Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/74/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/74/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 №92326552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг), виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність. Водночас позивачем не підтверджено належними доказами наявності в рамках спірних правовідносин об'єкту, що потребує передпродажної підготовки - не підтверджено наявність товару та не надано доказів укладення відповідних договорів з торгівельними мережами/торгівельними точками.

Відтак суд погодився з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформовані витрати за перевіряємий період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1832 від 17.06.2014, згідно направлення №1297/26-55-22-08 від 17.06.2014, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» (код ЄДРПОУ 31750300) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Авертус» (код ЄДРПОУ 37270359) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

04 липня 2014 року відповідачем на підставі акта перевірки № 565/26-55-22-08/31750300 від 26.06.2014 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 92326552208, яким позивачу за порушення п.п. 138.1.1, 138.2, 139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» всього в сумі 76 666 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 76 666 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що: первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Між позивачем (замовник) і ТОВ «Компанія Авертус» (виконавець) укладено договір 01.03.2011 № 10311 про надання послуг, пов'язаних з обслуговуванням торгових мереж в обсязі та на умовах, які передбачені даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець зобов'язався виконати в інтересах позивача роботи по: передпродажній підготовці товару в торгових точках, заповненню торгових місць, просуванню продукції замовника (проведення акцій, розпродажів, дегустацій).

В підтвердження фактичності надання ТОВ «Компанія Авертус» послуг, перелік яких зазначено в п. 1.2 Договору, позивачем до матеріалів справи надано: 1) податкові накладні; 2) акти здачі - приймання виконаних робіт; 3) протоколи погодження вартості послуг.

Водночас, згідно актів виконаних робіт та податкових накладних, фактично в перевіряємому періоді контрагент надав позивачу послуги по передпродажній підготовці товару, заповненню торгових місць, просуванню продукції.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, стосовно послуг по передпродажній підготовці товарів та заповненню товарами торгових місць, вбачається за можливе прийти до висновку, що можливість фактичного виконання зазначених послуг напряму залежить від наявності певного товару, який перебуває на праві власності, або на іншому праві розповсюдження у замовника даних послуг (позивача).

Тобто особа, яка є замовником даних послуг, має вбачати економічний інтерес у формі збільшення продаж належного їй товару за наслідками отриманих таких послуг.

Разом з тим, в жодному без виключення акті виконаних робіт (наданих послуг) не зазначено конкретного товару або торгової марки, на збільшення продажів якої направлені дані послуги.

До того ж, акти виконаних робіт не дають можливість встановити, а матеріали справи не містять в собі письмових доказів з приводу того, які конкретно передпродажно-підготовчі роботи виконувались, де саме, та по відношенню до якого товару. При цьому, поняття передпродажних робіт є загальним. Аналогічним чином, з актів виконаних робіт неможливо встановити, які торгові місця, де саме, та якими товарами заповнювались.

Не надано відповідних пояснень та належних доказів на спростування зазначеного і під час розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Компанія Авертус» з будь-якими торговими мережами та/або торговими точками, в яких контрагент в інтересах позивача і проводив заходи по просуванню продукції замовника.

Також суд першої інстанції слушно зауважив, що позивачем до матеріалів справи також не надано доказів, з яких би можливо було встановити, яким чином без дозвільних документів, виданих адміністрацією торгової мережі/торгової точки або адміністрацією конкретного магазину можливо проводити винесення товарів зі складу магазину в торгівельний зал, розміщення товару на полицях, збір та облік залишків запасів продукції, що в свою чергу могло б підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентом.

Також позивачем, на власний розсуд, не надано до матеріалів справи, наприклад, щоденних/щотижневих звітів по виконанню робіт, визначених в п. 1.2 договору, які б могли підтвердити фактичність досліджуваних господарських операцій та кореспондувались з інформацією про зміст та обсяг господарської операції, яка зазначена в актах виконаних робіт (наданих послуг). Не надано також позивачем доказів руху товару, відображеного в відповідних бухгалтерських документах.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що оскільки позивачем не підтверджено належними доказами наявності в рамках спірних правовідносин об'єкту, що потребує передпродажної підготовки - не підтверджено наявність товару та не надано доказів укладення відповідних договорів з торгівельним мережами/торгівельними точками, то твердження позивача про фактичність отримання ТОВ «СВ Плюс» послуг по просуванню продукції є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.06.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.