Ухвала

від 16.06.2015 по справі 825/1163/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1163/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач:Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Компанія "Промінвесткомплект" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія "Промінвесткомплект" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові №0000592200 від 03 лютого 2015 року, яким ПП "Компанія "Промінвесткомплект" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 13530,00 грн., що складається з 10824,00 грн. за основним платежем та 2706,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004412200 від 21 листопада 2014 року, яким ПП "Компанія "Промінвесткомплект" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3176,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Компанія "Промінвесткомплект" (код ЄДРПОУ - 35687107) зареєстровано в якості юридичної особи 12 лютого 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Компанія "Промінвесткомплект" з питань декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту взаємовідносин з ТОВ "Буделітгруп" за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №2562/22/35687107 від 11 листопада 2014 року, яким встановлено порушення позивачем норм п.44.6 статті 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Компанія "Промінвесткомплект" до податкового кредиту за липень 2014 року включено суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "БУДЕЛІТГРУП" на 14 000,03 грн. ПДВ.

На підставі складеного акту перевірки, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення №0000592200 від 03 лютого 2015 року яким ПП «Компанія «Промінвесткомплект» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 13 530,00 грн., що складається з 10 824,00 грн. за основним платежем та 2 706,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові (Форма «В4») №0004412200 від 21 листопада 2014 року, яким ПП «Компанія «Промінвесткомплект» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 176,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП «Компанія «Промінвесткомплект» є 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом першої інстанції встановлено, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Буделітгруп".

Так, між ПП «Компанія «Промінвесткомплект» (Генпідрядник) та ТОВ "Буделітгруп" (Субпідрядник), укладено договір підряду від 01 липня 2014 року № 77. За умовами даного договору субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати та здати генпідряднику роботи з виготовлення і встановлення навісного вентильованого фасаду та світлопрозорих фасадних конструкцій в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 49-6, відповідно до проектно - кошторисної документації та в обумовлений Договором строк, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу. Вартість робіт складала 41 562, 50 грн., крім того ПДВ 8 312,50 грн.

Також, між ПП «Компанія «Промінвесткомплект» (Генпідрядник) та ТОВ "Буделітгруп" (Субпідрядник), укладено договір підряду від 01 липня 2014 року №78, згідно з умовами якого Субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати та здати Генпідряднику роботи з виготовлення і встановлення навісного вентильованого фасаду та світлопрозорих фасадних конструкцій в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 49-6, відповідно до проектно-кошторисної документації та в обумовленій Договором строк, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу. Вартість робіт складала 28 437,67 грн., крім того ПДВ 5 687,53 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивача та апеляційної скарги, податковий орган посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Буделітгруп" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з червень, липень 2014 року.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача мав статус платника ПДВ на момент здійснення описаних в Акті перевірки господарських операцій, як того вимагає ПКУ при здійснені оподатковуваних операцій та був зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі наступних первинних документів: договорів підряду, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, локальних кошторисів, виписок банків, оборотно-сальдових відомостей.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідачем було здійснено посилання на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №2646/26-55-22-13-39098677 від 01 вересня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Буделітгруп» щодо підтвердження фінансово - господарської діяльності з платниками податків за період діяльності червень-липень 2014 року, яким встановлено відсутність знаходження ТОВ «Буделітгруп» за податковою адресою та відсутність умов для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємстава.

Опираючись на інформацію, наведену в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки, податковий орган оскаржуваним Актом перевірки визнав нікчемними правочини, укладені позивачем з контрагентом, такими, що не здійснювалися, а лише оформлювалися.

Проте, з аналізу норм цивільного законодавства, зокрема, статей 219, 220, 221, 224, 228, 234 ЦК України, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. В матеріалах справи жодних допустимих доказів на підтвердження недійсності право чинів не міститься.

При цьому, жодних первинних документів безпосередньо по господарським взаємовідносинам позивача із контрагентом, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Крім того, не вбачається обґрунтованим посилання відповідача на те, що перевіркою не встановлено отримання ТОВ «Буделітгруп» дозвільних документів на проведення будівельної діяльності, оскільки в матеріалах справи міститься ліцензія № 290611 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури видана ТОВ «Буделітгруп», що свідчить про наявність у контрагента складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки при отриманні такої ліцензії подаються відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт, про виконані заявником будівельно-монтажні роботи за формою, яка визначається ліцензійними умовами провадження будівельної діяльності.

Слід зазначити, що в матеріалах справи не міститься жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів щодо ухиляння від сплати податків та зборів бо будь-яких інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від третьої особи податкових накладних, було здійснено ним на підставі вчиненого правочину, реальність якого доведено в судовому засіданні та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Буделітгруп» в зазначений період, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.