Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/534/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015№ 910/534/15-г

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В ., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/534/15-г

за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Картель», м. Київ, та

приватного підприємства «Інформаційне агентство «Інформбюро», м. Київ,

про спростування недостовірної інформації та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Дяченко Т.В. (довіреність від 05.06.2015 № 100);

відповідача-1 - Зеленковського О.О. (довіреність від 12.01.2015 №б/н);

відповідача-2 - не з'явився.

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Картель» (далі - ПрАТ «Картель») про:

- визнання інформації, викладеної у статті під назвою «Ара Сафарян: расширить мусорный бізнес», поширеної 21.12.2014 на сайті www.dsnews.ua за посиланням http://www.dsnews.ua/politics/ara.-safaryan-rasshirit-musornyy-biznes-21122014140700, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності;

- зобов'язання ПрАТ «Картель» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на інтернет-ресурсі http://www.dsnews.ua/ тексту спростування недостовірної інформації під заголовком «Спростування» такого змісту: «Інформація, зазначена у статті «Ара Сафарян: расширить мусорный бизнес», яка розміщена 21.12.2014р. на сайті http://www.dsnews.ua/, є недостовірною та. такою, що порочить та принижує ділову репутацію Державного Підприємства «Укрекоресурси». Спростовуємо дану недостовірну інформацію, яка зазначена у статті «Ара Сафарян: расширить мусорный бизнес»;

- зобов'язання ПрАТ «Картель» видалити статтю, розміщену 21.12.2014 на сайті www.dsnews.ua під назвою «Ара Сафарян: расширить мусорный бізнес», яка знаходиться на електронному ресурсі http://www.dsnews.ua/politics/ara-safaryan-rasshirit-musornyy-biznes-21122014140700 .

Позов мотивовано тим, що вказана інформація є недостовірною та дискредитує відповідача як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди діловій репутації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 (суддя Прокопенко Л.В.) порушено провадження у справі.

ПрАТ «Картель» 03.02.2015 подало суду заперечення на позов, в яких зазначило таке: власником сайту www.dsnews.ua, газети «Деловая столица» та журналу «Власть денег» є ПрАТ «Картель»; інформаційний матеріал під назвою «Ара Сафарян: расширить мусорный бизнес» був наданий редакції журналу «Власть денег» приватним підприємством «Інформаційне агентство «Інформбюро» (далі - Інформбюро).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2015 залучено до участі у справі Інформбюро як іншого відповідача.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у зв'язку з задоволенням заяви судді Прокопенко Л.В. про самовідвід призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого справу передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2015 справу №910/534/15-г прийнято суддею Марченко О.В. до свого провадження.

Відповідач-1 25.05.2015 подав суду доповнення до заперечень, в яких зазначив, що:

- згідно з частиною першою та абзацом 1 частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири); оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості;

- відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо, зокрема, вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;

- з огляду на те, що право на спростування інформації виникає безпосередньо з юридичного факту недостовірності поширеної інформації, вимога позивача про спростування відомостей, поширених відповідачем-1 у статті, задоволенню не підлягає; крім того, дії відповідача-1 щодо поширення оспорюваної інформації не були неправомірними, а тому підстави для спростування поширеної інформації відсутні.

Також ПрАТ «Картель» було подано суду 25.05.2015 клопотання про проведення судової авторознавчої експертизи, мотивоване тим, що Підприємство у позові вказує на те, що зміст статті не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію.

З метою з'ясування наявності обставин, які свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації заявник пропонує поставити на вирішення судовому експерту таке питання: чи містять висловлювання автора статті «Ара Сафарян: расширит мусорный бизнес» негативну або позитивну оцінку Підприємства чи його посадових осіб.

У судовому засіданні 15.06.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив, клопотання про призначення судової експертизи підтримав.

Представник позивача проти задоволення заявленого клопотання заперечував

Відповідно до частини першої 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Вирішення запропонованого відповідачем-1 питання не потребує спеціальних знань та може бути з'ясовано під час розгляду даного спору по суті.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, призначення судової авторознавчої експертизи в даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу-2 на адресу, зазначену у клопотанні від 27.03.2015 та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.06.2015 без участі представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За приписом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Позов мотивовано тим, що в номері за 21.12.2014 інтернет-версії видання «Деловая столица» (http://www.dsnews.ua/politics/ara-safaryan-rasshirit-musornyy-biznes-21122014140700), засновником і видавником яких є ПрАТ «Картель», в рубриці «Власть денег» розміщено статтю під назвою «Ара Сафарян: расширить мусорный бизнес», автор Андрей Заика.

У названій статті було вказано таке:

«Неприметное государственное предприятие «Укрэкоресурсы», которое в апреле этого года возглавил Ара Сафарян, продолжает успешно делать миллионы из воздуха. За свои призрачные услуги по утилизации упаковки компания ежегодно получает порядка 100 млн.грн. Куратором сложившейся системы переработки мусора, по слухам, является бывший министр из ближайшего окружения премьера Арсения Яценюка. Именно он якобы продвинул в топ-менеджеры «Укрэкоресурсов» Ару Сафаряна. До своего карьерного взлета он руководил в этой гос-компании одним из проектов, реализуемых за счет «зеленых» инвестиций из Японии, предоставленных в рамках торговли квотами Киотского протокола. До прихода в ГП Ара Каренович несколько лет возглавлял небольшую частную компанию «Еврофудз», которая специализировалась на расфасовке сыпучих продуктов.

Негласный куратор «Укрэкоресурсов» наладил отношения и с Александром Лымарем, который возглавляет наблюдательный совет ГП и отраслевую ассоциацию по утилизации упаковки.

Экс-министру достаточно долго удавалось лоббировать интересы госкомпании в правительстве. Попытка разобраться, в чьих интересах ГП ежегодно выкачивает из частных компаний сотню миллионов, стоила должностей уже нескольким членам Кабмина. В правительстве, например, закрыли глаза на «телегу», которую направил в Генпрокуратуру глава Госкомпредпринимательства Михаил Бродский, попросив провести расследование деятельности компании. Зато сам защитник предпринимателей быстро пожалел о своем любопытстве. Во всяком случае свое увольнение сам Бродский объясняет именно излишним интересом к деятельности ГП - после обращения в Генпрокуратуру его сняли с должности под предлогом сокращения Госкомпредпринимательства.

Ликвидировать сложившуюся систему фиктивной утилизации упаковки пытался и бывший министр экономики Павел Шеремета. Но это обернулось для него только лишней головной болью и стало косвенной причиной отставки. По мнению Шереметы, непотопляемость «мусорной» госкомпании связана с тем, что собираемые ею средства, использовались для теневого финансирования предвыборных программ одной из политических партий. Злые языки утверждают, что обвинения экс-министра касались возглавляемого премьер-министром Арсением Яценюком «Народного фронта»...

Уже в ближайшее время руководство «Укрэкоресурсов» планирует поставить его деятельность действительно на широкую ногу. Во время недавней пресс-конференции Ара Сафарян вместе с Александром Лымарем заявили, что намерены создать под крышей своего ГП консорциум из максимального количества мусороперерабатывающих компаний страны с его последующей корпоратизацией и приватизацией в пятилетней перспективе. Ожидается, что в нынешних ценах доход такого объединения может достигнуть 1 млрд. грн.

Но и сейчас позициям «Укрэкоресурсов» можно только позавидовать. Согласно совместному приказу Министерства экономики, Минэкологии и Гостаможслужбы №789/414/709 от 30 июля 2009 г. все импортеры упакованных товаров обязаны перечислять этому госпредприятию специальный сбор - обязательную плату за будущую переработку ввезенной тары. Он был введен под предлогом внедрения в Украине европейской практики. Правда, смущает тот факт, что получающее эти деньги ГП «Укрэкоресурсы» де-факто не занимается переработкой упаковки. Да и ставки сборов у нас гораздо выше, чем в некоторых странах Европы. Например, плата за утилизацию стеклотары (150 грн. с 1 т) в Украине почти в три раза выше, чем в той же Польше.

Хотя импортеры платят ГП мзду уже на протяжении почти пяти лет, за это время предприятие так и не запустило ни одной линии по переработке упаковки. Не существует и системы сбора использованной тары...

… Импортерам приходится создавать собственные системы утилизации и переработки. Например, они сортируют и отправляют на переработку стеклотару и картон. Но это все равно не освобождает их от уплаты на границе сбора в адрес «Укрэкоресурсов» ...

... Возглавляемое Арой Сафаряном ГП «Укрэкоресурсы» за свои призрачные услуги по утилизации упаковки ежегодно получает порядка 100 млн.грн...».

Позивач вважає, що відповідачем-1 через мережу Інтернет було поширено інформацію, яка є недостовірною та спричиняє шкоду діловій репутації Підприємству, а тому інформація має бути спростована.

Позивачем не було вжито заходів досудового врегулювання даного спору та не надіслано відповідачу-1 листа, в якому Підприємство просило б опублікувати спростування недостовірної інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», далі - постанова Пленуму № 1) .

У пункті 12 постанови Пленуму № 1 зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

В даній справі судом встановлено та й не заперечувалося відповідачем-1, що на сайті http://www.dsnews.ua/ спірна інформація розміщена ПрАТ «Картель».

Відповідач-1 надав суду документи, що підтверджують факт придбання спірної статті у Інформбюро, а саме: договір від 01.09.2004 № 02-09/04 про надання фото- та інформаційних матеріалів (далі - Договір); додаткову угоду від 31.12.2005 № 1 до Договору; додаткову угоду від 04.01.2011 № б/н до Договору; додаток від 31.12.2014 № 12/14 до Договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників).

Таким чином, ПрАТ «Картель» звільнено від відповідальності відповідно до статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Що ж до вимог, які стосуються відповідача-2, то слід зазначити таке.

У пункті 15 постанови Пленуму № 1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до частини другої статті 302 ЦК України особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування; особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

У матеріалах справи міститься роздруківка із сайту Підприємства ( http://www.dkrs.gov.ua/kru/uuk/publish/article/85077 ), в якій вказано таке:

«Кабінет міністрів України призначив нового керівника держпідприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси».

«Укрекоресурси» очолив Ара Каренович Сафарян. Раніше пан Сафарян відповідав за матеріально-технічне забезпечення ДП «Держекоінвест» та очолював реалізацію проекту «Реконструкція котельної кв. 165 в м. Дзержинську з впровадженням теплових насосів», що втілювався за рахунок коштів «зелених інвестицій» в межах реалізації засад Кіотського протоколу.».

Отже, відповідачем-2 спірна інформація була отримана з офіційного джерела, яке було відкрито для загального доступу.

Крім того, доводи позивача про недостовірність інформації, яка стосується безпосередньо особи Ари Сафаряна, є необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині заявлені безпідставно, виходячи з такого.

Ара Сафарян є не лише директором Підприємства, а фізичною особою, яка не позбавлена права самостійно захищати свої права та законні інтереси, подавши відповідний позов.

Позивач як юридична особа не має повноваження на подання позову в інтересах свого працівника - фізичної особи. Підприємство не надало жодного вислови, викладені у статті, не відповідають дійсності.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Позивач стверджує про те, що зазначені у статті припущення не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію Підприємства.

Проте зі змісту статті вбачається, що автором використовуються, зокрема, такі фрази як «по слухам», «якобы», «злые языки утверждают», які є оцінюючим критерієм та суб'єктивною думкою автора, а тому підстав для притягнення до відповідальності за такі висловлювання немає.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Позивач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували поширення відповідачами недостовірної інформації та завдання їх діями шкоди діловій репутації Підприємства.

З огляду на наведене відсутні передбачені законом підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2015.

Суддя О. Марченко