Ухвала

від 17.06.2015 по справі 815/1211/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1211/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Міраж" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області до Приватного підприємства "Міраж" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 у розмірі 864,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення приписів пункту 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій в сумі 864, 56 грн. не відшкодував, що стало підставою звернення позивача до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Міраж» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області, як платник страхових внесків відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.02.2002 року.

На підприємстві відповідача виконуються роботи із шкідливими та важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій та посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відповідача працювали працівники на посадах, які передбачені списком №2, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що надає їм право для нарахування пільгової пенсії. Це підтверджується відповідними довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, необхідних для нарахування пільгової пенсії за списком №2, наявні в матеріалах справи.

На підставі вищезазначених довідок управліннями Пенсійного фонду України була призначена вищезазначеним особам пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджено заявами про призначення пенсії, розпорядженнями, протоколами та розрахунками стажу, наявними в матеріалах справи, яка своєчасно їм виплачувались по списку № 2, що підтверджено відповідними довідками про виплату пенсій.

Позивач надсилав на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в пропорційній частині, залежно від стажу роботи працівника на цьому підприємстві відповідно до пунктів «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та повідомлення про необхідність сплатити борг за отриманими ними розрахунками по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком № 2.

У строки передбачені чинним законодавством фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за списком № 2 за період січень 2015 року включно відповідач самостійно не сплатив та у нього утворилась заборгованість у розмірі 864,56 грн., що підтверджується обґрунтованим помісячним розрахунком та карткою особового рахунку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, які підтверджені доказами та відповідають чинному законодавству України, а отже сума заборгованості у розмірі 864,56 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі-Закон № 1788-XII), було врегульовано Законом України «Про збір на обов`язкове пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону N 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону N 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Крім цього, Положеннями п.6.1 ст.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підлягають відшкодуванню, а згідно із п.6.8 ст.6 цієї Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, місячну суму цих витрат.

Згідно п. 6.4. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ направляли ПП "Міраж" розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 24). Однак, відповідач у встановлені законом строки не здійснив перерахувань за січень 2015 року внаслідок чого утворилась заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 864,56 грн.

Стосовно доводів відповідача, щодо зупинення провадження у справі, судова колегія зазначає, що статтею 156 КАС України визначено обставини зупинення та поновлення провадження у справі, а саме п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зазначена стаття спрямована на те, щоб обставини, що об`єктивно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства у певній справі і мають об`єктивний характер, не вважались такими, що тягнуть за собою порушення строків розгляду справи, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, згідно вимог ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а доказів, щодо підроблених документів відповідачем до суду не надано. Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України не визначено зупинення провадження у справі, коли кримінальна справа знаходиться на стадії досудового слідства.

З огляду на вищезазначене, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області є доведеними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Міраж" - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик