Рішення

від 14.05.2015 по справі 368/646/15-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа № 368/646/15-ц

Провадження № 2/368/253/15

Рішення

іменем України

"14" травня 2015 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

з участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

та представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець», третя особа: Реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області про розірвання договорів оренди землі, -

в с т а н о в и в:

представники позивача уточнили позовні вимоги позивача та просять суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0025, право власності на яку посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом ВТВ № 164398, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг серії №380275 від 19.04.2014 року), від 10 березня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, визнати незаконним рішення Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20071521 від 17.03.2015 року, скасувати державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0025, право власності на яку посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом ВТВ №164398, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг серії №380275 від 19.04.2014 року), від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0024, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ №152522, від 10 березня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, визнати незаконним рішення Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20140497 від 19.03.2015 року, скасувати державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0024, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ №152522, від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, посилаючись на те, що 20 березня 2015 року Товариству стала відома інформація, що реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, які знаходяться в адміністративних межах с. Кадомка Кагарлицького району Київської області.

Так такі права були зареєстровані: 13 березня 2015 року, виходячи з договору оренди землі укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20071521 від 17.03.2015 року та 13 березня 2015 року, виходячи з договору оренди землі укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20140497 від 19.03.2015 року.

Проте між ОСОБА_4, ОСОБА_6 (спадкоємцем якого є ОСОБА_4) та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК договори оренди землі строком на 10 років, про що вчинено записи від 10 березня 2009 року №040932800162 та №040932800145.

Відповідно до п. 11.2 Договорів оренди землі укладених між вищевказаними громадянами та СТОВ «Переможець», вказано, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Вказане передбачено і в ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, договір оренди землі укладений між СТОВ «Переможець» та померлим ОСОБА_6 не припинив свою дію, а до ОСОБА_4, як спадкоємця, перейшли всі права та обов'язки орендодавця за договором.

З моменту укладення договорів оренди між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, СТОВ «Переможець» належним чином виконує свої зобов'язання, в строк виплачує орендну плату.

Відповідачі ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на дату укладання між собою договорів оренди землі знали про те, що земельні ділянки перебувають в орендованому користуванні СТОВ «Переможець», чим порушили ст. ст.. 141, 142 Земельного кодексу України, не припинивши право користування цими земельними ділянками СТОВ «Переможець».

Укладенням оспорюваного правочину відповідачі ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 порушили право СТОВ «Переможець» на реалізацію прав СТОВ «Переможець» як орендаря за діючими договорами оренди землі укладених між СТОВ «Переможець» та ОСОБА_4, ОСОБА_6, зокрема щодо: самостійного господарювання на землі з дотриманням умов договорів оренди; отримання продукції та доходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так договори оренди землі укладені з СТОВ «Переможець» були зареєстрована відповідно до норм, які діяли на момент їх реєстрації, і відповідно до положення вищевказаного закону визнаються чинними та дійсними.

Відповідно пункту 8 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових праві на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Крім того, листом Державної реєстраційної служби України від 06.08.2013 р. № 2951/05-15-13 надано роз'яснення, що враховуючи наведене, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 р., зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Таким чином, при проведені державної реєстрації права оренди державним реєстратором в порушення положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не перевірено, чи були зареєстровані права на ці земельні ділянки за іншими особами, що призвело до порушень прав СТОВ «Переможець».

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з норм законодавства, необхідно визнати недійсними договори оренди землі, укладені між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а у зв'язку з тим, що на підставі цих договорів було зареєстроване право оренди, його необхідно скасувати.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник позовні вимоги позивача не визнають, у зв'язку з чим ними було подано зустрічну позовну заяву, тому просять відмовити позивачу в повному обсязі.

Представник відповідача в особі реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції в судові засідання не з'явилася, подавши до суду заперечення, в якому просять розглядати справу без представника реєстраційної служби на розсуд суду та вважають вимоги викладені у позові необгрунтованими з наступних підстав. Ознайомившись з матеріалами справи повідомляють, що документи, які були подані для проведення державної реєстрації права відповідали вимогам, що встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник. Під час розгляду заяви і документів, що додавалися до неї, державний реєстратор встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями щодо відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Відповідач ФОП ОСОБА_5 позовні вимоги позивача не визнав та просив суд позивачу у задоволенні позовних вимогах відмовити в повному обсязі з наступних підстав. Ним були укладені договори оренди земельних ділянок із ОСОБА_4, а саме: договором від 10.03.2015 року передбачалося, що він беру в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, с. Кадомка, кадастровий номер 3222284000060010024 та договором від 10.03.2015 року передбачалося, що він бере в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, с. Кадомка, кадастровий номер 3222284000060010025. Зазначені договори були зареєстровані у відповідності до чинного законодавства України. Позивач пред'явив позовні вимоги про визнання недійсними даних договорів. У відповідності до ст. 210 Земельного кодексу України недійсність угод щодо земельних ділянок, про що пред'явив позовні вимоги позивач, передбачається наступне: «Угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду». Таким чином, диспозиція ст. 210 ЗК України не передбачає визнання недійсною угоди оренди земельної ділянки, про що ставить позовні вимоги позивач. Тобто з цієї підстави суд може відмовити в задоволенні позовних вимог. Також слід зазначити, що в своїй позовні заяві позивач посилається, як на правове обґрунтування, на ч.5 ст. 203, ч. 1 ст. 206, ст. 216 ЦК України. Посилання на дані норми законодавства є безпідставними з наступних підстав:

за змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Угоди між ним та ОСОБА_4 були укладені, як зазначено вище, про оренду земельних ділянок, тобто, зі змісту укладених договорів звичайно наступають реальні правові наслідки щодо оренду земельних паїв; посилання позивача, як на правове підґрунтування, на ч. 1 ст. 206 ЦК України визивають подив. Дана норма законодавства регулює правовідносини, що стосуються правочинів, які вчиняються усно; посилання позивача на вимоги ст. 216 ЦК України також являється безпідставною. Дана норма законодавства регулює тільки правові наслідки визнання недійсності правочину. Оскільки не має правових підстав визнання договорів недійсними, тому дана норма Закону не може застосовуватися. В своїй позовній заяві, як правове обґрунтування, позивач посилається на положення ЗУ «Про оренду землі». Які мав на увазі позивач норми даного Закону, чим їх він порушив, він так і не вказав. Крім того, слід зазначити, що договір оренди позивача з ОСОБА_4 був фактично укладений строком на 5 років, а шляхом різних маніпуляцій в договорі зазначений строк 10 років. З приводу цього та інших порушень, ОСОБА_4Г звертається до суду із зустрічною позовною заявою про розірвання договору оренди з відповідачем. У разі розірвання договору оренди з позивачем не буде підстав для визнання недійсними договору оренди укладеного з ним.

Із зустрічною заявою звернулася ОСОБА_4 та просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки № 98 від 10 березня 2009 року, укладений між нею, ОСОБА_4 та СТОВ «Переможець» про право оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, яка розміщена за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, Кадомська сільська рада; кадастровий номер ділянки

3222284000060010024 та розірвати договір оренди земельної ділянки № 87 від 10 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 та СТОВ «Переможець» про право оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, яка розміщена за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, Кадомська сільська рада; кадастровий номер ділянки 3222284000060010025, посилаючись на те, що судом розглядається цивільна справа за позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» до неї та інших відповідачів. Позовні вимоги позивача обґрунтовуються тим, що між нею, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (спадкоємцем якого є вона ОСОБА_4Г) та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ центру ДЗК договори оренди землі строком на 10 років, про що вчинені записи від 10 березня 2009 року за № 040932800162 та за № 040932800145. В позовній заяві зазначено, що відповідно до п. 11.2 Договорів оренди землі, укладених з СТОВ « Переможець», до ОСОБА_4, як спадкоємця, перейшли всі права та обов'язки за договором оренди. При цьому вказується про те, що усі умови договору оренди з боку СТОВ «Переможець» виконуються, що не відповідає дійсності. На 2008 року між нею, її покійним чоловіком ОСОБА_6 та СТОВ «Переможець» діяли договори оренди земельних ділянок, згідно яких вона та її покійний чоловік надавали належні їм на праві власності земельні ділянки в оренду СТОВ «Переможець». Вона надавала в оренду земельну ділянку площею 3,5630 га, яка розміщена на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області і на яку право власності підтверджується Державним актом на право власності на землю серії ЯБ № 152522, виданого на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 17 серпня 2004 року за N 462, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди на землю за № 359, кадастровий номер ділянки 3222284000060010024. Її покійний чоловік надавав в оренду аналогічну земельну ділянку, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯБ № 152523 кадастровий номер ділянки - 3222284000060010025. Влітку 2008 року, перед отриманням орендної плати за користування земельними ділянками, менеджери товариства запропонували їм нові договори оренди. Вона та її покійний чоловік підписали нові договори оренди земельних ділянок із СТОВ «Переможець» за № 98 від 10.03.2009 року та за № 87 від 10.03.2009 року відповідно. У відповідності до цих договорів орендна плата здійснювалась в натуральній формі шляхом поставки: зерна - 1500 кг; цукру - 100 кг; олії - 6 л; крупи - 6 кг;

по кожному договору. На момент підписання договорів їх аркуші були непрошиті та не скріплені печаткою; на договорах не була вказана дата його укладення. Ці обставини давали змогу відповідачу маніпулювати при оформленні остаточної редакції договорів. В договорах термін дії був вказаний 5 років. Відразу після підписання договорів вони не отримали їх на руки. І тільки після смерті її чоловіка, який помер 05 липня 2013 року, вона отримала на руки договори в кінці 2013 року. Тоді і дізналася, що договори датовані від 10 березня 2009 року кожен. В отриманих нею договорах термін їх дії вже було вказано 10 років, що також її неприємно вразило. Про факт того, що договори були укладені терміном на 5, а не на 10 років, можуть підтвердити свідки. Окрім того даний факт підтверджується додатками до договорів оренди. В даних додатках вказаний період дії договорів - 2009 рік і в подальшому на п'ять років. В графі додатків до договорів «Період виплати» передбачена сплата за оренду земельної ділянки за період 5, а не за 10 років. Дані додатки до договорів підтверджує факт того, що договори були укладені терміном на 5 років. Таким чином, на сьогоднішній день у відповідності до ст. 598 ЦК України її зобов'язання перед відповідачем про надання йому земельних ділянок в оренду припинилося у зв'язку із закінчення строку домовленості за договором і вона має право на розірвання вище вказаних договорів. У відповідності до п. 7.1. договорів відповідач зобов'язаний повернути їй вказані земельні ділянки. Як вона вказувала вище, 05 липня 2013 року її чоловік ОСОБА_6 помер. У відповідності до чинного законодавства України їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,5630 гектарів у межах згідно з планом, що розташована за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, Кадомська сільська рада. До неї перейшли всі права та обов'язки за договором № 87 від 10.03.2009 року, укладеним між ОСОБА_6 та СТОВ «Переможець». Отримавши в кінці 2013 року на руки вказані договори, вона написала заяву від 05.03.2014 року до СТОВ «Переможець» з вимогою про розірвання дії договорів оренди земельної ділянки за згодою сторін. На свою заяву отримала відповідь від СТОВ «Переможець» про те, що питання розірвання договорів можливе тільки після закінчення повного циклу сільськогосподарських робіт та зібрання вражаю 2014 року Товариством. Однак і після зібрання врожаю 2014 року відповідач в добровільному порядку не розірвав з нею договори оренди. Окремо слід відмітити, що між ним та відповідачем існувала усна угода, як підстава для оренди землі, про безкоштовний обробіток засобами відповідача 0,5 га її земельної ділянки (городу). Якість обробітку городу була незадовільна, а в 2013 та 2014 роках город відповідачем взагалі не оброблявся. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання перед нею про сплату орендної плати за користування земельними ділянками та закінченням терміну їх дії вона має право у відповідності до ст. 611 ЦК України розірвати дані договори. Також потрібно звернути увагу на вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відповідності до вимог даної норми Закону при укладенні договору оренди землі істотними умовами даного види договору у ньому умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. В оспорюваних нею договорах відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не передбачено. Порушення істотних умов договорів також надає їй право на їх розірвання. Окремо потрібно виділити, що укладені договори оренди земельних ділянок не відповідають типовій формі договору оренди землі, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року. Таким чином укладені договори суперечать актам чинного законодавства України, тому вони у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України не можуть бути чинними.

Представник відповідача подав до суду заперечення, в якому позовні вимоги ОСОБА_4 не визнають та просить суд в задоволенні позовних вимогах відмовити з наступних підстав. Між ОСОБА_4, ОСОБА_6 (спадкоємцем якого є ОСОБА_4) та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК договори оренди землі строком на 10 років, про що вчинено записи від 10 березня 2009 року №040932800162 та №040932800145. Що стосується твердження позивача щодо неотримання орендної плати в натуральній формі за 2 останні роки, а саме: 24 літри олії та 24 кілограми крупи, повідомляють наступне. СТОВ «Переможець» з моменту укладення у 2009 році до цього часу належним чином виконує свої зобов'язання щодо виплати орендної плати, про що надає відповідні відомості з 2009 року. Відповідно до п. 4.1. Договорів оренди землі, за бажанням однієї із Сторін цього Договору, орендна плата може здійснюватися в грошовій формі. Так, у 2013 році та у 2014 році за домовленістю сторін орендна плата щодо видачі олії та крупи проводилася в грошовому еквіваленті, про що є підтверджуючі відомості отримання орендної плати. А тому порушень зі сторони Товариства щодо цих тверджень відсутні. Щодо строку оренди договорів. Додаток не встановлює строк дії договору, який закріплений у п. 3.1. Договору, а лише визначає форму орендної плати, кількість і період виплати, що також чітко передбачено в п. 4.1. 4.5. договорів оренди землі. Крім того при підписанні договорів оренди кожному орендодавцю надавався договір оренди землі для ознайомлення, в якому вже був вказаний строк дії договору 10 років. Зі сторони орендодавця жодних заперечень щодо строку дії договору не надходило. Після підписання договорів їх було направлено на реєстрацію, після чого зразок договору повертався орендодавцю. Так щодо реєстрації договорів строком на 10 років надаємо для суду підтверджуючу довідку управління Держземагенства у Кагарлицькому районі Київської області про проведення державної реєстрації договорів оренди землі від 06.04.2015 р. №27-10011-02-1524/2-15. Щодо обробітку городів. Так, Товариством щороку за відповідним звернення орендодавця проводилися і проводяться безкоштовні роботи щодо оранки городів. Вказані звернення загалом Товариство отримує в телефонному режимі або в усній формі. Щодо відсутності у договорі такої істотної умови, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки повідомляємо наступне. При підписанні договору Оренди сторонами за основу було взято Типовий договір оренди землі, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» в якому нажаль ні на дату підписання, ні на сьогоднішню дату не зазначено всіх істотних умов договору оренди землі, які передбачені в ст. 15 Закону України «Про оренду землі». У зв'язку з цим та з тим, що відповідачем проводилася робота по підписанню великої кількості договорів оренди з іншими власниками земельних ділянок з технічних причин не була внесена до Договору така істотна умова, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Хоча сторонами під час укладення договору було досягнуто всіх істотних умов договору. Зі сторони позивача не надходило жодних претензій до відповідача щодо виконання умов Договору чи щодо пропозицій внесення будь-яких змін до умов Договору. Зауважень та претензій зі сторони позивача, щодо відсутності в договорі оренди однієї із істотних умов договору зазначеної в ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" також не надходило. Ніяких змін у договірних стосунках між сторонами до часу звернення позивача до суду не відбулося. Тобто, жодне право позивача як орендодавця за Договором не було порушено. Відповідно до практики цивільного судочинства - підлягає захисту саме порушене право. Таку ж саму правову позицію виклав Верховний суд України у своїй Постанові від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13, яка є аналогічною даній справі та яка відповідно до ст. ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 року - було внесені зміни до Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», якими було виключено значну частину істотних умов договору оренди в тому числі і таку умову, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Адже «істотні умови», які було виключено, були такими, які не можливо було реалізувати на практиці та які в свою чергу давали можливість недобросовісним орендодавцям маніпулювати ними та шантажувати орендарів земельних ділянок шляхом звернення до суду, тощо. За основу договорів оренди при їх підписані бралася саме типова форма, котра затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.

Представник третьої особи в особі Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.

Вислухавши сторони та представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає уточнені позовні вимоги СТОВ «Переможець» задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_4 необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. ст. 10 , 11 , 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину

За змістом ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктом оренди може бути земельна ділянка, що перебуває у власності громадянина, юридичної особи, комунальній або державній власності. Таким чином, земельна ділянка, яка вже перебуває у строковому платному користування орендаря, не може бути передана у строкове платне користування на підставі договору оренди іншому орендарю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

ОСОБА_4 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 152522, виданим 30 листопада 2004 року, на праві власності належить земельна ділянка площею 3,5630 га, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом встановлено, що 10 березня 2009 року між СТОВ «Переможець» та ОСОБА_4 був укладений договір № 98 оренди земельної ділянки, відповідно до п. 3.1 якого в оренду терміном на десять років передається земельна ділянка загальною площею 3,5630 га, яка належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на землю серії ЯБ № 152522 від 30 листопада 2004 року та розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області, а 10 березня 2009 року було здійснено державну реєстрацію вказаного договору у Кагарлицькому районного відділі КРФ "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040932800162. Відповідно до п. 12.4 зазначеного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 10.03.2009 року.

ОСОБА_6 на праві власності належала земельна ділянка, площею 3,5630 га, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право власності на землю серії ЯБ № 152523, виданим 30 листопада 2004 року.

Окрім того, 10 березня 2009 року між СТОВ «Переможець» та ОСОБА_6 був укладений договір № 87 оренди земельної ділянки, відповідно до п. 3.1 якого в оренду терміном на десять років передається земельна ділянка загальною площею 3,5630 га, яка належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на землю серії ЯБ № 152523 від 30 листопада 2004 року та розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області, а 10 березня 2009 року було здійснено державну реєстрацію вказаного договору у Кагарлицькому районного відділі КРФ "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040932800145. Відповідно до п. 12.4 зазначеного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 10.03.2009 року.

Окрім того, орендовані земельні ділянки мають відповідні кадастрові номера: 3222284000:06:001:0024 та 3222284000:06:001:0025, а право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на вказані земельні ділянки підтверджується копіями державного акту на право приватної власності відповідно серії ЯБ № 152522 від 30.11.2004 року та серії ЯБ № 152523 від 30.11.2004 року.

Відповідно до ч. 4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а ст. 13 цього закону передбачено, що договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" , в редакції яка діяла на час укладання договору, договори оренди набирають чинності після його державної реєстрації, яка була вчинена 10 березня 2009 року і відповідно строк його дії становить десять років з моменту державної реєстрації та діє до 10 березня 2019 року.

Згідно ст. ст. 125 , 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" закріплено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 11 лютого 2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" до 01 січня 2013 року державна реєстрація зокрема, договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів, а судом встановлено, що договори оренди землі від 10 березня 2009 року були зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ "ЦДЗК", тобто вказані договори оренди набрали чинності та у орендаря - СТОВ "Переможець" виникло право оренди земельної ділянки строком до 10 березня 2019 року.

Такий порядок реєстрації договору оренди землі відповідав чинному на час реєстрації законодавству.

05 липня 2013 року помер ОСОБА_6 і спадкоємцем його майна є його дружина ОСОБА_4 19 квітня 2014 року відповідачем ОСОБА_4 було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадщина на яку видану це свідоцтво складається з: земельної ділянки, площею 3,5630 га, у межах згідно з планом, що розташована за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Кадомська сільська рада, цільове призначення 01.01 категорія земель - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 152523,виданого на підставі розпорядження Кагарлицької державної адміністрації від 17.08.2004 року № 462, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 360.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, а відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

10 березня 2015 року між ОСОБА_4 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено два договори оренди землі б/н. Реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області було прийнято рішення під індексним номером відповідно 20140497 від 19.03.2015 року та 20071521 від 17.03.2015 року.

Вказані договори оренди для їх реєстрації були подані ФОП ОСОБА_5 та зареєстровані 13.03.2015 року.

Судом було встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки був укладений під час дії договору оренди від 10 березня 2009 року, укладеного між СТОВ "Переможець" та ОСОБА_4 та між СТОВ «Переможець» та ОСОБА_6, а вказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 не мала права передавати належні їй на праві власності земельні ділянки в оренду іншій особі. Вказані договори не припинені та не розірвані.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" на орендодавця покладено обов'язок при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України , відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

За змістом ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктом оренди може бути земельна ділянка, що перебуває у власності громадянина, юридичної особи, комунальній або державній власності. Таким чином, земельна ділянка, яка вже перебуває у строковому платному користування орендаря, не може бути передана у строкове платне користування на підставі договору оренди іншому орендарю.

Укладаючи договір оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_5 від 13 березня 2015 року відповідач ОСОБА_4 передала в оренду земельні ділянки, які вже перебували на той час в оренді СТОВ "Переможець", однак в спірних договорах оренди зазначила недостовірну інформацію про те, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб відсутні, а тому суд приходить до висновку що укладений відповідачами договори від 13 березня 2015 року суперечить вимогам цивільного законодавства, порушує права позивача як орендаря, що відповідно до ч. 1 ст. 203 , ч. ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним та задоволення уточнених позовних вимог СТОВ «Переможець».

Стосовно зустрічного позову, то суд приходить до наступного висновку.

Щодо питання відсутності істотних умов договору оренди суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" ).

Позивач зазначає, що в укладених нею та її чоловіком в березні 2009 року договорах оренди відсутні необхідні істотні умови, визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, та порушення вимог статей 4 - 6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відсутні в договорах оренди істотних умов, які не були передбачені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" на момент виникнення спірних правовідносин, а тому необхідності узгоджувати й зазначати такі умови в договорі не було обов'язковим.

Також ст.15 Закону України «Про оренду землі» вказує істотні умови договору оренди землі, а також невід'ємні частини договору оренди землі, якими є, зокрема, план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) тощо. Таким чином, інформація про об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Тобто, у випадку, коли підписаний сторонами договір оренди землі не містить необхідної інформації про об'єкт оренди або інших істотних умов договір не є укладеним. Положення ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» про те, що відсутність у договорі оренди однієї із істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі» , є підставою для визнання договору недійсним, не можуть бути застосовані до договору оренди землі, у якому відсутні передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотні умови, так як згідно правил конкуренції нормативних актів у цьому випадку застосуванню підлягають правила ЦК України , який було прийнято пізніше і згідно положень якого договір за відсутності хоча б однієї з істотних умов не є укладеним, а тому не може бути визнаний судом недійсним або нікчемним. Крім того, позивачем по зустрічному позову не надано доказів того, як саме порушуються її права орендодавця, у зв'язку з відсутністю, на її думку, в договорах оренди з СТОВ «Переможець» умов, передбаченихст.15 Закону України «Про оренду землі» (така обов'язкова згідно ст. 360-7 ЦПК України правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року справа №6-94цс13).

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1 ) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Невідповідність спірного договору Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року N 220 , та відсутність акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі" .

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу .

Також недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом із тим за змістом ст. 215 ЦК України та п. п. 5,8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Тобто ЦК України розрізняє два види недійсних правочинів: нікчемні (недійсність яких прямо встановлена законом) та оспорювані (недійсність яких прямо законом не встановлена, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом).

Також правочин, який не є вчиненим, не може бути визнаний судом недійсним або нікчемним.

Відсутність в договорах оренди інших даних зазначених в апеляційній скарзі не передбачено законом, так як вони є додатками до договору (невід'ємною частиною договору оренди землі), якими являються: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно правової позиція, висловлена Судовою палатою у цивільних справах ВСУ під час розгляду справи № 6-118цс13, а саме: згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Аналогічну правову позицію зайняв Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року при розгляді цивільних справ №6-94цс 13 та №6-78цс 13, предметом яких був спір про визнання недійсним договору оренди з підстав відсутності у договорі істотних умов договору. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку із його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається лише на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову і визнання правочину недійсним.

Щодо питання розірвання договору оренди, суд приходить до наступного висновку.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування.

Так ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. ст. 13 , 15 , 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за несплату є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених, ст. ст. 24-25 цього Закону та умовами договору.

Згідно ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу є обов'язковими для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до із рішенням ВСУ.

У постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13) Верховний Суд України висловив правову позицію у подібних правовідносинах і зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі" , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Крім того, за умовами оскаржуваного позивачем договору оренди, остання передала, а орендар прийняв у строкове, платне користування цю земельну ділянку, а також орендарем сплачується, орендодавцем приймається орендна плата.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 Закону України «Про оренду землі» , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 21 цього ж Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України . Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України , при істотній зміні обставин.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію щодо розірвання договору оренди у разі систематичної несплати орендної плати викладеної в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146 цс 12, яка згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, відповідно до якої Верховний суд зробив висновок про можливість розірвання договору оренди землі лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання, вважає, що відповідачем не спростоване твердження позивача про наявності заборгованості по орендній платі та систематичне порушення зобов'язань по договору, щодо виплати орендної плати.

Згідно роз'яснень викладених у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-116 цс 13, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами під час розгляду справ, положення закону п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України , що регулюють спірні правовідносини вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

З наданих відповідачем письмових доказів слідує, що він належним чином виконує зобов'язання перед позивачем щодо сплати орендної плати.

Враховуючи, що позивачем не доведено наявності заборгованості у відповідача по оплаті орендної плати, невиконання СТОВ «Переможець» умов договору оренди, передбачених ст. ст. 24 , 25 Закону України «Про оренду землі» , тому вимоги позивача про дострокове розірвання договору є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні зустрічних позовних вимогах про розірвання договорів оренди земельних ділянок позивачу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року В«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справВ» , Земельним кодексом України, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Уточнені позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0025, право власності на яку посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом ВТВ № 164398, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг серії №380275 від 19.04.2014 року), від 10 березня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Визнати незаконним рішення Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20071521 від 17.03.2015 року.

Скасувати державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0025, право власності на яку посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом ВТВ №164398, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг серії №380275 від 19.04.2014 року), від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5;

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0024, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ №152522, від 10 березня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Визнати незаконним рішення Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20140497 від 19.03.2015 року.

Скасувати державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0024, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ №152522, від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

У задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець», третя особа: Реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області про розірвання договорів оренди землі відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І. І. Шевченко