Ухвала

від 09.06.2015 по справі 813/4118/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р. Справа № 876/10340/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «МЕГАКЛАС» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в справі за позовом Приватного підприємства «МЕГАКЛАС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

                                                   В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року Приватне підприємство «МЕГАКЛАС» (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 26.04.2012 №0002891630/3776.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковим органом перевірка проведена із порушеннями, а виявлене нею заниження податкового зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) виникло у зв'язку із помилковим внесенням ПП в реєстр податкової накладної із невірним номером та датою, що було виправлено позивачем після проведення перевірки шляхом подання розрахунку коригування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в справі №813/4118/13-а у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ПП, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позов в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені в позовній заяві, та зазначає, що відповідачем безпідставно у зв'язку із наведеним застосовано до підприємства штрафні санкції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ПП виправлено відповідні помилки допущені в реєстрі податкових накладних вже після проведеної перевірки, а процесуальні порушення податкового органу не впливають на результати виявлених ними порушень, то оскаржуване ППР прийнято ДПІ правомірно.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП було зареєстровано 14.01.1999, взято на податковий облік у відповідача та зареєстровано платником ПДВ (а.с.5).

04.04.2012 ДПІ на підставі ст.76, п.200.10 ст.200 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності ПП з ПДВ за січень 2012 року, за результатами якої складено акт від №159/376/15-20/30276135 в якому встановлено порушення ПП зокрема п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, у зв'язку із заниженням сум ПДВ за листопад 2011 року на суму 16666,67грн (а.с.5-8).

На підставі акта перевірки та зафіксованих у ньому порушень, ДПІ було прийнято ППР від 26.04.2012 №0002891630/3776 (а.с.9) яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 20833,34грн (основний платіж в сумі 16666,67грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 4166,67грн).

Не погодившись із таким ППР відповідача, ПП звернулося до адміністративного суду із цим позовом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

В силу положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно із п.201.6 цієї ж статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996-ХIV), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

У разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Апеляційний суд зазначає, що у відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Тобто, платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Єдиного реєстру податкових накладних податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Єдиного реєстру податкових накладних в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП було сформовано податковий кредит підприємства за січень 2012 року на підставі податкової накладної від 31.01.2012 №1 виписаної ПП-2, яку не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації ПП-2 податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права позивачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, ПП лише після проведення перевірки податковим органом спромоглося подати розрахунок коригування сум ПДВ відповідно до отриманої та належним чином зареєстрованої податкової накладної від ПП-2.

Відтак, на момент проведення такої перевірки ПП фактично сформувало податковий кредит на підставі податкової накладної отриманої від ПП-2, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у ДПІ були всі підстави для прийняття оскаржуваного ППР.

Жодних доказів що б вказували на помилку у назві та даті податкової накладної податковому органу позивачем надано не було, а наявність податкової накладної від 29.01.2012 №750 (а.с.14) не може свідчити про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту в січні 2012 року на підставі незареєстрованої податкової накладної від 31.01.2012 №1.

Слід погодитись із висновками суду першої інстанції і щодо того, що допущені під час перевірки податковим органом порушення строків не змінюють факт виявленого включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі незареєстрованої податкової накладної, а також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного ППР.

Щодо доводів ПП про невиконання податковим органом обов'язку в частині повідомлення позивача про його право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, апеляційний суд зазначає, що згідно із п.201.6 ст.201 ПК України вказаний порядок повідомлення платника податку застосовується лише до випадків подання реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та не може застосовуватись у спірному випадку, оскільки як вірно вказав суд першої інстанції, податкова накладна від 31.01.2012 №1 виписана ПП-2, не була внесена до реєстру, а тому не підлягала звірці для виявлення розбіжностей.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ПП щодо визнання нечинним та скасування ППР від 26.04.2012 №0002891630/3776, оскільки під час проведення камеральної перевірки порушення, яке виявлено податковим органом, мало місце та безпосередньо вплинуло на правомірність формування позивачем податкового кредиту із сум ПДВ за січень 2012 року на підставі податкової накладної не зареєстрованої ПП-2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МЕГАКЛАС» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 15 червня 2015 року.