Постанова

від 16.06.2015 по справі 904/2125/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 року Справа № 904/2125/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Сиромятников Е.О. представник, довіреність б/н від 25.09.14;

від відповідача: Бондаренко В.Ю. представник, довіреність б/н від 05.01.15,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "ДНІПРОАВІА", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року у справі № 904/2125/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙЕНЕРГО", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "ДНІПРОАВІА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 770,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 (суддя Золотарьова Л.С.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 179,15 грн. 3% річних, 10 517, 20 грн. інфляційних втрат, витрати по оплаті судового збору в сумі 1 815, 56 грн., в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2014 року у справі №904/7561/14 виконано 20 лютого 2015 року, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права.

Апелянт вважає, що процесуальне стягнення суми боргу регулюється виключно Законом України "Про виконавче провадження", яким передбачено відповідальність за прострочення виконання рішення, діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу за період примусового виконання відповідного судового рішення.

В доповненні до апеляційної скарги від 16 червня 2015 року апелянт посилається на судову практику з цього питання, зокрема постанову Вищого господарського суду України від 13 травня 2015 року у справі №925/1784/14, вважає, що позивач не скористався своїм правом оскаржити дії (безділяність) саме виконавчої служби, внаслідок чого мала місце затримка виконання рішення.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 у справі № 904/7561/14 (а.с.29) встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи, а відповідач прийняв їх та не оплатив у повному обсязі. Даним рішенням стягнуто з відповідача основну заборгованість у розмірі 128 091,88 грн., пеню за період з 01.02.2012 по 31.07.2012 у розмірі 9 643,64грн., 3% річних за період з 01.02.2012 по 25.09.2014 у розмірі 10 191,20грн., інфляційні втрати за період з 01.02.2012 по 25.09.2014 у розмірі 20 570,34грн., судовий збір у розмірі 3 369,95грн.

На виконання вищезазначеного рішення, 15.12.2014 було видано наказ на примусове виконання.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

20.02.2015 з розрахункового рахунку відповідача було списано в примусовому порядку суму боргу у розмірі 189 108,66 грн., з яких: 171 867,01 грн. сума боргу за рішенням суду, 17 241,65 грн. сума виконавчого збору, що підтверджується платіжною вимогою № bo75 від 20.02.2015 (а.с.55).

Відповідно до платіжного доручення № 477 від 24.02.2015 Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського Міського управління юстиції перерахував позивачу суму заборгованості за рішенням суду у розмірі 171 867,01 грн. (а.с.32). Дане платіжне доручення містить напис "Одержано банком 27.02.2015".

Позивач вважає, що оскільки, ним кошти були отримані лише 27.02.2015, тому є всі підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період невиконання зобов'язання боржником договору, що і є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника котів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України вважається правомірним.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, що 3% річних підлягає нарахуванню до 19 лютого 2015 року включно, тому що відповідач оплатив заборгованість 20 лютого 2015 року (а.с.55). Тому 3% річних становить 1 179, 15 грн. Розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2014 року по лютий 215 року у сумі 10 517, 20 грн. відповідає обставинам справи, враховує приписи листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", не містить арифметичних помилок. Таким чином, інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленій сумі.

За наведених підстав доводи апелянта спростовуються викладеним.

Надані апелянтом докази свідчать, що виконавче провадження з приводу примусового виконання наказу №904/7561/14 від 15 грудня 2014 року було відкрито 19 грудня 2014 року Бабушкінським відділом ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, добровільно в строк до 26 грудня 2014 року рішення господарського суду виконано боржником не було, у зв'язку з чим ДВС 15 січня 2015 року була прийнята постанова про арешт коштів боржника. Зазначене свідчить про те, що вина ДВС у списанні коштів з боржника 20 лютого 2015 року відсутня.

Посилання апелянта на постанову по справі №925/1784/14 від 13 травня 2015 року до уваги не приймається, оскільки у зазначеній справі інші обставини і підстави позову.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року у справі № 904/2125/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "ДНІПРОАВІА", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 17.06.15 р.)