Рішення

від 11.06.2015 по справі 331/2449/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

cpg1251

Справа № 331/2449/15-ц

Провадження 2/331/865 /15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Жуковій О.Є.

при секретарі : Пакуло В.С., Чистякрвій К.С.

за участю позивача: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «НАУЗ» , третя особа Управління пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах з 04.03.2014 року по 10.03.2015 року. 10.03.2015 року позивача було звільнено з посади, проте в порушення вимог чинного законодавства відповідач не здійснив з ним розрахунку та не виплатив заробітну плату , чим порушив його права. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 79 000 гривень , зобов»язати відповідача відрахувати до УПФУ в Орджонікідзевського району м. Запоріжжя відрахування із заробітної плати у розмірі 26 860 гривень , стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 6 583 гривень, інфляційні - 14 288,10 гривень, 3% річних- 1340,24 гривень, у відшкодування моральної шкоди - 10 000 гривень, витрати з надання правової допомоги.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, та з врахуванням останніх уточнень просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 79 000 гривень ; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 10.03.2015 року по день ухвалення рішення, виходячи з середньоденної заробітної плати в сумі 598,45 гривень; інфляційні - 14 288,10 гривень; 3% річних- 1340,24 гривень; у відшкодування моральної шкоди - 10 000 гривень, витрати з надання правової допомоги в розмірі 5000 гривень.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні вказаним в позові .

Представник відповідача , належним чином повідомлений про час та місце слухання справи до судового засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, в зв»язку з чим на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник третьої особи надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов належить частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.

Як вбачається з копії трудової книжки (а. с. 7 ) ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 04.03.2014 року по 10.03.2015 року і був звільнений 10.03.2015 року за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України .Наказом відповідача ПП «НАУЗ» від 10.03.2015 року № 01-К було зобов»язано відділ бухгалтерського обліку та звітності провести нарахування та виплату компенсації за невикористану частину щорічної відпустки тривалістю 28 календарних днів за період роботи з 05.03.2014 року по 10.03.2015 року (а.с.10).

Разом з тим, листом АТ «ОСОБА_2 Аваль» від 30.04.2015 року встановлено, що до відділень Банку ПП «НАУЗ» не надавалися платіжні доручення на виплату заробітної плати позивачу (а.с.30).

Крім того, на вимогу позивача ПП «НАУЗ» відмовилося надати йому довідку про заборгованість по заробітній платі (а.с.8).

За таких обставин, враховуючи , що відповідач будь -яких доказів на підтвердження відсутності заборгованості або іншого розміру заробітної плати не надав, суд виходить з відомостей наданих позивачем , і вважає наявною заборгованість з заробітної плати ПП «НАУЗ» перед позивачем у розмірі 79 000 гривень, крім того, суд виходить з того, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 6583,00 гривень.

Тобто, вищезазначене свідчить про те, що за весь період роботи ОСОБА_1 заробітна плата не була виплачена, заборгованість складає 79 000 гривень, а тому цю суму слід стягнути з відповідача .

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗПП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗПП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року В«Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної платиВ» , середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці, які передують події, з якою пов'язана виплата.

Як встановлено в ході розгляду справи, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 6583,00 гривень. Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати слід розраховувати виходячи з заробітної плати за січень та лютий 2015 року , в яких було 19 та 20 робочих днів відповідно, за таким розрахунком : (6583,00 гривень +6583,00 гривень) : на 39 робочих днів = 337,59 гривень.

Оскільки за період звільнення з ПП «НАУЗ» , а саме з 10.03.2015 року на час ухвалення рішення 11.06.2015 року пройшло 62 робочих днів , то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 62 днів * 337,59 гривень = 20 930,58 гривень .

Вирішуючи позовні вимоги , щодо стягнення з ПП «НАУЗ» інфляційних в сумі 14 288,10 гривень, суд , враховуючи наданий позивачем розрахунок, та ту обставину, що йому з часу роботи на підприємстві заробітна плата не сплачувалася, вважає, що вказані вимоги також слід задовольнити, оскільки відповідно до вимог п.22 Постанови Пленуму Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 , компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ПП «НАУЗ» 3% річних в сумі 1340,24 гривень задоволенню не підлягають, оскільки вимоги ст. 625 ЦК України на трудові правовідносини не поширюються.

Вирішуючи вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Позивачем дотриманий строк для звернення до суду встановлений ст. 233 КЗпП України.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.13 ППВСУ В«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкодиВ» від 31 березня 195 року № 4 відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності .

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем було дійсно порушено права ОСОБА_1 у сфері трудових правовідносин, що виразилося в невиплаті йому належних за весь час роботи на підприємстві відповідача та при звільненні сум заробітної плати , через що у суду не викликає сумнівів , що вищевикладене призвело до моральних страждань позивача, вимусило його прикладати додаткові зусилля для організації свого життя і йому дійсно було заподіяно моральну шкоду. Проте, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що вказаний позивачем розмір відшкодування 10 000 гривень є забагатим , не підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і тому приходить до висновку, що з врахуванням ступеня та глибини моральних страждань заподіяних позивачу , а також вимог розумності та справедливості , з ПП «НАУЗ» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди слід стягнути 1 000 гривень.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави на підставі ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» прапорційно задоволеним позовним вимогам окремо за вимоги майнового та немайнового характеру , а також згідно наданих ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги від 01.04.2015 року та квитанції від 01.04.2015 року , з ПП «НАУЗ» на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень.

Керуючись ст. 116,117 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», п.20 Постанови Пленуму Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 , ст. 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218,224-226 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «НАУЗ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 79 000 ( сімдесят дев»ять тисяч) гривень 00 копійок, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20 930 (двадцять тисяч дев»ятсот тридцять ) гривень 58 копійок, суму інфляції в розмірі 14 288 ( чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 10 копійок, 1000 ( одну тисячу) гривень в відшкодування моральної шкоди, витрати за надання правової допомоги в розмірі 5 000 ( п»ять тисяч) гривень .

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «НАУЗ» на користь держави судовий збір в сумі 1142 ( одна тисяча сто сорок дві) грвні 19 копійок, судовий збір в сумі 243 ( двісті сорок три гривні) 60 копійок.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:

11.06.2015