Рішення

від 18.06.2015 по справі 920/692/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 Справа № 920/692/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - Савчук П.К.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/692/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл", м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт - Суми", м.Суми

про стягнення 772465,95 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт - Суми" про стягнення 772465,95 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була направлена відповідачу за адресою зазначеною в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та повернулася до суду із довідкою пошти про неможливість вручення у зв'язку з тим, що "адресат вибув".

Тому, відповідно до вимог ч.1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала вважається врученою відповідачу належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами та доповненнями, судам роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

25 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопоінт - Суми" було укладено Договір №С09941 купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з виконанням смарт-карт на АЗС (далі Договір) - а.с.8-15.

Відповідно до п. 2.1 Договору, позивач зобов'язується передавати у власність відповідачу через АЗС, з використанням смарт-карт, паливо-мастильні матеріали, а відповідач зобов'язується прийняти у власність паливо-мастильні матеріали, та оплатити їх вартість.

Відповідно до п 4.4 Договору, розрахунки за паливо-мастильні матеріали здійснює періодично, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем паливо-мастильних матеріалів на АЗС.

На виконання умов Договору позивач у період з 25.12.2013 року по 31.08.2014 року передав у власність відповідачу паливо-мастильні матеріали на загальну суму: 864744,89 грн.

Відповідно до 3.6. Договору, на підтвердження факту відпуску паливо-мастильних матеріалів сторонами було складено та підписано відповідні акти приймання - передачі та видаткові накладні (а.с.21-36).

Відповідач прийняв паливо-мастильні матеріали на загальну суму 864744,89 грн. та частково їх оплатив, а саме на суму 425558,24 грн.

Факт оплати відповідачем паливо-мастильних матеріалів на суму 425558,24 грн. підтверджується довідкою ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" від 27 квітня 2015 року.

Відтак позивач просить стягнути з відповідача несплачену суму основного боргу у розмірі 439186,65 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу у розмірі 439186,65 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №С09941 від 25.12.2013р. на суму 439186,65 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. Договору у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов Розділу 4 даного Договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.2. Договору, у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково крім пені сплатити на користь позивача штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості. прострочення по неоплачених актах приймання-передачі перевищує 30 - денний строк, відтак позивач має право на стягнення штрафу в розмірі 5 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 9.3. Договору, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача повинен сплатити проценти в розмірі 5 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за Договором №С09941 від 25.12.2013р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 99705,17 грн. пені, 20588,95 грн. відсотків річних, 185405,35 грн. інфляційних збитків, 27579,83 грн. штрафу - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 15449,32 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт - Суми" (40009, Сумська область, м.Суми, вул. Пролетарська, буд. 60/1; ід. код 38522957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (43010, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ід. код 37821544) заборгованість за договором №С09941 від 25.12.2013р. у розмірі 772465,95 грн., в тому числі: 439186,65 грн. основного боргу, 99705,17 грн. пені, 20588,95 грн. відсотків річних, 185405,35 грн. інфляційних збитків, 27579,83 грн. штрафу; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 15449,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) В.В. Рунова