cpg1251
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2013 року Справа № 918/437/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.
при секретарі Макаревич В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Мацьоха Н.С. (довіреність в матеріалах справи)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмолпродукт" на рішення господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року в справі № 918/437/13 (суддя Андрійчук О.В.)
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Слава"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмолпродукт"
про стягнення в сумі 166 095 грн. 82 коп..
ВСТАНОВИВ :
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Слава» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом (том 1, а.с. 2-3) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмолпродукт» (надалі - Відповідач) про стягнення боог в сумі 166 095 грн. 82 коп..
Рішенням господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року (том 1, а.с. 158-160), з підстав зазначених в даному рішенні, позов задоволено.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача борг в сумі 166 095 грн. 82 коп.. Також покладено судові витрати в розмірі 3 321 грн. 92 коп. на Відповідача.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 3-4) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що інтереси Позивача на можливість врегулювання спору в досудовому порядку були порушені.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26 червня 2013 року на 15 годину 10 хвилин (том 2, а.с. 2).
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 12-13), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Відповідача в судове засідання від 26 червня 2013 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 11).
Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року по справі № 918/437/13 слід залишити без змін. При цьому колегія суду виходила з такого.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 16 лютого 2012 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 27 на закупівлю молока у 2012 році (надалі - Договір; том 1, а.с. 7), за умовами пункту 1.1 якого Позивач зобов'язався продати та передати у власність Відповідача молоко коров'яче - товар, а заготівельник зобов'язався прийняти та оплатити його вартість на умовах Договору.
За пунктами 2.1-2.2 Договору: товар передається Відповідачу за договірними цінами, визначеними протоколом до Договору; загальна сума Договору визначається згідно з оформленими товарно-транспортними накладними.
Відповідно до підпунктів 4.1.1 та 4.1.4 Договору: товаровиробник зобов'язався своєчасно підготувати товар, визнати його кількість і якість відповідно з умовами діючих стандартів та поставити його для передачі заготівельнику на умова даного договору; передати разом з товаром всі необхідні товаро-супровідні документи, оформлені згідно з нормами діючого законодавства.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Позивач на виконання умов Договору поставив Відповідачу молочну сировину на загальну суму 425775 грн., що підтверджується приймальною квитанцією форми № 3 -1 ІК (МС) № 0000000050 за листопад місяць 2012 року та приймальною квитанцією форми № 3 - 1 ІК (МС) № 0000000001 за грудень місяць 2012 року (т. 1, а.с. 19-20). Дані приймальні квитанції підписані керівником та головним бухгалтером Відповідача та скріплені печаткою, що Відповідачем не спростовуються.
Крім того, Позивачем до матеріалів справи були додані докази на виконання умов договору Позивачем щодо поставки Відповідачу товар, а саме спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної продукції (форми № 1-ТН(МС); том 1, а.с. 43-153).
В той же час, згідно Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми накладної для перевезення молочної сировини, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 1 липня 2002 року (надалі - Інструкція 1) встановлений певний порядок заповнення та застосування спеціалізованої форми товарної накладної, яка є невід'ємною частиною товарно-транспортної накладної, за типовою формою № 1-ТН.
Згідно пункту 1.1 Інструкції 1, спеціалізована товарна накладна за формою №1-ТН (МС) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством - одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України та оформляється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо
Пунктом 1.2 Інструкції 1 визначено, що виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, установ, організацій - юридичних та фізичних осіб, незалежно від форм власності, які здійснюють перевезення молочної сировини власним або залученим (орендованим) автомобільним транспортом.
Поряд з тим колегія суду звертає увагу на те, що окрім Інструкції 1 приймання молокосировини обумовлено, ще й Інструкцією про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. № 3-ПК МС), затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 року № 176 (надалі -Інструкція 2) котрою встановлений порядок заповнення приймальної квитанції.
Зокрема, пунктом 1.2 Інструкції 2 встановлено, що приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС) на закупівлю молочної сировини виписується у трьох примірниках і не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем надається: 1 примірник -сільськогосподарському підприємству (продавцю молочної сировини); 2 примірник - районному відділу статистики за місцезнаходженням господарства; 3 примірник -приймальнику молочної сировини.
Пунктом 1.1 Інструкції 2 визначено, що приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою № 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.
Сукупний аналіз умов Інструкції 1 та Інструкції 2 призводить суду до висновку, що подані Позивачем приймальні квитанції форми № 3-1 ІК (МС) є належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського кодексу України, здійснення відпуску Позивачем Відповідачу молокосировини по Договору у 2012 році, адже за їх змістом приймальна квитанція складається виключно на підставі товарної накладної форми № 1-ТН (МС).
Відповідно дані приймальні квитанції підтверджують не лише факт отримання молоко сировини, але й підтверджують факт існування товарних накладних форми № 1-ТН (МС).
З огляду на усе вищевказане, колегія суду приходить до висновку про доведеність Позивачем факту поставки молоко сировини по Договору (у 2012 році) на загальну суму 425775 грн..
Водночас, Відповідач свої зобов'язання згідно Договору щодо оплати отриманої від Позивача товару виконав частково, фактична заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становить 166 095 грн. 82 коп..
Доказів оплати вказаної заборгованості Відповідачем не було подано ні при розгляді спору в суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду.
Згідно з пунктом 5.1 Договору: Відповідач проводить розрахунки з Позивачем щомісячно, в українській національній валюті шляхом перерахування фінансових коштів на розрахунковий рахунок товаровиробника наступним чином: проведення попередньої оплати в розмірі 50% від суми, яка підлягає оплаті в поточному місяці; остаточне перерахування суми - протягом 10 календарних днів за звітним місяцем.
З метою досудового врегулювання спору 15 лютого 2013 року Позивач направив Відповідачу претензію № 1 (том 1, а.с. 8; доказ направлення для Відповідача на а.с. 9) щодо сплати вартості поставленого молока на суму 166 095 грн. 82 коп., що стверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, однак ні відповіді, ні сплати заборгованості не отримав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України: до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Змістом статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас, з огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Відповідачем зроблено не було.
Як вказано вище у даній судовій постанові, Позивач довів належними і допустимими доказами факт існування заборгованості у Відповідача перед Позивачем по Договору в розмірі 166095 грн. 85 коп..
Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що Позивач виконав свої зобов'язання згідно Договору, поставивши молоко Відповідачу, однак Відповідачем будь-яких доказів в спростування факту існування заборгованості в сумі 166095 грн. 85 коп. суду не подано.
З огляду на усе вищевисвітлене, на основі статей 509, 526, 527, 530, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, позовні вимоги про стягнення заборгованості по Договору в розмірі 166095 грн. 85 коп. підлягають до задоволення.
Водночас, колегія суду критично оцінює доводи апеляційної скарги.
Зокрема, суд зауважує, що Відповідач вказує на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, що полягало в розгляді справи в судовому засіданні від 16 квітня 2013 року по суті не зважаючи на наявність клопотання Відповідача про відкладення. Проте, дослідивши наявні у справі докази суд констатує факт того, що дане судове засідання проведено за присутності представника Відповідача.
Інші доводи апелянта є безпідставними, не підтверджені будь-якими доказами, спростовані належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи, а також усім вищевказаним в даній судовій постанові, а тому до уваги колегією суду не беруться.
Також колегія апеляційного господарського суду наголошує на тому, що чинне законодавство України не передбачає такої підстави для відмови в позові, як важке матеріальне становище боржника.
Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмолпродукт" - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року в справі №918/437/13 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
5. Справу №918/437/13 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2013 |
Оприлюднено | 23.06.2015 |
Номер документу | 45224703 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Василишин А.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні