Постанова

від 15.06.2015 по справі 810/2185/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року 810/2185/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України в місті Бориспіль та Бориспільському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 за період березень-квітень 2015 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

В судове засідання 15 червня 2015 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження.

Заперечень чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності, належним чином повідомлених, сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідачу направлялись ухвали від 26.05.2015, про відкриття провадження в адміністративній справі, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на адресу вказану в позовній заяві, однак до суду повернувся конверт до поштового відправлення №0113323394961 з довідкою ф.20, з виказанням причини "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно ч.1. ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що позивачем 16.01.2015 направлявся відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період 2014 р. та березень-квітень 2015 року, про що свідчать копії повідомлень про вручення до поштового відправлення з відміткою про отримання за довіреністю.

Позивачем, на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» - В«зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» (список № 2) та частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пільгових пенсій працівнику відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі 2021,50 грн.

Оскільки, відповідачем вказана заборгованість не погашена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» (далі - Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 2 розділу XV В«Прикінцеві положенняВ» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами В«бВ» - В«зВ» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV В«Прикінцеві положенняВ» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII В«Про пенсійне забезпеченняВ» (статтями 27 та 28). При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства, відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР В«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» - В«зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Абзацом восьмим частини третьої статті 106 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» (в редакції, що діяла до 01.01.2011) передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме - даними розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» -В«зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» з 2015 року.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було. Доказів оскарження ним розрахунку суду не надав.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» (код ЄДРПОУ: 33088438) на користь Управління Пенсійного Фонду України в місті Бориспіль та Бориспільському районі Київської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначену на пільгових умовах, в сумі 2021 (дві тисячі двадцять одна) гривню 50 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.