржника у виникненні заборгованості, наявності інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно боржника - відсутності загрози його банкрутства та недоведеності останнім відсутності коштів на його банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення визнає за неможливе відстрочення виконання судового рішення, так як протилежне суперечить принципам розумності і справедливості та вищенаведеному законодавству України.

Так як, при прийнятті оскарженої ухвали місцевий суд не врахував вищенаведене, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне цю ухвалу скасувати, а заяву боржника від 23.03.2015 р. про надання відстрочки виконання судового рішення від 09.07.2013 р. у справі № 915/987/13 до 01.02.2016 року - залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з боржника на користь стягувача підлягає стягненню 609 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 року у справі № 915/987/13 - скасувати.

Заяву відділу освіти Вознесенської районної Державної адміністрації від 23.03.2015 р. про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 р. у справі № 915/987/13 до 01.02.2016 року - залишити без задоволення.

Стягнути з відділу освіти Вознесенської районної Державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" - 609 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.06.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Ярош А.І.