Постанова

від 03.06.2015 по справі 920/1026/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 920/1026/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

прокурор - Омельченко О.С.

позивачів - не з'явилися

першого та другого відповідача - Литвиненко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Комфорт Плюс" м. Суми (вх. №1781 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 13.08.14 р. у справі № 920/1026/14

за позовом Прокурора м. Суми в інтересах держави, в особі позивачів:

1) Сумської міської ради, м. Суми;

2) Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми

до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Комфорт Плюс", м. Суми

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.08.14 р. по справі № 920/1026/14 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено. Визнано недійсним договір № 26/3 від 01.03.2013 року, укладений між КП "Сумижитло" Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суми Комфорт Плюс" оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 647, 9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Кірова (Герасима Кондратьєва), 120А.

Стягнуто з Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради в доход державного бюджету судовий збір в сумі 609 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Комфорт Плюс" в доход державного бюджету судовий збір в сумі 609 грн.

Другий відповідач, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.08.14 р. по справі № 920/1026/14 повністю і прийняти нове рішення, яким в позові прокурора м. Суми в інтересах держави, в особі позивачів Сумської міської ради та управління майна комунальної власності Сумської міської ради відмовити за необґрунтованістю.

В обґрунтування викладених вимог заявник апеляційної скарги зазначає про те, що судом першої інстанції не було досліджено тієї обставини, що нежитлові приміщення, які знаходились у господарському віданні Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради передавались в оренду ТОВ «Суми Комфорт Плюс» саме для виконання робіт, які є складовими послугами з утримання будинків, споруд та при будинкових територій. Таким чином, другий відповідач вважає, що Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради, укладаючи договори підряду з суб'єктами господарювання, які надають послуги з утримання будинків, споруд та при будинкових територій, як розпорядник переданого йому майна мало абсолютне право при укладанні договорів оренди нерухомого майна застосовувати орендну ставку 5% при передачі нежитлових приміщень в оренду зазначеним підрядним організаціям. Крім того, скаржник вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір вчинений з порушенням публічного порядку, посилаючись при цьому на те, що договір № 26/3 від 01.03.2013 не суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладений орендодавцем з суб'єктами господарювання, що надає послуги з утримання будинків, споруд та при будинкових територій саме для територіальної громади м. Суми.

Заступник прокурора надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеним другим відповідачем доводами не погоджується, вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що спірний договір вчинено з порушенням ч. 1 ст. 287 ГК України, ст. 54 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 та від 13.05.2015 розгляд справи відкладався.

03.06.2015 відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про те, що КП «Сумижитло» Сумської міської ради, як переможець конкурсу, у відповідності до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» мало повне право укладати договір підряду з ТОВ «Суми Комфорт Плюс» який є суб'єктом, що надає послуги по утриманню будинків, споруд та при будинкових територій житлового фонду комунальної власності, а тому вважає правомірним застосування 5% ставки при укладанні договору оренди.

Позивачі своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте Сумська міська рада та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності позивачів, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та уповноваженого представника відповідачів, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, прокурор м. Суми зазначив про те, що, проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що на підставі акту прийняття-передачі основних засобів № 16/02/13 від 15.02.2013р. другий позивач -Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передало у господарське відання та на баланс комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 647,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Кірова (Герасима Кондратьєва), 120А, а саме: нежитлові приміщення майстерні площею 466,5 кв.см (літ. А-1), складу площею 126,2 кв.м (літ. Б), сараю площею 33,1 кв.м (літ. В), гаражу площею 10,9 кв.м (літ.Б), сараю площею 33,1 кв.м (літ.В), гаражу площею 10,9 кв.м (літ.Е), гаражу площею 9,9 кв.м (літ. Ж), вбиральні площею 1,3 кв.м (літ. З) та огорожу (№1-2).

Після цього, 01.03.2013 КП «Сумижитло» Сумської міської ради уклало з ТОВ «Суми Комфорт Плюс» договір оренди нерухомого майна № 26/3, на підставі якого останнє отримало у користування вказані приміщення загальною площею 647,9 кв.м по вул. Г. Кондратьєва, 20А.

Проте, як зазначає прокурор, КП «Сумижитло» Сумської міської ради, як орендодавцем, в офіційних друкованих засобах масової інформації та на своєму веб-сайті не розміщувалось оголошення по намір передати в оренду нерухоме майно за вищевказаною адресою, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 3.1.-3.5. Порядку передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми, та призвело до порушення конкурсних засад передачі комунального майна.

Також, прокурор вказує на те, що в порушення вимог п. 7 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Суми та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Сумської міської ради № 1186-МР від 01.02.2012, орендна плата за спірним договором оренди встановлена з урахуванням пільгової ставки у розмірі 5%, яка передбачена для суб'єктів господарювання, що надають послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності. В свою чергу, орендарем - другим відповідачем (ТОВ "Суми Комфорт Плюс") у встановленому законом порядку не визначалось суб'єктом, що надає такі послуги. Органами місцевого самоврядування з цим відповідачем не укладався договір комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади м. Суми.

Крім того, прокурор зазначає про порушення вимог ч. 1 ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, п. 1.3 Порядку передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми, оскільки загальна площа нерухомого майна, яке за договором передавалось другому відповідачу в оренду, складає 647,9 кв.м., що на 447,9 кв.м більше, ніж дозволено законодавством.

З метою захисту інтересів держави та територіальної громади м. Суми, що полягає у тому, що спірний правочин вчинений з порушенням публічного порядку укладення договорів, заподіює фінансові втрати міському бюджету та спрямований на використання всупереч закону комунальної власності, прокурор в особі Сумської міської ради та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 26/3 від 01.03.2013, укладеного між КП «Сумижитло» Сумської міської ради та ТОВ «Суми Комфорт Плюс».

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір оренди нерухомого майна № 26/3 від 01.03.2013, суд першої інстанції погодився з доводами прокурора щодо наявності правових підстав для визнання договору оренди недійсним з огляду на те, що при укладенні договору були порушені вимоги ст.ст. 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 Господарського кодексу України, а тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 137 ГК України встановлює, що правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Виходячи з приписів ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Лише власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів управляти майном, що перебуває відповідно у власності Республіки Крим або у комунальній власності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту прийняття-передачі основних засобів № 16/02/13 від 15.02.2013р. другий позивач - Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передало у господарське відання та на баланс комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 647,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Кірова (Герасима Кондратьєва), 120А, а саме: нежитлові приміщення майстерні площею 466,5 кв.см (літ. А-1), складу площею 126,2 кв.м (літ. Б), сараю площею 33,1 кв.м (літ. В), гаражу площею 10,9 кв.м (літ.Б), сараю площею 33,1 кв.м (літ.В), гаражу площею 10,9 кв.м (літ.Е), гаражу площею 9,9 кв.м (літ. Ж), вбиральні площею 1,3 кв.м (літ. З) та огорожу (№1-2).

Отже, КП «Сумижитло» Сумської міської ради - є комунальним закладом, якому майно належить на праві оперативного управління. Відтак, передане КП «Сумижитло» Сумської міської ради майно є власністю територіальної громади. Тобто - комунальним.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.03.2013 КП «Сумижитло» Сумської міської ради уклало з ТОВ «Суми Комфорт Плюс» договір оренди нерухомого майна № 26/3, на підставі якого останнє отримало у користування вказані приміщення загальною площею 647,9 кв.м по вул. Г. Кондратьєва, 20А.

Предметом вказаного вище договору є передача нерухомого майна, що є власністю територіальної громади міста Суми. Правовідношення про оренду (найм) цього майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", відповідними розділами Цивільного та Господарського кодексів України. Частиною 1 статті 287 Господарського кодексу України.

З договору оренди нерухомого майна № 26/3 від 01.03.2013 вбачається, що орендодавцем виступає позивач, який не є власником майна, а володіє ним лише на праві оперативне управління. Це майна є власністю територіальної громади міста Суми.

Приписи ч.1 ст. 287 ГК України передбачають, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Згідно умов договору, об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 647,9 кв.м., що на 447,9 кв.м більше, ніж дозволено законодавством. Зазначені обставини є підставою для визнання цього договору недійсним як такого, що вчинено з грубим порушенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст. 287 ГК України.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією, яка викладена Вищим господарським судом України в постанові від 21.10.2013 у справі № 905/402/13-г.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі право чини можуть бути визнані судом недійсними.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що при укладенні договору оренди № 26/3 від 01.03.2013р. були порушені вимоги ст.ст. 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 Господарського кодексу України, а тому господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Наведені заявником апеляційної скарги доводи про те, що договір № 26/3 від 01.03.2013 не суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладений орендодавцем з суб'єктами господарювання, що надає послуги з утримання будинків, споруд та при будинкових територій саме для територіальної громади м. Суми, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання договору оренди недійсним, як такого, що вчинений з порушенням вимоги ст.ст. 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 Господарського кодексу України.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Сумської області від 13.08.14 р. у справі № 920/1026/14 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Комфорт Плюс" м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.08.14 р. у справі № 920/1026/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 08 червня 2015 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.