Ухвала

від 16.06.2015 по справі 2а-7906/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р. Справа № 9104/34555/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

з участю секретаря Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Вузлівський спиртовий завод» до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

Державне підприємство «Вузлівський спиртовий завод» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Радехівському районі Львівської області, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000272301 від 08.06.2011р. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ДП «Вузлівський спиртовий завод» в підтвердження реальності господарської операція між ДП «Вузлівський спиртовий завод» та ТОВ «Авант» щодо поставки зерна жита були надані первинні документи бухгалтерського обліку: Договір поставки № 52 від 22.05.2009 року, яким встановлена, що загальна вартість товару згідно договору становить 4500000,00 грн.; Видаткові накладні, згідно п. 3.4 Договору поставки № 52 від 22.05.2009 року передбачено, що перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформлено видатковою накладною. Цим пунктом договору сторони домовилися, що господарська операція по поставці зерна оформляється видатковими накладними. В даному випадку видаткова накладна є первинним документом та відповідає нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Спеціальні закони по оподаткуванню визначають те, що всі дані податкового обліку повинні бути підтверджені первинними документами. Системний аналіз податкового законодавства, господарські договори поставки, купівлі-продажу та інші не передбачають надання товарно-транспортних накладних, п. 3.2 Договору поставки № 52 від 22.05.2009 року ТОВ «Авант» зобов'язувалося поставити зерно автомобільним транспортом на умовах СРТ Міжнародних правил «Інкотермс» (редакції 2000 року). Пунктом 3.3 договору поставки передбачено, що пунктом поставки товару є франко-склад Покупця с. Вузлове, Радехівського району, Львівської області.; податкові накладні; платіжні доручення на оплату отриманого товару.

Крім цього, на вимогу ДП «Вузлівський спиртовий завод» ДПІ в Радехівському районі представила в судове засідання та надало копію до матеріалів справи контрольного журналу обліку сировини контрольного поста ДПІ в Радехівському районі, що знаходиться на та території ДП «Вузлівський спиртовий завод» в якому зареєстровані всі видаткові накладна, марка машини та її ДНЗ, ОСОБА_1 водія, вид товару його кількість.

Крім цього, відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг (п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7). Тому, відповідно до чинного законодавства ДП «Вузлівський спиртовий завод» після отримання податкових накладних від ТОВ «Авант» було віднесено суму 247832,00 грн. до податкового кредиту. Отже, господарська операція з поставки зерна ДП «Вузлівський спиртовий завод» від ТОВ «Авант» згідно Договору поставки № 52 від 22.05.2009 року була проведена згідно чинного законодавства України.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Радехівському районі Львівської області №0000272301 від 08.06.2011р.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що у перевіряємому періоді з 01.07.2009р. по 30.09.2010р. відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено взаємовідносини ТОВ «Авант» з підприємствами, що мають не основний стан, укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а саме: ТОВ СП «Агромрія» ( код ЄДРПОУ 31231687), ТОВ «Анфи-К» (код ЄДРПОУ 36419495), ТОВ «Херсон-Пак» (код ЄДРПОУ 36580048), ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія»( код ЄДРПОУ 35869757), ПП «Онтаріо» ( код ЄДРПОУ30594296).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано Контрольний журнал обліку сировини, яка використовується для виробництва спирту ДП В«Вузлівський спиртзаводВ» , розпочатий 28.11.2010 р., в якому містяться записи по порядку про дату надходження сировини, зокрема, від ТзОВ В«АвантВ» , прізвище, ім'я, по-батькові водія транспортного засобу, підпис, документ, що підтверджує особу, марка та номерний знак авто, номер транспортного засобу. Також в Журналі вказано вид товару, що постачається , записи про сертифікат відповідності на сировину, кількість, вага, вага автомобіля, вага брутто та нетто, і підписи комірника та працівника податкового поста. Такі записи також відповідають тим подіям і фактам, які відображені в інших первинних документах з поставки жита. Таким чином, кожна машина зареєстрована при в'їзді на контрольно-пропускний пункт заводу, кожна накладна зареєстрована в журналі контрольного поста і засвідчена підписом відповідального працівника ДПІ. В накладних вказано державний номерний знак машини і ці відомості збігаються з Контрольним журналом.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

ДПІ у Радехівському районі Львівської області проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Вузлівський спиртовий завод» з питань правомірності нарахування податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.07.2009р. по 30.12.2010р. по взаєморозрахунках із ТОВ «Авант», за результатами якої складено акт №25/2301/374798 від 23.05.2011р.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272301 від 08.06.2011р. яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 309790 грн., з яких 247832 грн. основний платіж, 61958 грн. штрафні санкції.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ДП «Вузлівський спиртовий завод»порушило п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 247832 грн., а також ч.1,ч.5 ст.203, 215, ч.1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Підставою для такого висновку відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством відображено у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Авант», які фактично не відбувались, а, отже, на думку відповідача, є нікчемними. При цьому, про неможливість проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами свідчить відсутність документів, які повинні відповідати законодавству та свідчити про транспортування товару на склад ДП «Вузлівський спиртовий завод», зокрема, на думку відповідача, поставка товарно-матеріальних цінностей мала нетоварний характер, оскільки не супроводжена всіма необхідними документами, які б підтверджували її дійсність, відсутній факт перевезення та прийому - передачі продукції, а, зокрема, товарно-транспортних накладних. Відтак, фінансово-господарські відносини між ДП «Вузлівський спиртовий завод»та ТОВ «Авант» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Таким чином, відповідач вказує на відсутність фактичного отримання товарів від ТзОВ «Авант» в сумі 148699,2 грн., в тому числі ПДВ на суму 247832,54 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ДП «Вузлівський спиртовий завод»(покупець) та ТзОВ «Авант» (постачальник) підтверджені Договором поставки № 52 від 22.05.2009р. Згідно цього договору, постачальник зобов'язується поставити товар (передавати у власність покупця) в обумовлені в Договорі строки, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити постачальнику його вартість. Предметом поставки є жито групи Б. Перехід права власності на товар згідно з умовами Договору відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі).

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними, журналом обліку руху сировини та контрольним журналом обліку сировини.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ, за визначенням, наведеним в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що усі первинні документи по операціях ДП «Вузлівський спиртовий завод» з ТзОВ «Авант» були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

З урахуванням зібраних у справі доказів, позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість ( 247832,54 грн.).

Відтак, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність фактичного отримання позивачем товарів від ТзОВ «Авант», оскільки позивачем на виконання умов договору отримано видаткові та податкові накладні на суму 1239162,06 грн., в т.ч. ПДВ на суму 247832,54 грн. Позивач здійснив повну оплату по вказаних податкових накладних, про що свідчать платіжні доручення в матеріалах справи.

Окрім цього, статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата Контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності Товариства. З огляду на це, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на призначення до судового розгляду справ по контрагентах ТзОВ «Авант», а саме ТзОВ «Арфи-К»та ТзОВ «Таврійська агрохімічна компанія» , як на безпідставність включення позивачем податкових накладних до складу податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Авант»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р. № 986/23-01/22050168 від 21.12.2010р., з якого вбачається, що у перевіряючих зауважень щодо завищення податкового кредиту по господарських операціях та нікчемності укладення правочинів з ДП «Вузлівський спиртовий завод» не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суб'єкт владних повноважень, відповідно до ч.4 ст.71 КАС України повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Орган державної податкової служби в акті перевірки стверджує, що господарські операції щодо поставки ТзОВ «Авант»товарів фактично не відбувались, оскільки при перевірці не доведена реальність операції, для перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що в повному обсязі не підтверджується факт оприбуткування товару.

Перевезення кукурудзи відбувалося автомобільним транспортом постачальника та залучених ним перевізників. Товарно-транспортні накладні на перевезення позивачу не надавалися і він визнав, що таких документів у нього немає.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товарно-транспортних накладних не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту, а лише може бути доказом відсутності господарських операцій. Цей доказ оцінюється судом в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Допитаний свідок в судовому засіданні підтвердив, що ТзОВ «Авант» здійснювало поставку товару ДП «Вузлівський спиртовий завод». Відтак, вказаний свідок спростував висновки ДПІ в Радехівському районі Львівської області викладені в акті перевірки про відсутність господарських операцій. Крім того, позивачем доведено реальність купівлі та отримання жита групи Б від ТзОВ В«АвантВ» податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором. Також, бухгалтерією ДП В«Вузлівський спиртзаводВ» ведеться Журнал обліку руху сировини В«жито, третікале, ячміньВ» , розпочатий 01.05.2010 р. по 29.12.2010 р. Записами, які є в цьому журналі, підтверджується отримання товару від ТзОВ В«АвантВ» . Слід зазначити, що записи зроблено послідовно, в хронологічному порядку. Крім дати поставки товару, є посилання на номер документа, вагу товару, що отримано, номер аналізу заводської лабораторії (дані про вологість - абсолютну масу, кг, відсотки; сортність - абсолютну масу, кг, відсотки), дату відвантаження, дані про залишок товару станом на конкретну дату, прізвище відповідальної особи. Також серед записів зазначається, що внесені до цього Журналу дані звіряються з Книгою завскладу, про наявність або відсутність розходжень між ними. Усе це свідчить про достовірність цього доказу.

Крім того, позивачем надано Контрольний журнал обліку сировини, яка використовується для виробництва спирту ДП В«Вузлівський спиртзаводВ» , розпочатий 28.11.2010 р., в якому містяться записи по порядку про дату надходження сировини, зокрема, від ТзОВ В«АвантВ» , прізвище, ім'я, по-батькові водія транспортного засобу, підпис, документ, що підтверджує особу, марка та номерний знак авто, номер транспортного засобу. Також в Журналі вказано вид товару, що постачається , записи про сертифікат відповідності на сировину, кількість, вага, вага автомобіля, вага брутто та нетто, і підписи комірника та працівника податкового поста. Такі записи також відповідають тим подіям і фактам, які відображені в інших первинних документах з поставки жита. Таким чином, кожна машина зареєстрована при в'їзді на контрольно-пропускний пункт заводу, кожна накладна зареєстрована в журналі контрольного поста і засвідчена підписом відповідального працівника ДПІ. В накладних вказано державний номерний знак машини і ці відомості збігаються з Контрольним журналом.

При цьому у висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тагарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А, оскільки, відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата Контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності Товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При вирішенні даної справи судом враховано аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 26.09.2006 року, від 21.11.2006 року, від 09.09.2008 року № 21-500во08, від 01.06.2010 року № 21-573во10 та від 31.01.2010 року.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року у справі № 2а-7906/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар