Постанова

від 28.10.2015 по справі 922/316/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 922/316/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівАлєєвої І.В. Данилової М.В.(доповідача), за участю представників: позивача,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 922/316/15 господарського суду Харківської області за первісним позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" простягнення 284679,45 грн. та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" доПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" простягнення 80596,50 грн. В С Т А Н О В И В :

За первісним позовом, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" неустойку в сумі 60000,00 грн., пеню у сумі 129600,00 грн., проценти у сумі 95079,45 грн., всього 284679,45 грн., а також 5698, 58 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №4156 на створення автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" від 31.10.2011 р.

В подальшому, позивачем до господарського суду Харківської області подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача неустойку у вигляді штрафу у сумі 60000,00 грн., неустойку у вигляді пені у сумі 390960,00 грн., проценти у сумі 100602,73 грн., всього 551562,73 грн.

У своїй заяві позивач зазначив про те, що період розрахунку пені починається з 01.09.2012 р. (граничний термін усунення дефектів встановлений у першому дефектному акті) та закінчується 25.02.2015 р., кількість прострочених днів за цей період становить 543.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2015 р. заяву Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про збільшення позовних вимог прийнято судом, як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

За зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" пеню у сумі 80596, 50 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827, 00 грн.

В уточненій заяві до зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" зменшило розмір пені до 11063,51 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.03.15 р. у даній справі (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Сіверін В.І., суддів Терещенко О.І., Ільїн О.В.), в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зменшені зустрічні позовні вимоги задоволено повністю: тягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" пеню в сумі 11063,51 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. та рішенням господарського суду Харківської області від 30.03.15 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення суми неустойки у розмірі 551562,73 грн. задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2015 р. касаційну скаргу у справі №922/316/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" надає додаткові пояснення по справі та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 28.10.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектронсервіс" був укладено договір №4156 на створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча", за яким підрядник (відповідач за первісним позовом) по завданню замовника (позивача за первісним позовом) зобов'язався створити (спроектувати, поставити, змонтувати та налагодити), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити "автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1, і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2 договору встановлено, що склад та обсяг робіт, які доручаються виконати підряднику, мають бути визначені робочим проектом, розробленим на підставі Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р. на створення автоматизованої системи диспетчерського управління електропостачанням, комерційного та технічного обліку і контролю електроенергії ПАТ "ММК ім. Ілліча" в частині, що регламентує створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) затвердженого замовником, яке є невід'ємною частиною договору (додаток №3 до договору).

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що вартість робіт з урахуванням ПДВ становить 2700000,00 грн.

Згідно п.п. 3.2 - 3.5 договору, строк повного виконання всіх робіт за договором і здачі АСТОЕ в експлуатацію - 01.04.2012 р. Етапи виконання робіт визначаються графіком виконання робіт, який оформлюється додатковою угодою до договору.

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.2 договору, оплата проектних робіт по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошей в національній валюті України на розрахунковий рахунок підрядника по факту виконаних підрядником проектних робіт, доручених даним договором, і оформлення підрядником актів здачі-приймання робіт на підставі наданих підрядником рахунків і податкових накладних та з відстрочкою платежу 30 календарних днів.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що якщо при прийманні робіт, будуть виявлені недоліки, які виникли з вини підрядника (в т.ч. в частині кількості, якості і норми витрат матеріалів, невідповідність вимогам технічного завдання замовника, проекту, нормативно-технічним документам), сторонами оформлюється двосторонній дефектний акт, який вказує на перелік недоліків і строки їх усунення.

Відповідно до умов п. 4.11 договору, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які не можуть бути усунені. У цьому випадку замовник проводить розрахунок збитків, сума яких компенсується за рахунок підрядника, у тому числі шляхом її утримання, із сум, що підлягають оплаті підряднику за виконані роботи і поставлені матеріали.

Сторони погодили, що автоматизована система технічного обліку електроенергії в цілому повинна відповідати вимогам нормативних документів, діючим стандартам та іншої нормативно-технічної документації для даного виду систем, а також спеціальним технічним вимогам, відображеним у Технічному завданні замовника. (п. 7.4 договору)

Згідно з п. 7.5 договору, прикладне програмне забезпечення повинно відповідати вимогам технічного завдання замовника. Ліцензія на прикладне програмне забезпечення надається підрядником на необмежене число серверів, необмежене число користувачів АСТОЕ і необмежене число електролічильників "Енергія-9" на ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Пунктами 7.11 - 7.14 договору встановлено, що гарантійні строки та умови гарантії на обладнання встановлюються у відповідності до гарантійних термінів заводів-виготовлювачів конкретного обладнання, але не менше 12 місяців.Гарантійні терміни на програмне забезпечення АСТОЕ і якість виконаних робіт підрядника становить 36 календарних місяців з моменту підписання акта введення АСТОЕ в промислову експлуатацію.

Відповідно до п. 8.7 договору, якщо підрядник відступив від умов цього договору, що призвело до погіршення роботи, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат.

Згідно п. 8.12 договору у разі виникнення між замовником і підрядником спору щодо недоліків виконаних робіт або їх причин, на вимогу будь-якої з сторін має бути призначена експертиза.

Як вбачається з п. 8.14 договору, приймання обладнання за кількістю проводиться відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 р. №П-6 зі змінами та доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ДОСТ для даного виду обладнання.

Пунктом 8.19 договору передбачено, що при прийнятті в експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку електроенергії складається акт про прийняття системи в експлуатацію.

Умовами пунктів 8.20 - 8.22 договору встановлено, що в процесі експлуатації здійснюється технічне супроводження системи.

Замовник має право вимагати від підрядника усунення недоліків, що виникли з його вини або вини залученого ним субпідрядника. (п. 9.4.2 договору).

Пунктом 12.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочки строків оплати по договору замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочки платежу.

Приписами п. 12.4 договору сторони погодили, що у разі поставки обладнання (виконаних робіт) неналежної якості підрядник повинен сплатити замовнику неустойку у розмірі 25% від вартості обладнання (виконаних робіт) неналежної якості.

Згідно п. 12.5 договору, у разі порушення строків виконання підрядником вимог замовника про виправлення виявлених недоліків (дефектів) обладнання або робіт підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,3% від вартості неякісного обладнання або виконаної роботи за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 12.6 договору, у разі порушення підрядником строків виконання робіт, а також неналежного (неякісного) виконання робіт, за які замовником внесена повна або часткова попередня оплата, підрядник за користування грошовими коштами замовника повинен сплатити замовнику 15% річних від суми грошових коштів, сплачених замовником за період від дня сплати до фактичного строку належного виконання робіт або до дня повернення грошових коштів.

Сторони погодили, що за всіма видами зобов'язань та відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за винятком строків позовної давності, що перевищують трирічний період відповідно до чинного законодавства України). (п. 15.4 договору)

Згідно з п. 17 договору, додаток №1 - протокол узгодження договірної вартості; додаток №2 - протокол узгодження договірної вартості виконання проектних робіт; додаток №3 - Технічне завдання №19/322 від 25.07.2007 р. на створення автоматизованої системи диспетчерського управління електропостачання, комерційного і технічного обліку і контролю електроенергії ПАТ "ММК ім. Ілліча"; додаток №4 - перелік приєднань для установки приборів обліку електроенергії, найменування місць установки серверів баз даних і автоматизованих робочих місць для створення АСТОЕ.

Сторонами, на виконання умов договору були підписані без зауважень акти здачі-приймання робіт по договору: №1 від 05.01.2012 р., №2 і №3 від 24.12.2012 р., №4 від 28.03.2012 р., №5 від 30.03.2012 р. в яких зазначено, що на виконання умов договору №4156 від 31.10.2011 р. підрядником поставлено обладнання, матеріали та виконані роботи в строк, якісно, повністю, які відповідають вимогам замовника, претензій немає.

Додатковим доказом якісного виконання робіт, поставленого обладнання, матеріалів є відмітки різних служб позивача за первісним позовом на зворотному боці актів.

Як вказує у своїй позовній заяві позивач (за первісним позовом), 01.08.2012 р. сторонами був складений дефектний акт без дати до автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча", яким здійснено повне усунення обґрунтованих зауважень, вказаних в даному акті, підрядником за свій рахунок в строк до 01.09.2012 р.

12.09.2012 р., відповідно до умов п. 3.5 договору, сторонами було складено та підписано акт №6, яким 01.09.2012 р. введено в промислову експлуатацію автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Висновками комісії у вказаному акті №6 від 12.09.2012 р. було зазначено про відсутність зауважень до апаратної частини АСТОЕ, програмне забезпечення системи "Автоматизована система технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" працездатне, однак, вказано на необхідність доробки програмного забезпечення системи АСТОЕ в порядку гарантійного обслуговування системи у відповідності до умов договору № 4156 від 31.10.2011 р., які підрядник зобов'язаний здійснити за свій рахунок у визначені в акті строки, а замовник, в свою чергу, направляє для повноцінної експлуатації АСТОЕ на навчання до підрядника трьох фахівців.

Факт підписання сторонами без зауважень акту №6 введення в промислову експлуатацію автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" свідчить про усунення відповідачем (за первісним позовом) усіх зауважень, вказаних в ньому.

20.02.2013 р. позивачем (за первісним позовом), в односторонньому порядку, був складений дефектний акт №2 до автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" про виявлення недоліків АСТОЕ, який було надіслано на адресу відповідача разом із претензією №19р/127 від 25.02.2013 р.

В обґрунтування одностороннього порядку складання дефектного акту №2 позивач (за первісним позовом) посилається на положення пункту 4.9 договору.

Враховуючи отримання відповідачем (за первісним позовом) дефектного акту №2 від 20.02.2013 р., факт його не підписання підрядником та не направлення позивачеві, у відповідності до положення пункту 4.9 договору, позивач визначає як згоду відповідача зі змістом дефектного акту, складеного замовником.

У вказаному дефектному акті позивачем (за первісним позовом) зазначені виявлені недоліки АСТОЕ та запропоновано відповідачу їх усунути в строк до 01.03.2013 р.

11.03.2013 р. у відповідь на претензію та дефектний акт позивача (за первісним позовом), відповідач направив останньому пояснення від 07.03.2013 р. та запропонував провести спільну робочу нараду.

Після підписання акта №6 введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) та за весь час експлуатації АСТОЕ між сторонами відбувалось листування з питання усунення зауважень щодо виконаної роботи.

03.07.2013 р. між сторонами було складено протокол наради з питання усунення зауважень до автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ), в якому сторонами визначено зауваження та стан їх усунення на час складання протоколу.

Зазначене вище, стало підставою для звернення позивача (за первісним позовом) до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій останній, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь за неналежне виконання умов договору неустойку у вигляді штрафу у сумі 60000,00 грн., неустойку у вигляді пені у сумі 390960,00 грн., проценти у сумі 100602,73 грн., всього у сумі 551562,73 грн.

Так, приймаючи рішення у даній справі щодо первісних позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Як вбачається з положень ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Приписами ст. 857 Цивільного кодексу України робота встановлено, що робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Як було зазначено вище, сторонами при укладанні договору було погоджено, що склад та обсяг робіт, які підлягають виконанню відповідачем, визначаються робочим проектом, розробленим на підставі Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р. на створення автоматизованої системи диспетчерського управління електропостачанням, комерційного та технічного обліку і контролю електроенергії ПАТ "ММК ім. Ілліча" в частині, що регламентує створення автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) затвердженого позивачем, яке є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Таким чином, під час виконання робіт по створенню автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" склад та обсяг робіт, які підлягають виконанню відповідачем визначався робочим проектом, розробленим на підставі Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідний робочий проект відповідачем було зроблено, а також узгоджено з усіма службами позивача, що підтверджує акт здачі-прийому робіт №1 від 05.01.2012 р., який позивач не тільки підписав, а ще й оплатив платіжним дорученням №4594 від 17.02.2012 р.

Отже, позивач підтвердив обов'язковість для обох сторін робочого проекту, на підставі якого повинна була розроблятися автоматизована система технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча", який в свою чергу розроблений на підставі Технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав судам попередніх інстанцій, ні технічне завдання №19/322 від 25.07.2007 р., ні робочий проект до договору, що не дає змогу визначити чи були відповідачем якісно та в повному обсязі виконані роботи у відповідності до вимог договору, технічного завдання №19/322 від 25.07.2007 р. і робочого проекту.

Крім того, факт поставки обладнання, матеріалів та виконання робіт підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами здачі-приймання робіт: №2, №3 від 24.12.2012 р., №4 від 28.03.2012 р., №5 від 30.03.2012 р., які містяться в матеріалах справи.

Також, додатковим підтвердженням відсутності претензій є факт оплати усіх вказаних актів здачі-прийому робіт, який відбувся після їх підписання, що спростовує твердження позивача про попередню оплату виконаних робіт, а також факт користування грошовими коштами позивача.

Таким чином, позивач, підписавши акт №6 введення в промислову експлуатацію автоматизовану систему технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча", підтвердив факт відповідності програмного забезпечення автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Алгофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" вимогам нормативно-технічної та/або конструкторської (проектної) документації, а саме робочому проекту та технічному завданню №19/322 від 25.07.2007 р.

Додатковим підтвердженням виконання роботи належної якості, є той факт що в акті №6 від 12.09.2012 р. введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" відсутні посилання на дефекти в програмному забезпеченні або апаратній частині системи, а наявні побажання позивача щодо доробок в порядку гарантійного обслуговування системи.

Окремим підтвердженням факту відсутності дефектів є п. 7.15 договору, в якому вказується що гарантійний строк збільшується на час, за який об'єкт виконання робіт не міг експлуатуватися у зв'язку з виявленими дефектами виконаних робіт, за які несе відповідальність підрядник.

Отже, сторони вважають невідповідність робіт за якісними показниками, у разі якщо це стосується неможливості експлуатації автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Позивач не надав доказів неможливості експлуатації системи у зв'язку з дефектами, які зазначені в дефектному акті від 01.08.2012 р.

Відповідно до приписів чинного законодавства України гарантійне обслуговування полягає у тому, що виробник (продавець, виконавець) протягом гарантійного терміну зобов'язується організувати, якщо це передбачено експлуатаційним документом, роботи із спеціальної установки (підключення) товару чи його складання та технічного обслуговування.

Як встановлено судами, в рамках гарантійного обслуговування відповідачем було виконано низку робіт, факт яких підтверджується листуванням між сторонами та було здійснено навчання співробітників позивача роботі з системою.

Крім того, факт користування системою співробітниками позивача підтверджується тим, що автоматизована система технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" була визнана позивачем працездатною, співробітники позивача проходили навчання у відповідача після 12.09.2012 р., а дефектний акт №2 був складений тільки 20.02.2013 р.

Пунктом 7.14 договору сторони погодили, що підрядник несе відповідальність за дефекти виконаних робіт, які були виявлені під час гарантійного строку, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок, природного зносу об'єкту або його частин; неналежної її експлуатації та невірних інструкцій відносно його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими іншими особами; неналежного ремонту об'єкту, який здійснювався самим замовником або залученим їм субпідрядником.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем не надано доказів неможливості експлуатації автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" у зв'язку з дефектами, які зазначені в дефектному акті №2 від 20.02.2013 р.

Частиною 1 ст. 858 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач в заяві про збільшення позовних вимог нарахував відповідачу штраф у сумі 60000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції доказів прийняття обладнання (виконання робіт) за якістю у відповідності до умов договору, а також доказів проведення експертизи щодо неналежної якості обладнання (виконання робіт) у відповідності до умов договору та відповідних висновків вказаної експертизи.

Посилання позивача на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. по справі №922/3587/14, як на доказ неякісного програмного забезпечення, є необґрунтованими, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015 р. (по зазначеній справі) була скасована постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р., а рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2014 р., яким відмовлено в позові, залишено в силі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 60000,00 грн. є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, позивачем в заяві про збільшення позовних вимог нараховано відповідачу пеню у розмірі 0,3% від вартості неякісного програмного забезпечення, яке на думку позивача становить 240000,00 грн., у сумі 390960,00 грн.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що період розрахунку пені починається з 01.09.2012 р. (граничний термін усунення дефектів встановлений у першому дефектному акті) та закінчується 25.02.2015 р., кількість прострочених днів за цей період становить 543.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення пені за період з 01.09.2012 р. по 25.02.2015 р., виходячи з наступного.

Так, позивачем невірно було визначено кількість днів прострочення (543 дні) у періоді з 01.09.2012 р. по 25.02.2015 р., та не доведено зазначений період прострочення.

А тому, безпідставними є посилання позивача на прострочення відповідачем усунення дефектів, зазначених у дефектному акті від 01.08.2012 р., оскільки підписання сторонами акту №6 від 12.09.2012 р. введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи технічного обліку та контролю електроенергії (АСТОЕ) Аглофабрики, ЛПЦ-3000, ТЕЦ-1 і ТЕЦ-2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" є доказом виконання відповідачем робіт належної якості, відсутністю дефектів у програмному забезпечені або апаратній частині системи.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З викладеного вбачається, що посилання позивача на п. 15.4 договору, як на підставу нарахування пені за період, що перевищує півроку є необґрунтованими, оскільки період, визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, не є строком позовної давності, а тому пеня не може бути нарахована за більший період, ніж встановлений в ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України.

Позивач безпідставно нарахував пеню у розмірі 0,3% від вартості неякісного програмного забезпечення, а не від вартості неякісного обладнання або виконаної роботи за кожен день прострочення, як це передбачено пунктом 12.5 договору.

Відповідно до ст. 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 232 Господарського Кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Позивач відповідно до п. 12.6 договору в заяві про збільшення позовних вимог нарахував відповідачу 15% річних за період з 11.05.2012 р. (платіжне доручення №13099) по 25.02.2015 р. (1020 днів) у сумі 100602,73 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що позовні вимоги позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими у розмірі 15% річних за період з 11.05.2012 р. по 25.02.2015 р. є протиправними, оскільки, посилання позивача на здійснення ним попередньої оплати суперечить умовам пунктів 4.1, 4.2 договору та не підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено факт здійснення попередньої оплати та необґрунтовано вказана кількість днів прострочення, що дорівнює 1020 днів, оскільки, підписанням акту №6 від 12.09.2012 р. сторони підтвердили усунення відповідачем за первісним позовом дефектів, зазначених у дефектному акті від 01.08.2012 р., а у протоколі наради сторін з питання усунення зауважень до автоматизованої системи технічного обліку і контролю електроенергії (АСТОЕ) від 03.07.2013 р. зазначено про усунення на час складання протоколу зауважень за дефектним актом №2.

Щодо зменшених зустрічних позовних вимог, суди попередніх інстанцій правомірно зауважили, що вони підлягають задоволенню, оскільки факт несвоєчасної оплати відповідачем виконаних позивачем робіт підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня, яка нарахована у відповідності до п. 12.3 договору та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за загальний період з 04.02.2012 р. по 21.05.2012 р. у розмірі 11063,51 грн.

Відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургічний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 922/316/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: І.Алєєва

М. Данилова