Рішення

від 16.06.2015 по справі 924/1433/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2015 р.Справа № 924/1433/14

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі: головуючий суддя Танасюк О.Є., суддя Виноградова В.В., суддя Гладій С.В. розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Кіровоград

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне підприємство „Респект-АгроВ» м. Каховка, Херсонська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 26053,53 грн., з яких: 965,75 грн. - інфляційних втрат; 25087,78 грн. - 3% річних.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - згідно нотаріально посвідченої довіреності від 31.10.2014р. № 936.

від відповідача: Підлісний О.В. - представник за довіреністю № 74 від 09.10.2014р.

Рішення приймається 16.06.2015р., оскільки в судовому засіданні 15.06.2015р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі заяви судді Танасюк О.Є. від 28.12.2014р., розпорядженням керівника апарату господарського суду Хмельницької області Комарніцького В.В. №564/14 від 28.12.2014р., погодженого головою господарського суду області Крамаром С.І., справу № 924/1433/14 призначено до розгляду в колегіальному складі суддів: Танасюк О.Є. (головуючий), Виноградова В.В., Гладій С.В.

Ухвалою суду від 28.11.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів.

Ухвалою від 15.12.2014р. провадження у справі було зупинено до розгляду Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ „Кам'янець-Подільський комбікормовий заводВ» на ухвалу господарського суду від 18.11.2014р. по справі №5/5025/415/12 про виправлення описки в рішенні господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. щодо періоду нарахування 3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. апеляційну скаргу ТОВ „Кам'янець-Подільський комбікормовий заводВ» на ухвалу господарського суду від 18.11.2014р. по справі №5/5025/415/12 задоволено, ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виправлення описки в рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. у справі №5/5025/415/12 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2015р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. без змін.

Ухвалою від 20.04.2015р. провадження у справі було поновлено.

Суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 26623,22 грн., з яких: 1395,86 грн. - інфляційних втрат; 25227,36 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 19.11.2014р. прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог щодо періоду нарахування 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму 241437,50 грн. заборгованості, 3611,64 грн. 3 % річних, 50051,98 грн. нарахувань індексу інфляції, 3530,85 грн. витрат за проведення судової експертизи, 5902,02 грн. судового збору.

Позивач вказує, що після задоволення позову, відповідачем рішення не виконувалося тривалий час, у зв'язку з чим просить стягнути інфляційні втрати, 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання, який не охоплений позовними вимогами в межах справи №5/5025/415/12 та до моменту погашення заборгованості.

15.06.2015р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 26609,17 грн., з яких 25643,42 грн. - 3% річних за період з 30.10.2009р. по 23.04.2013р. та 965,75 грн. - інфляційні втрати за період з вересня 2012р. по січень 2013р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України зменшення позовних вимог прийнято судом.

У клопотанні від 15.06.2015р. представник позивача просить направити повідомлення до правоохоронних органів в порядку ст. 90 ГПК України. В обґрунтування поданого клопотання посилається на розголошення представником відповідача матеріалів досудового розслідування шляхом надання копії висновку експерта із матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні при розгляді даної справи. Вважає, що такі дії представника відповідача були спрямовані на підрив ділової репутації представників відповідача та мають бути перевірені працівниками Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області, яким здійснюється досудове розслідування, матеріали якого було розголошено.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву від 16.06.2015р. про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 26053,53 грн., з яких 25087,78 грн. - 3% річних та 965,75 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшення позовних вимог приймається судом. Таким чином предметом розгляду спору є стягнення 26053,53 грн., з яких 25087,78 грн. - 3% річних та 965,75 грн. - інфляційні втрати.

Представник відповідача у письмовому відзиві від 18.11.2014р. за №521 проти позову заперечує. Звертає увагу, що рішенням по справі №5/5025/415/12 було стягнуто 3% річних за період з 01.05.2009р. по 01.11.2011р.

Відповідач посилаючись на висновки ВГСУ (інформаційний лист №01-06/1642/2011 від 24.11.2011р.) та роз'яснень Вищого арбітражного суду України (№01-6/438 від 16.04.1993р.) зазначає, що підставою для звернення з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за наступний період є невиконання боржником судового рішення про задоволення вимог кредитора. Вказує, що рішення суду від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 виконано в повному об'ємі 24.04.2013р. За таких обставин вважає, що у зв'язку з відсутністю невиконаних зобов'язань на момент подання позову у позивача були відсутні підстави для звернення із даним позовом до суду.

Представник відповідача стверджує, що по справі № 18/1608 фізичною-особою ОСОБА_1 до суду було надано договір №1 про відступлення права вимоги від 01.08.2009р., який по змісту повністю відрізняється від договору наданого у справі №924/1433/14, проте з одними і тими ж реквізитами.

У додаткових поясненнях до відзиву від 28.11.2014р. звертає увагу на невідповідність сум, зазначених у видаткових накладних із сумами, на які позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

У заяві від 28.11.2014р. представник відповідача просить застосувати строк позовної давності, оскільки видаткові накладні датуються квітнем 2009р., тому вважає, що в даному випадку строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України сплив.

Представником позивача з приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності подано заперечення від 15.06.2015р., в якому зазначає про переривання строку позовної давності у зв'язку з поданням 27.03.2012р. позову про стягнення боргу, частини інфляційних та 3% річних, які входять до складу грошового зобов'язання. Таким чином, вказує, що перебіг строку позовної давності розпочався заново з 27.03.2012р. і закінчується 28.03.2015р. При цьому, позов що розглядається подано 19.09.2014р., тобто в межах допустимого строку позовної давності.

Також звертає увагу, що згідно розрахунку 3% річних в межах справи №5/5025/415/12 позивачем було заявлено період нарахування 3% річних з 01.05.2009р. по 01.11.2011р., однак здійснено нарахування лише за 182 дні. Тому стверджує, що в даному випадку позивач має право донарахувати 3% річних в межах вказаного періоду, при цьому не буде мати місце подвійне стягнення з відповідача 3% річних.

Представник відповідача у клопотанні від 28.05.2015р. вих. №102 просить зупинити провадження у справі та направити матеріали справи до органу прокуратури для перевірки в порядку кримінального законодавства діянь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, що містять ознаки кримінального правопорушення (шахрайство, підроблення документів, тощо). В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що при розгляді даної справи, а також справ №18/1608, №5/5025/415/12 представниками позивача надавалися оригінали для огляду та копії договорів про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р. з однаковими реквізитами та різними за змістом, а також відмінними від договору, що надавався первинним кредитором ПП „Респект-АгроВ» . Звертає увагу, що ПП „Респект-АгроВ» було ліквідоване згідно ухвали господарського суду Херсонської області №5/91-Б-10 від 21.12.2010р., відповідно з цього періоду печатка підприємства не могла використовуватися, а підлягала знищенню.

Також представником відповідача було подано клопотання від 05.06.2015р. за №104, в якому просить позов залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України та п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» . При цьому, стверджує, що позивачем не надано оригіналів первинних документів та пояснень про наявність різних за змістом договорів та видаткових накладних, а також пояснень на підставі яких видаткових документів робились розрахунки 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, просить суд врахувати систематичну неявку позивача без поважних причин.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств № 464422 від 27.02.2014р.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.05.2015р., на підставі рішення господарського суду Херсонської області про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 21.12.2010р., №5/91-Б-10 до Єдиного державного реєстру 24.12.2010р. внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - приватного підприємства „Респект-АгроВ» , Херсонська область, м. Каховка, Проспект Ворошилова, 28, кв. 47, код ЄДРПОУ 36346181.

17.10.2012р. господарським судом Хмельницької області прийнято рішення по справі №5/5025/415/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення 241437,50 грн. основного боргу, 55047,75 грн. інфляційних нарахувань, 3611,64 грн. 3% річних, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 241437,50 грн. заборгованості, 3611,64 грн. три проценти річних, 50051,98 грн. нарахувань індексу інфляції, 3530,85 грн. витрат за проведення судової експертизи, 5902,02 грн. судового збору.

Зазначеним рішенням було встановлено наступне.

09.04.2009.р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району (покупець) та ПП "Респект-Агро" (постачальник) був укладений договір поставки №04/04/09, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору макуху соєву.

Згідно п.п.5.1,5.2,7.1 договору поставка товару здійснюється до 10.03.2009р. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, яка виписується на дату оформлення товарно-транспортної накладної. Оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару на протязі 3 банківських днів з дати поставки.

На виконання умов договору ПП "Респект-Агро" поставив відповідачу макуху соєву на загальну суму 398475 грн., що підтверджується накладними №10 від 21.04.09р. на суму 109532,50 грн., №6 від 13.04.09р. на суму 97482 грн., №13 від 24.04.09р. на суму 93747,50 грн., №8 від 17.04.09р. на суму 97713 грн.

01.08.2009р. між приватним підприємством "Респект-Агро" (первісний кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення права вимоги. За умовами даного договору (п. 1.1 договору) терміни, що використовуються в договорі: боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод"; первинні документи: договір поставки №04/04/2009 від 09.04.09р. на підставі якого виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником.

Пунктами 1.2,1.3 договору первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває відступлене право і стає кредитором в зобов'язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання боржника на підставі первинних документів. Від первісного кредитора до нового кредитора відступлене право переходить в повному обсязі і на умовах, що передбачені договором на підставі якого виникло відступлене право. Зокрема до відступленого права включається право на отримання 268786 грн., які боржник повинен сплатити у відповідності із первинними документами за отриманий товар та отримання штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником у відповідності із вимогами чинного законодавства України. Відступлене право переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту укладення цього договору.

Листом №103 від 23.02.12р. позивач повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги.

Претензія позивача №110 від 27.02.2012р. про повернення грошових коштів в сумі 268786 грн. відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, тому позивачем направлено відповідачу претензію від 27.02.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 268786 грн. Дана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

В зв'язку із несплатою заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом, в якому з врахуванням уточнень просив стягнути з відповідача 241437,50 грн. основного боргу, 55047,75 грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2009р. по травень 2012р., 3611,64 грн. 3% річних за період з 01.05.09р. по 01.11.11р.

При вирішенні вищезазначеного спору судом було взято до уваги висновок Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3200 від 26.09.2012р., яким встановлено, що поставка та отримання товару по договору поставки №04/04/09 від 09.04.2009р. підтверджується накладними, податковими накладними, а також записами в оборотно-сальдовій відомості ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" по рахунку 631 контрагенти: Респект-Агро ПП за квітень, травень, червень 2009р. та сума основного боргу склала 241437,50 грн.

Як вбачається із рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2015р. по справі №5/5025/415/12 з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було стягнуто 241437,50 грн. заборгованості, 3611,64 грн. 3% річних за період з 01.05.09р. по 01.11.11р., 50051,98 грн. нарахувань індексу інфляції за період з травня 2009р. по травень 2012р., 3530,85 грн. витрат за проведення судової експертизи, 5902,02 грн. судового збору.

29.10.2012р. на виконання вказаного рішення видано наказ про його примусове виконання.

02.11.2012р. відділом Державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Хмельницької області №5/5025/415/12 від 29.10.2012р.

Згідно довідки ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" від 18.11.2014р. №522 наказ господарського суду Хмельницької області від 29.10.2012р. по №5/5025/415/12 виконаний в повному обсязі 24.04.2013р.

Відповідно до витягу з банківської виписки, наданої відповідачем, виконання наказу проводилося наступним чином: 30.10.2012р. - 50000,00 грн.; 15.04.2013р. - 70000,00 грн.; 16.04.2013р. - 70000,00 грн.; 17.04.2013р. - 70000,00 грн.; 26.03.2013р. - 93704,14 грн. (примусове виконання наказу господарського суду Хмельницької області №8/5025/337/12 від 31.07.2012р.); 19.04.2013р. - 10000,00 грн.; 24.04.2013р. - 14533,99 грн.

Як вбачається із розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням від 02.04.2013р. за вих. №2-39/3117 Державною виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Хмельницької області №5/5025/415/12 від 29.10.2012р. були перераховані кошти в сумі 20000,00 грн.

Згідно банківської виписки від 19.08.2014р. №1054818, виданої ОСОБА_1 за період з 01.10.2012р. по 30.04.2013р. виконання наказу проводилося наступним чином: 30.10.2012р. - 49500,00 грн.; 15.04.2013р. - 69650,00 грн.; 16.04.2013р. - 69650,00 грн.; 17.04.2013р. - 69650,00 грн.; 19.04.2013р. - 9950,00 грн.; 23.04.2013р. - 19900,00 грн.; 24.04.2013р. - 14461,32грн.

При цьому, у поданому розрахунку позивача (додаток до позовної заяви) останній підтверджує поступлення грошових коштів від відповідача на виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 29.10.2012р. №5/5025/415/12 в наступних розмірах: 30.10.2012р. - 50000,00 грн.; 15.04.2013р. - 70000,00 грн.; 16.04.2013р. - 70000,00 грн.; 17.04.2013р. - 70000,00 грн.; 19.04.2013р. - 10000,00 грн.; 23.04.2013р. - 20000,00 грн.; 24.04.2013р. - 14533,99 грн.

Також в матеріалах справи міститься банківська виписка про здійснені проплати ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь ПП „Респект-АгроВ» у 2009р, зокрема: 17.04.2009р. - 50000,00 грн.; 22.04.2009р. - 70000,00 грн.; 27.04.2009р. - 40000,00 грн.; 05.05.2009р. - 25000,00 грн.; 08.05.2009р. - 25000,00 грн.; 26.05.2009р. - 10000,00 грн.; 02.06.2009р. - 5000,00 грн.; 19.06.2009р. - 10000,00 грн.

Враховуючи, що після задоволення позову по справі №5/5025/415/12, відповідачем рішення не виконувалося тривалий час позивач посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання, який не охоплений позовними вимогами в межах справи №5/5025/415/12 та до моменту погашення заборгованості.

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, судом приймається до уваги таке :

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При цьому, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р по справі №5/5025/415/12, 09.04.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району (покупець) та ПП "Респект-Агро" (постачальник) був укладений договір поставки №04/04/09, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору макуху соєву.

01.08.2009р. між приватним підприємством "Респект-Агро" (первісний кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення права вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває відступлене право і стає кредитором в зобов'язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання боржника на підставі первинних документів. Зокрема до відступленого права включається право на отримання 268786 грн., які боржник повинен сплатити у відповідності із первинними документами за отриманий товар та отримання штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником у відповідності із вимогами чинного законодавства України (п.п. 1.2,1.3 договору).

Як слідує із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення виконання зобов'язання за договором поставки №04/04/09 від 09.04.2009р. (право вимоги на яку перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р.), який не охоплений позовними вимогами в межах справи №5/5025/415/12 та до моменту погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 було встановлено факт наявності у відповідача основного боргу перед позивачем за договором №04/04/09 від 09.04.2009р. в розмірі 241437,50 грн., який стягнутий на підставі вказаного рішення суду.

Як вбачається із банківської виписки від 19.08.2014р. №1054818, виданої ОСОБА_1 за період з 01.10.2012р. по 30.04.2013р. виконання наказу від 29.10.2012р., виданого на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 проводилося наступним чином: 30.10.2012р. - 49500,00 грн.; 15.04.2013р. - 69650,00 грн.; 16.04.2013р. - 69650,00 грн.; 17.04.2013р. - 69650,00 грн.; 19.04.2013р. - 9950,00 грн.; 23.04.2013р. - 19900,00 грн.; 24.04.2013р. - 14461,32 грн.

При цьому, судом береться до уваги розрахунок позивача (додаток до позовної заяви), в якому останній підтверджує поступлення грошових коштів від відповідача на виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 29.10.2012р. №5/5025/415/12 в наступних розмірах: 30.10.2012р. - 50000,00 грн.; 15.04.2013р. - 70000,00 грн.; 16.04.2013р. - 70000,00 грн.; 17.04.2013р. - 70000,00 грн.; 19.04.2013р. - 10000,00 грн.; 23.04.2013р. - 20000,00 грн.; 24.04.2013р. - 14533,99 грн.

Як слідує із пояснень відповідача останній визнає, що остаточне погашення суми заборгованості, стягнутої за рішенням суду відбулося 24.04.2013р., однак стверджує, що сума в розмірі 20000,00 грн. перерахована 26.03.2013р., а не 23.04.2013р. При цьому, посилається на витяг з банківської виписки, в якій, зокрема, зазначено що 26.03.2013р. здійснено примусове виконання наказу господарського суду Хмельницької області №8/5025/337/12 від 31.07.2012р. районним відділом ДВС Кам'янець-Подільського МРУЮ в розмірі 93704,14 грн. Як вбачається із розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням від 02.04.2013р. за вих. №2-39/3117 Державною виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Хмельницької області №5/5025/415/12 від 29.10.2012р. були перераховані кошти в сумі 20000,00 грн. (із стягнутих 93704,14 грн.). Інші суми, а саме: 50000,00 грн. - 30.10.2012р.; 70000,00 грн. - 15.04.2013р.; 70000,00 грн. - 16.04.2013р.; 70000,00 грн. - 17.04.2013р.; 10000,00 грн. - 19.04.2013р.; 14533,99 грн. - 24.04.2013р. боржником сплачувалися самостійно згідно платіжних доручень, про що свідчить витяг з банківської виписки, наданий відповідачем.

Порядок виплати державним виконавцем стягнутих в примусовому порядку грошових сум в межах виконавчого провадження визначений ст. 45 Закону України „Про виконавче провадження", пунктом 1 якої передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 3 ст. 45 вказаного Закону стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Згідно з ч. 5. ст. 45 Закону не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

При цьому, державний виконавець керується п. п. 12.11. - 12.13., 12.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із банківських виписок, розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням від 02.04.2013р. за вих. №2-39/3117, відділом Державної виконавчої служби 26.03.2013р. на виконання наказу господарського суду Хмельницької області №5/5025/415/12 від 29.10.2012р. були стягнуті із рахунку відповідача кошти в сумі 20000,00 грн., які надійшли на рахунок позивача 23.04.2013р.

Судом береться до уваги п. 1.4. постанови Пленуму ВГС України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., де визначено, що з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Аналогічна позиція міститься в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. по справі №924/1862/14.

З огляду на зазначене, суд констатує, що грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. надійшли на рахунок позивача 23.04.2013р., відтак обов'язок відповідача в частині сплати 20000,00 грн., які перераховані державним виконавцем вважається виконаним 23.04.2013р.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як визначено абз. 2, 3 п. 7.1. постанови Пленуму ВГС України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних до моменту повного виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснено нарахування на підставі ст. 625 ЦК України по 23.04.2013р. включно, тобто до дати повного погашення стягнутої заборгованості - 24.04.2013р. З огляду на зазначене, безпідставним є твердження відповідача про відсутність підстав у позивача для звернення з даним позовом, оскільки на момент подання позову у відповідача були відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, так як рішення суду від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12 виконано в повному об'ємі 24.04.2013р.

Статтею 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Зокрема передбачено, шо у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як вбачається з розрахунку позивача, кошти на погашення стягнутої суми заборгованості за рішенням суду від 17.10.2002р. по справі №5/5025/415/12 зараховувалися у порядку, визначеному ст. 534 ЦК України, а саме:

- 50000,00 грн., які сплачені 30.10.2012р. зараховані на відшкодування судового збору в розмірі 5902,02 грн., витрат на проведення судової експертизи в розмірі 3530,85 грн. та частково на погашення інфляційних втрат в сумі 40567,13 грн.;

- 70000,00 грн., які сплачені 15.04.2013р. зараховані на погашення інфляційних втрат в розмірі 9484,85 грн., 3% річних в розмірі 3611,64 грн. та частково на погашення основного боргу в сумі 56903,51 грн.;

- 70000,00 грн., які сплачені 16.04.2013р., 70000,00 грн., 17.04.2013р., 10000,00 грн., які сплачені 19.04.2013р., 20000,00 грн., які сплачені 23.04.2013р. та 14533,99, які сплачені 24.04.2013р. були зараховані на погашення основного боргу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено п. 3.1. постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. вищевказаної постанови Пленуму ВГС України).

Як вбачається із рішення господарського суду Хмельницької області від 17.10.2012 р. по справі №5/5025/415/12 з відповідача було стягнуто на користь позивача 3611,64 грн. 3% річних за період з 01.05.2009р. по 01.11.2011р. та 50051,98 грн. нарахувань індексу інфляції за період з травня 2009р. по травень 2012р.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості поставленого товару та невиконання тривалий час вищевказаного рішення суду позивачем (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) заявлено до стягнення:

- 3% річних в розмірі 25087,78 грн., з яких: 14545,78 грн. - за період з 29.10.2009р. по 01.11.2011р. (733 дні); 1190,65 грн. - за період з 02.11.2011р. по 31.12.2011р. (60 днів); 7243,12 грн. - за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (366 днів); 2063,79 грн. - за період з 01.01.2013р. по 14.04.2013р. (104 дні); 15,17 грн. - за період 15.04.2013р. (1 день); 9,41 грн. - за період 16.04.2013р. (1 день); 7,32 грн. - за період з 17.04.2013р. по 18.04.2013р. (2 дні); 11,35 грн. - за період з 19.04.2013р. по 21.04.2013р. (4 дні); 1,19 грн. - за період 23.04.2013р. (1 день);

- інфляційні втрати в розмірі 965,75 грн. - за період з вересня 2012р. по січень 2013р.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено правомірність нарахування 3% річних в розмірі 25087,78 грн.

При цьому, судом береться до уваги, що згідно розрахунку 3% річних в межах справи №5/5025/415/12 позивачем було заявлено період нарахування 3% річних з 01.05.2009р. по 01.11.2011р., однак здійснено нарахування лише за 182 дні (фактично за період з 01.05.2009р. по 29.10.2009р.), які стягнуті за рішенням суду. Тому позивачем правомірно визначено початковий період нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка стягнута на підставі рішення суду з 30.10.2009р. З огляду на зазначене, відхиляється твердження відповідача про повторне нарахування 3% річних.

Також судом правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 965,75 грн. - за період з вересня 2012р. по січень 2013р.

З приводу заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, п. 5.3. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Проте, судом береться до уваги, що чинним законодавством передбачено випадки переривання строку позовної давності. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до абз. 2 п. 4.4.2. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" з урахуванням положень ч. 4 ст. 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Враховуючи, що позивачем первинно позов про стягнення заборгованості за договором №04/04/2009 від 09.04.2009р., у тому числі 3% річних та інфляційних втрат було подано 06.04.2012р. (дата поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилалася позовна заява), в даному випадку відбулося переривання строків позовної давності щодо основного боргу та відповідно і до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки, згідно положень ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, суд доходить висновку, що позивач звернувся із вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах строків позовної давності.

З приводу клопотання представника позивача про направлення повідомлення до правоохоронних органів в порядку ст. 90 ГПК України, судом враховується таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 ГПК України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Отже, господарський суд має право надіслати повідомлення до правоохоронних органів про ознаки кримінального правопорушення, виявлені саме під час вирішення господарського спору. Як вбачається із клопотання представника позивача він посилається на розголошення представником відповідача матеріалів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Тому вищезазначене клопотання судом відхиляється. При цьому, звертається увага, що позивач не позбавлений можливості самостійно звернутися до правоохоронних органів щодо фактів розголошення матеріалів досудового розслідування.

При розгляді клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до органів прокуратури для перевірки діянь позивача і його представників, судом береться до уваги наступне.

У поданому клопотанні відповідач посилається на те, що представниками позивача по різних справах надавалися договори про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р. з однаковими реквізитами та різними за змістом. Суд звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги №1 від 01.08.2009р. був предметом дослідження у справі №5/5025/415/12, за результатами розгляду якої з відповідача стягнуто на користь позивача 241437,50 грн. заборгованості. При цьому, суд звертає увагу, що предметом розгляду даного спору є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, яка вже стягнута за рішенням суду від 17.10.2012р. по справі №5/5025/415/12, тому зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Також судом відхиляється клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки позивачем подано витребувані документи, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному розмірі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Кіровоград до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 26053,53 грн., з яких: 965,75 грн. - інфляційних втрат; 25087,78 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Гуменці, вул. Вербовецьке шосе, 1, код ЄДРПОУ 34422333) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 965,75 грн. (дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 75 коп.) інфляційних втрат, 25087,78 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімдесят сім гривень 78 коп.) 3 % річних, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 18.06.2015р.

Головуючий суддя О.Є. Танасюк

Суддя В.В. Виноградова

Суддя С.В. Гладій

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - ФОП ОСОБА_1: АДРЕСА_1 ;

3 - АДРЕСА_2;

4 - АДРЕСА_3;

5 - відповідачу - ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод": 32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Вербовецьке шосе, 1.