Ухвала

від 16.06.2015 по справі 815/6761/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6761/14

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Тропанець О.В.,

за участю: представника Саратського районного центру зайнятості - Осипенко Ольги Ігорівни, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Саратського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів витрачених на виплату допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року Саратський районний центр зайнятості (далі - Саратський РЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів витрачених на виплату допомоги по безробіттю у сумі 9537,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, та отримуючи відповідну допомогу, всупереч вимогам чинного законодавства одночасно був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено, суд стягнув з ОСОБА_2 на користь Саратського РЦЗ до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття кошти, витрачені на виплату допомоги по безробіттю в сумі 9537,20 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовані обставини, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 жовтня 2012 року та 15 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звертався до Саратського РЦЗ з заявами щодо надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Заявник у вказаних заявах власним підписом засвідчував, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

На підставі вказаних заяв, Саратським РЦЗ відповідачу надавався статус безробітного відповідно Закону України "Про зайнятість населення", що підтверджується витягами із наказів та призначалися виплата допомоги по безробіттю відповідно до пп. 2,4 ст.22, п.2 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пп. 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності".

За результатами проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований як фізична особа - підприємець з 25.07.2005 року, про що не повідомив спеціалістів центру зайнятості.

Зазначена обставина також підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.09.2014 року, з якого також вбачається, що 17 липня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за його рішенням.

Згідно довідки від 25.11.2014 року № 1760/03-15 ОСОБА_2 була отримана допомога по безробіттю за періоди: з 18.10.2012 року по 27.03.2013 року та з 22.10.2013 року по 01.04.2014 року у загальній сумі 9537,20 грн.

Саратським РЦЗ на адресу ОСОБА_2 було надіслано лист-претензію про повернення коштів у сумі 9537,20 грн. від 25.09.2014 року № 1631/04-15, проте вказана сума сплачена не була, що стало підставою звернення до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на момент звернення до центру зайнятості був зареєстрований як фізична особа - підприємець у зв'язку з чим відносився до категорії зайнятого населення, а тому не мав право на отримання допомоги по безробіттю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до п.2 статті 36 вищевказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п.2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 за №60/62 розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли:подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Згідно з ст. 2 вищевказаного Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Тому, колегія суддів погоджується, що відповідач в порушення ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" під час призначення та отримання допомоги по безробіттю, своєчасно не повідомив центр зайнятості про те, що він є суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з чим не може бути визнаний як безробітний.

Згідно з абз.1 ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, а саме рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Також, колегія суддів вважає, що позивачем по справі було вчинено дії щодо встановлення обставин, які впливають на порядок виплати матеріальної допомоги по безробіттю, прийнято рішення в межах повноважень та відповідно до встановленого порядку та з визначених законом підстав про повернення допомоги по безробіттю, яке надіслано відповідачу.

Оскільки сума отриманої допомоги по безробіттю відповідачем повернута не була, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що дружина відповідача у 2009 році зверталася до податкової служби із заявою про ліквідацію підприємницької діяльності у зв'язку з чим відповідач вважав, що підприємницька діяльність була припинена то колегія суддів не може взяти їх до уваги та вважає необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинної у 2009 році) встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Також, згідно з ч. 9 статті 47 зазначеного Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Отже, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено обов'язок особи вчинити певні дії і лише при належному їх виконанні державний реєстратор вносить відповідний запис до Єдиного державного реєстру про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2015 року.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова