Рішення

від 16.06.2015 по справі 922/2295/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 червня 2015 року Справа № 922/2295/15

Провадження №26/913/61/15

за позовом Донецького виробничого ремонтно-будівельного спільного підприємства "Кредо" , м. Донецьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" , м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 87 363 грн. 09 коп.

У зв'язку з тим, що суддя Масловський С.В. з 13.05.2015 по 14.05.2015 знаходиться у відрядженні, відповідно до ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України було здійснено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Якушенко Р.Є.

У п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" було зазначено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, з 13.05.2015 розгляд справи почався заново й спочатку почався перебіг двох місячного строку вирішення спору по справі, який спливає 13.07.2015.

Суддя Якушенко Р.Є.,

секретар судового засідання Антонова І.В.

у засіданні брали участь:

від позивача - Павліченко С.П. , 10.12.1968 року народження, що мешкає за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, буд. 66-Д, кв. 82, паспорт серії ММ № 994899, виданий Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 11.06.2001, представник за довіреністю № б/н від 24.03.2015;

від відповідача - Макогон А.О., 27.03.1981 року народження, що мешкає за адресою: м. Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, буд. 62, кв. 95, паспорт серії ЕН № 623145, виданий Алчевським МВ УМВС України в Луганській області 16.01.2008, - представник за довіреністю № 01-026-1821 від 25.12.2014.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: 22.04.2015 (дата штемпеля на поштовому конверті) на адресу господарського суду Луганської області надійшла за територіальною підсудністю від господарського суду Харківської області справа № 922/2295/15 за позовом Донецького виробничого ремонтно-будівельного спільного підприємства "Кредо", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області про стягнення 63 314 грн. 09 коп., з яких:

- 5 518 грн. 44 коп. - 3% річних за період прострочення з 05.02.2014 по 23.03.2015;

- 57 795 грн. 65 коп. - інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2014 року по лютий 2015 року.

Позивач, посилаючись на норми статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 20, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором поставки № 014/1567 від 19.12.2012 щодо повної оплати отриманої продукції та фактом тривалого невиконання відповідачем у справі рішення господарського суду Луганської області № 913/1257/14 від 08.07.2014.

До початку розгляду справи по суті 07.05.2015 позивач подав заяву від 29.04.2015 б/н про збільшення позовних вимог, відповідно до якої сума до стягнення з відповідача складає суму 87 363 грн. 09 коп., оскільки збільшив період нарахування, а саме:

- 5 639 грн. 58 коп. - 3% річних за період прострочення з 05.02.2014 по 01.04.2015;

- 81 723 грн. 51 коп. - інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2014 року по березень 2015 року.

Суд, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняв заяву про збільшення позовних вимог від 29.04.2015 б/н до розгляду, оскільки вона не суперечить вимогам статті 22 ГПК України та не змінює предмет та підстави позову.

В судовому засіданні 09.06.2015 було оголошено перерву до 16.06.2015, в порядку ст.77 ГПК України, за клопотанням відповідача у справі для перевірки розрахунку позовних вимог.

Після перерви 16.06.2015 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що дата 05.02.2014 з якої нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати - це дата збігу семи днів з моменту отримання (28.01.2014) відповідачем претензії від 23.01.2014 за № 31 (письмові пояснення від 12.06.2015).

Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «АМК») відповідач у справі, надав відзив на позов від 12.06.2015 б/н, в якому, посилаючись на норми ст.530 ЦК України, не погодився з визначеним позивачем періодом прострочення виконання зобов'язання, та вважає, що період прострочення розпочався 16.04.2014, від дати отримання від позивача вимоги, тому сума інфляційних складав 67 386 грн. 68 коп., сума 3 % річних 4 724 грн. 32 коп. Претензія в розумінні ст.6 ГПК України не може вважатися пред'явленням вимоги про виконання боржником обов'язку. Претензія це процесуальний документ досудового врегулювання спору, який застосовується сторонами у випадках, коли це обумовлено договором між сторонами - учасниками, тобто є необов'язковим.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.07.2014 у справі № 913/1257/14, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 (а.с.27-31), задоволено повністю позов Донецького ВРБСП «Кредо» до ПАТ «АМК», стягнуто з останнього на користь позивача борг в сумі 163 758,63 грн. по оплаті вартості світлотехнічної продукції та витрати на судовий збір в сумі 3 275,18 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно договору поставки від 19.12.2012 № 014/1567 (з додатковими угодами), укладеному між сторонами за позовом, позивач в період з 14.11.2012 по 28.11.2013 поставив позивачу світлотехнічну продукцію (лампи, світильники та інш.) на загальну суму 2.288.934,96 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними позивача (які підписані повноважними представниками сторін за договором) та довіреностями відповідача (їх завірені копії залучені до матеріалів справи ).

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався здійснювати 100 % передоплату продукції (п. 2.3. договору).

Відповідач передоплату продукції в повному обсязі позивачу не здійснював, однак, позивач поставляв продукцію відповідачу і без передоплати.

Відповідач здійснив оплату поставленої продукції на суму 2.125.176,33 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Неоплаченою залишилися продукція на суму 163 758,63 грн. ( 2.288.934,96 - 2.125.176,33 = 163758,63 ).

Претензією від 23.01.2014 № 31 та вимогою від 03.04.2014 № 166 позивач просив відповідача оплатити вартість продукції в сумі 163 758,63 грн. протягом 7 днів. Отримання відповідачем вказаних вимог позивача підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.01.2014 та від 09.04.2013 відповідно (їх завірені копії залучено до матеріалів справи ).

Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі неоплаченої продукції на суму 163 758 грн. 63 коп., що встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 08.07.2014 у справі № 913/1257/14. Означене рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2014 залишено без змін.

На виконання цього рішення суду господарським судом Харківської області видано відповідний наказ господарського суду Луганської області від 04.11.2014 № 913/1257/14 (а.с.32).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за договором поставки № 014/1567 від 19.12.2012 з оплати отриманого ним від позивача товару на суму 163 758 грн. 63 коп., що стягнута за рішенням господарського суду Луганської області від 08.07.2014 у справі № 913/1257/14, позивач, керуючись ст.526, ч.2 ст.625 ЦК України, звернувся до господарського суду з даним позовом.

Під час судового розгляду справи позивач надав банківську виписку від 02.04.2015 на підтвердження виконання відповідачем рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2014 по справі № 913/1257/14 та перерахування позивачу 02.04.2015 стягнутої заборгованості в сумі 163 758 грн. 63 коп.

Відповідач у свою чергу надав копії платіжних доручень, які залучені до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених вище та подав контр розрахунок, відповідно до якого період прострочки складає з 16.04.2014 по 01.04.2015, а тому сума втрат від інфляції складає 67 386 грн. 68 коп., 3 % річних - 47 244 грн. 32 коп. Всього 72 111 грн. 00 коп.

Оцінивши фактичні обставини, подані сторонами у справі докази, вислухавши у судовому засіданні представників сторін у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору поставки від 19.12.2012 № 014/1567.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами за даним позовом вже вирішено спір про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 163 758,63 грн. по оплаті вартості світлотехнічної продукції, поставленої за договором поставки від 19.12.2012 № 014/1567.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.07.2014 по справі № 913/1257/14 встановлено, що відповідач в порушення умов пункту 2.3 вказаного договору не здійснював у повному обсязі передоплату, не оплаченою залишилася продукція на суму 163 758,63 грн.

Судом встановлено, що претензією від 23.01.2014 № 31 та вимогою від 03.04.2014 № 166 позивач просив відповідача оплатити вартість продукції в сумі 163 758,63 грн. протягом 7 днів. Отримання відповідачем вказаних вимог позивача підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.01.2014 та від 09.04.2013 відповідно (їх завірені копії залучено до матеріалів справи).

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, розглядаючи дану справу, суд враховує рекомендації п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, в якому зазначено, що статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Отже, доводи відповідача, що претензія не може вважатися пред'явленням вимоги, суд вважає неправомірними.

За правилами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів від простроченої суми чи відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

На дату звернення позивача з даним позовом рішення господарського суду Луганської області від 05.11.2007 у справі № 7/670, яким стягнута зазначена сума боргу відповідачем виконано лише 02.04.2015, що підтверджується доказами наданими сторонами у справі (банківська виписка та платіжні доручення).

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищезазначені норми, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 81 723 грн. 51 коп. за період прострочення зобов'язання з лютого 2014 року по березень 2015 року та 3 % річних в сумі 5 639 грн. 58 коп. за період прострочення з 05.02.2014 по 01.04.2015.

Судом перевірено розрахунок заявлених вимог, порушень норм законодавства та арифметичних помилок не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, буд.4, ідентифікаційний код 05441447, на користь Донецького виробничого ремонтно-будівельного спільного підприємства "Кредо", м. Донецьк, вул. Цусимська, буд.81/25, ідентифікаційний код 21965013, 3% річних у сумі 5 639 грн. 58 коп. за період прострочення з 05.02.2014 по 01.04.2015, інфляційні нарахування у сумі 81 723 грн. 51 коп. за період прострочення зобов'язання з лютого 2014 року по березень 2015 року та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 18.06.2015.

Суддя Р.Є. Якушенко