Постанова

від 16.06.2015 по справі 922/316/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 922/316/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом - Романенко А.В., за довіреністю від 01.01.2015р. №09/36;

відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом - Козирєва С.С., за довіреністю від 01.12.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь (вх. №2724 П/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2015р.

у справі № 922/316/15

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс", м. Харків

про стягнення 284679,45 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь

про стягнення 80596,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.03.2015р. у справі №922/316/15 (суддя Ольшанченко В.І.) прийнято уточнення до зустрічного позову як заяву про зменшення розміру зустрічних позовних вимог; в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зменшені зустрічні позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь ТОВ фірма "Промелектронсервіс" пеню в сумі 11063,51 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом не доведено та не підтверджено документально факту наявності порушення його прав з боку відповідача за первісним позовом під час виконання робіт по договору.

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2015р. у справі №922/316/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісну позовну заяву ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення з ТОВ фірма "Промелектронсервіс" суми неустойки у розмірі 551 562,73 грн., у зустрічній позовній заяві відмовити.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що сторони підписали Акт №6 введення в промислову експлуатацію Автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії без зауважень, оскільки висновок комісії містив перелік зауважень до роботи програмного забезпечення АСТУЕ.

Крім того, зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновку, що факт підписання сторонами Акту №6 введення в промислову експлуатацію Автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії свідчить про те, що підрядник виконав виявлені комісією недоліки встановлені в дефектному акті від 01.08.2012року, оскільки останні повністю не виправлені і на теперішній час.

Окрім того, вказує на той факт, що встановлені сторонами недоліки АСТОЄ виникли внаслідок винних дій підрядника щодо поставки ПАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» товару неналежної якості.

Також, на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено позивачу за первісним позовом у стягненні з підрядника пені у розмірі 0,3 % річних від вартості неякісного програмного забезпечення у сумі 390 960,00 грн., оскільки сторонами підписано Акт №6 від 12.09.2012р. з зауваженнями, які в подальшому так і не були усунуті підрядником.

Апелянт зазначає, що господарським судом першої інстанції безпідставно відмовлено позивачу за первісним позовом у стягненні з підрядника відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних за період з 11.05.2012р. по 25.02.2015р. у розмірі 100 602,73 грн., оскільки замовник повністю розрахувався з підрядником за поставлені неналежної якості виконані роботи, а підрядником й досі не повернуто замовнику вартість цих виконаних робіт.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2015р.

У судовому засіданні 16.06.2015р. представник позивача за первісним позовом підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" був укладено договір № 4156 на створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" (надалі - договір), за яким підрядник (відповідач за первісним позовом) по завданню замовника (позивача за первісним позовом) зобов'язався створити (спроектувати, поставити, змонтувати та налагодити), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити "автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1, і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що склад та обсяг робіт, які доручаються виконати підряднику, мають бути визначені робочим проектом, розробленим на підставі Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р. на створення автоматизованої системи диспетчерського управління електропостачанням, комерційного та технічного обліку і контролю електроенергії ПАТ "ММК ім. Ілліча" в частині, що регламентує створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) затвердженого замовником, яке є невід'ємною частиною договору (додаток №3 до договору).

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що вартість робіт з урахуванням ПДВ становить 2700000,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.2 - 3.5 договору, строк повного виконання всіх робіт за договором і здачі АСТОЕ в експлуатацію - 01.04.2012 р. Етапи виконання робіт визначаються графіком виконання робіт, який оформлюється додатковою угодою до договору.

Згідно п.п. 4.1 - 4.2 договору, оплата проектних робіт по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошей в національній валюті України на розрахунковий рахунок підрядника по факту виконаних підрядником проектних робіт, доручених даним договором, і оформлення підрядником актів здачі-приймання робіт на підставі наданих підрядником рахунків і податкових накладних та з відстрочкою платежу 30 календарних днів.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що якщо при прийманні робіт, будуть виявлені недоліки, які виникли з вини підрядника (в т.ч. в частині кількості, якості і норми витрат матеріалів, невідповідність вимогам технічного завдання замовника, проекту, нормативно-технічним документам), сторонами оформлюється двосторонній дефектний акт, який вказує на перелік недоліків і строки їх усунення.

Відповідно до умов п. 4.11 договору, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які не можуть бути усунені. У цьому випадку замовник проводить розрахунок збитків, сума яких компенсується за рахунок підрядника, у тому числі шляхом її утримання, із сум, що підлягають оплаті підряднику за виконані роботи і поставлені матеріали.

Сторони погодили, що автоматизована система технічного обліку електроенергії в цілому повинна відповідати вимогам нормативних документів, діючим стандартам та іншої нормативно-технічної документації для даного виду систем, а також спеціальним технічним вимогам, відображеним у Технічному завданні замовника. (п. 7.4 договору)

Згідно з п. 7.5 договору, прикладне програмне забезпечення повинно відповідати вимогам технічного завдання замовника. Ліцензія на прикладне програмне забезпечення надається підрядником на необмежене число серверів, необмежене число користувачів АСТОЕ і необмежене число електролічильників "Енергія-9" на ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Пунктами 7.11 - 7.14 договору встановлено, що гарантійні строки та умови гарантії на обладнання встановлюються у відповідності до гарантійних термінів заводів-виготовлювачів конкретного обладнання, але не менше 12 місяців.Гарантійні терміни на програмне забезпечення АСТОЕ і якість виконаних робіт підрядника становить 36 календарних місяців з моменту підписання акта введення АСТОЕ в промислову експлуатацію.

Відповідно до п. 8.7 договору, якщо підрядник відступив від умов цього договору, що призвело до погіршення роботи, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат.

Згідно п. 8.12 договору у разі виникнення між замовником і підрядником спору щодо недоліків виконаних робіт або їх причин, на вимогу будь-якої з сторін має бути призначена експертиза.

Як вбачається з п. 8.14 договору, приймання обладнання за кількістю проводиться відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 р. №П-6 зі змінами та доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ДОСТ для даного виду обладнання.

Пунктом 8.19 договору передбачено, що при прийнятті в експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку електроенергії складається акт про прийняття системи в експлуатацію.

Умовами пунктів 8.20 - 8.22 договору встановлено, що в процесі експлуатації здійснюється технічне супроводження системи.

Замовник має право вимагати від підрядника усунення недоліків, що виникли з його вини або вини залученого ним субпідрядника. (п. 9.4.2 договору).

Пунктом 12.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочки строків оплати по договору замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочки платежу.

Приписами п. 12.4 договору сторони погодили, що у разі поставки обладнання (виконаних робіт) неналежної якості підрядник повинен сплатити замовнику неустойку у розмірі 25% від вартості обладнання (виконаних робіт) неналежної якості.

Згідно п. 12.5 договору, у разі порушення строків виконання підрядником вимог замовника про виправлення виявлених недоліків (дефектів) обладнання або робіт підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,3% від вартості неякісного обладнання або виконаної роботи за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 12.6 договору, у разі порушення підрядником строків виконання робіт, а також неналежного (неякісного) виконання робіт, за які замовником внесена повна або часткова попередня оплата, підрядник за користування грошовими коштами замовника повинен сплатити замовнику 15% річних від суми грошових коштів, сплачених замовником за період від дня сплати до фактичного строку належного виконання робіт або до дня повернення грошових коштів.

Сторони погодили, що за всіма видами зобов'язань та відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за винятком строків позовної давності, що перевищують трирічний період відповідно до чинного законодавства України). (п. 15.4 договору)

Згідно з п. 17 договору, додаток №1 - протокол узгодження договірної вартості; додаток №2 - протокол узгодження договірної вартості виконання проектних робіт; додаток №3 - Технічне завдання №19/322 від 25.07.2007 р. на створення автоматизованої системи диспетчерського управління електропостачання, комерційного і технічного обліку і контролю електроенергії ПАТ "ММК ім. Ілліча"; додаток №4 - перелік приєднань для установки приборів обліку електроенергії, найменування місць установки серверів баз даних і автоматизованих робочих місць для створення АСТОЕ.

Сторонами, на виконання умов договору були підписані без зауважень акти здачі-приймання робіт по договору: №1 від 05.01.2012 р., №2 і №3 від 24.12.2012 р., №4 від 28.03.2012 р., №5 від 30.03.2012 р. в яких зазначено, що на виконання умов договору №4156 від 31.10.2011 р. підрядником поставлено обладнання, матеріали та виконані роботи в строк, якісно, повністю, які відповідають вимогам замовника, претензій немає.

Додатковим доказом якісного виконання робіт, поставленого обладнання, матеріалів є відмітки різних служб позивача за первісним позовом на зворотному боці актів.

Як вказує у позовній заяві позивач за первісним позовом, нібито 01.08.2012 р. сторонами був складений дефектний акт без дати до автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча", яким прийнято рішення здійснити повне усунення обґрунтованих зауважень, вказаних в даному акті, підрядником за свій рахунок в строк до 01.09.2012 р.

12.09.2012 р., відповідно до умов п. 3.5 договору, сторонами було складено та підписано акт №6, яким 01.09.2012 р. введено в промислову експлуатацію автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Висновками комісії у вказаному акті №6 від 12.09.2012 р. було зазначено про відсутність зауважень до апаратної частини АСТОЕ, програмне забезпечення системи "Автоматизована система технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" працездатне, однак, вказано на необхідність доробки програмного забезпечення системи АСТОЕ в порядку гарантійного обслуговування системи у відповідності до умов договору № 4156 від 31.10.2011 р., які підрядник зобов'язаний здійснити за свій рахунок у визначені в акті строки, а замовник, в свою чергу, направляє для повноцінної експлуатації АСТОЕ на навчання до підрядника трьох фахівців.

Факт підписання сторонами без зауважень акту №6 введення в промислову експлуатацію автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" свідчить про усунення відповідачем за первісним позовом усіх зауважень, вказаних в ньому.

20.02.2013 р. позивачем за первісним позовом, в односторонньому порядку, був складений дефектний акт №2 до автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" про виявлення недоліків АСТОЕ, який було надіслано на адресу відповідача за первісним позовом разом із претензією №19р/127 від 25.02.2013 р.

В обґрунтування одностороннього порядку складання дефектного акту №2 позивач за первісним позовом посилається на положення пункту 4.9 договору.

Враховуючи отримання відповідачем за первісним позовом дефектного акту №2 від 20.02.2013 р., факт його не підписання підрядником та не направлення позивачеві за первісним позовом, у відповідності до положення пункту 4.9 договору, позивач за первісним позовом визначає як згоду відповідача за первісним позовом зі змістом дефектного акту, складеного замовником.

У вказаному дефектному акті позивачем за первісним позовом зазначені виявлені недоліки АСТОЕ та запропоновано відповідачу за первісним позовом їх усунути в строк до 01.03.2013 р.

11.03.2013 р. у відповідь на претензію та дефектний акт позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом направив останньому пояснення від 07.03.2013 р. та запропонував провести спільну робочу нараду.

Після підписання акта №6 введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) та за весь час експлуатації АСТОЕ між сторонами відбувалось листування з питання усунення зауважень щодо виконаної роботи.

03.07.2013 р. між сторонами було складено протокол наради з питання усунення зауважень до автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ), в якому сторонами визначено зауваження та стан їх усунення на час складання протоколу.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій останній, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь за неналежне виконання умов договору неустойку у вигляді штрафу у сумі 60000,00 грн., неустойку у вигляді пені у сумі 390960,00 грн., проценти у сумі 100602,73 грн., а всього у сумі 551562,73 грн.

30.03.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Як вбачається з положень статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Приписами статті 857 Цивільного кодексу України робота встановлено, що робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Як було зазначено вище, сторонами при укладанні договору було погоджено, що склад та обсяг робіт, які підлягають виконанню відповідачем за первісним позовом, визначаються робочим проектом, розробленим на підставі Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007р. на створення автоматизованої системи диспетчерського управління електропостачанням, комерційного та технічного обліку і контролю електроенергії ПАТ "ММК ім. Ілліча" в частині, що регламентує створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) затвердженого позивачем за первісним позовом, яке є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Таким чином, під час виконання робіт по створенню автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" склад та обсяг робіт, які підлягають виконанню відповідачем за первісним позовом визначався робочим проектом, розробленим на підставі Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідний робочий проект відповідачем за первісним позовом було зроблено, а також узгоджено з усіма службами позивача за первісним позовом, що підтверджує акт здачі-прийому робіт №1 від 05.01.2012 р., який позивач за первісним позовом не тільки підписав, а ще й оплатив платіжним дорученням №4594 від 17.02.2012 р.

Отже, позивач за первісним позовом підтвердив обов'язковість для обох сторін робочого проекту, на підставі якого повинна була розроблятися автоматизована система технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча", який в свою чергу розроблений на підставі Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом не надав ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції ані Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р., ані робочого проекту до договору, що не дає змогу визначити чи були відповідачем за первісним позовом якісно та в повному обсязі виконані роботи у відповідності до вимог договору, Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р. і робочого проекту.

Крім того, факт поставки обладнання, матеріалів та виконання робіт підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами здачі-приймання робіт: №2, №3 від 24.12.2012 р., №4 від 28.03.2012 р., №5 від 30.03.2012 р., які містяться в матеріалах справи.

Також, додатковим підтвердженням відсутності претензій є факт оплати усіх вказаних актів здачі-прийому робіт, який відбувся після їх підписання, що спростовує твердження позивача за первісним позовом про попередню оплату виконаних робіт, а також факт користування грошовими коштами позивача за первісним позовом.

Таким чином, позивач за первісним позовом, підписавши акт №6 введення в промислову експлуатацію автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча", підтвердив факт відповідності програмного забезпечення автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" вимогам нормативно-технічної та/або конструкторської (проектної) документації, а саме робочому проекту та Технічному завданню №19/322 від 25.07.2007 р.

Додатковим підтвердженням виконання роботи належної якості, є той факт що в акті №6 від 12.09.2012 р. введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" відсутні посилання на дефекти в програмному забезпеченні або апаратній частині системи, а наявні побажання позивача за первісним позовом щодо доробок в порядку гарантійного обслуговування системи.

Окремим підтвердженням факту відсутності дефектів є п. 7.15 договору, в якому вказується що гарантійний строк збільшується на час, за який об'єкт виконання робіт не міг експлуатуватися у зв'язку з виявленими дефектами виконаних робіт, за які несе відповідальність підрядник.

Отже, сторони вважають невідповідність робіт за якісними показниками, у разі якщо це стосується неможливості експлуатації автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Позивач за первісним позовом не надав доказів неможливості експлуатації системи у зв'язку з дефектами, які зазначені в дефектному акті від 01.08.2012 р.

Відповідно до приписів чинного законодавства України гарантійне обслуговування полягає у тому, що виробник (продавець, виконавець) протягом гарантійного терміну зобов'язується організувати, якщо це передбачено експлуатаційним документом, роботи із спеціальної установки (підключення) товару чи його складання та технічного обслуговування.

Як встановлено місцевим господарським судом, в рамках гарантійного обслуговування відповідачем за первісним позовом було виконано низку робіт, факт яких підтверджується листуванням між сторонами та було здійснено навчання співробітників позивача за первісним позовом роботі з системою.

Крім того, факт користування системою співробітниками позивача за первісним позовом підтверджується тим, що автоматизована система технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" була визнана позивачем за первісним позовом працездатною, співробітники позивача за первісним позовом проходили навчання у відповідача за первісним позовом після 12.09.2012 р., а дефектний акт №2 був складений тільки 20.02.2013 р.

Пунктом 7.14 договору сторони погодили, що підрядник несе відповідальність за дефекти виконаних робіт, які були виявлені під час гарантійного строку, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок, природного зносу об'єкту або його частин; неналежної її експлуатації та невірних інструкцій відносно його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими іншими особами; неналежного ремонту об'єкту, який здійснювався самим замовником або залученим їм субпідрядником.

Колегія суддів зазначає, що позивачем за первісним позовом не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджують належне користування позивачем за первісним позовом системою.

Окрім того, позивачем за первісним позовом не надано доказів неможливості експлуатації автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" у зв'язку з дефектами, які зазначені в дефектному акті №2 від 20.02.2013 р.

Частиною 1 статті 858 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач за первісним позовом в заяві про збільшення позовних вимог нарахував відповідачу за первісним позовом штраф у сумі 60000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом не надано ані до місцевого господарського суду, ані до суду апеляційної інстанції доказів прийняття обладнання (виконання робіт) за якістю у відповідності до умов договору, а також доказів проведення експертизи щодо неналежної якості обладнання (виконання робіт) у відповідності до умов договору та відповідних висновків вказаної експертизи.

Посилання позивача за первісним позовом на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. по справі №922/3587/14, як на доказ неякісного програмного забезпечення, є необґрунтованими, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015 р. по зазначеній справі була скасована постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р., а рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2014 р., яким відмовлено в позові, залишено в силі.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення штрафу в сумі 60000,00 грн. є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, позивачем за первісним позовом в заяві про збільшення позовних вимог нараховано відповідачу за первісним позовом пеню у розмірі 0,3% від вартості неякісного програмного забезпечення, яке на думку позивача за первісним позовом становить 240000,00 грн., у сумі 390960,00 грн.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що період розрахунку пені починається з 01.09.2012 р. (граничний термін усунення дефектів встановлений у першому дефектному акті) та закінчується 25.02.2015 р., кількість прострочених днів за цей період становить 543.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення пені за період з 01.09.2012 р. по 25.02.2015 р., з огляду на наступне.

Позивачем за первісним позовом невірно визначено кількість днів прострочення (543 дні) у періоді з 01.09.2012 р. по 25.02.2015 р., не доведено зазначений період прострочення.

А тому, господарським судом першої інстанції вірно зазначено, що є безпідставними посилання позивача за первісним позовом на прострочення відповідачем за первісним позовом усунення дефектів, зазначених у дефектному акті від 01.08.2012 р., оскільки підписання сторонами акту №6 від 12.09.2012 р. введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" є доказом виконання відповідачем за первісним позовом робіт належної якості, відсутністю дефектів у програмному забезпечені або апаратній частині системи.

Також, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, посилання позивача за первісним позовом на п. 15.4 договору, як на підставу нарахування пені за період, що перевищує півроку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки період, визначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, не є строком позовної давності, а тому пеня не може бути нарахована за більший період, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивач за первісним позовом безпідставно нарахував пеню у розмірі 0,3% від вартості неякісного програмного забезпечення, а не від вартості неякісного обладнання або виконаної роботи за кожен день прострочення, як це передбачено пунктом 12.5 договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Позивач за первісним позовом відповідно до п. 12.6 договору в заяві про збільшення позовних вимог нарахував відповідачу за первісним позовом 15% річних за період з 11.05.2012 р. (платіжне доручення №13099) по 25.02.2015 р. (1020 днів) у сумі 100602,73 грн.

Отже, не знайшли свого підтвердження позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення процентів за користування чужими грошовими у розмірі 15% річних за період з 11.05.2012 р. по 25.02.2015 р., оскільки, посилання позивача за первісним позовом на здійснення ним попередньої оплати суперечить умовам пунктів 4.1, 4.2 договору та не підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено факту здійснення попередньої оплати та необґрунтовано вказана кількість днів прострочення, що дорівнює 1020 днів, оскільки, підписанням акту №6 від 12.09.2012 р. сторони підтвердили усунення відповідачем за первісним позовом дефектів, зазначених у дефектному акті від 01.08.2012 р., а у протоколі наради сторін з питання усунення зауважень до автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) від 03.07.2013 р. зазначено про усунення на час складання протоколу зауважень за дефектним актом №2.

Щодо зменшених зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені, нарахованої у відповідності до п. 12.3 договору та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за загальний період з 04.02.2012 р. по 21.05.2012 р. в загальній сумі 11063,51 грн. колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що дані вимоги підлягають задоволенню, оскільки факт несвоєчасної оплати відповідачем за зустрічним позовом виконаних позивачем за зустрічним позовом робіт підтверджується матеріалами справи.

Матеріали даної справи не містять доказів своєчасної оплати виконаних позивачем за зустрічним позовом робіт, сплати пені або будь-яких заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у даній справі прийнято при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2015р. у справі №922/316/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 18.06.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.