Рішення

від 08.02.2007 по справі 4/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "08" лютого 2007 р.Справа №  4/17

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,розглянув справу  від  № 4/17

за позовом: відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в  особі Маловисківського центру електрозв'язку №5 Кіровоградської  філії ВАТ „Укртелеком” м.Мала Виска Кіровоградської області

до  акціонерного товариства  закритого  типу “Джерело” м. Новомиргород   Кіровоградської області

про стягнення  306  грн. 98 коп.

                                                           Представники:

позивача:  участі не брали.

відповідача: участі не брали

Сторони  належним  чином  повідомлені  про час і місце розгляду спору, але не скористався наданим чинним законодавством правом на участь представників  в засіданні суду .Поштові відправлення №№1879328 та   1879271  порушення  справи та призначення до розгляду на  15  год. 08.02.2007  року  вручені сторонам   22.01 та  31.01.2007  року.

Позивач  звернувся з позовом до відповідача про стягнення  заборгованості за  надані послуги   електрозв'язку,  3% річних та пені  на  суму 306 грн.  98 коп.   за період з січня  2001 року по  грудень  2006 року включно.

Відповідач відзив на позов та витребувані ухвалою суду  документи  не подав, позовні вимоги не заперечив. Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи,   дослідивши  фактичні  обставини та  відповідні  до них  правовідносини,  господарський суд,

                                 ВСТАНОВИВ :

У відповідності з договором від 01.01.1996  року    №194522    позивач  надавав  відповідачу  послуги  електрозв'язку. Згідно до п.108  Правил надання та  отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 9.08.2005 року №720 абонентна  плата за користування  телефоном, почасова  оплата  за міжміські та  міжнародні телефонні розмови, вноситься абонентом в  десятиденний термін після  одержання  рахунків, але не  пізніше 20 числа місяця, що настає після  розрахункового періоду.  Розрахунковим періодом вважається календарний  місяць, у  межах якого надавались послуги.

Відповідно до п.1 ст.33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватись  Правил  надання та  отримання  телекомунікаційних послуг, що  затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови  договору про надання  телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у  тому   числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Станом на 31.12.2006  року   за період з січня  2001 року по  грудень  2006 року включно    відповідач  не в повному  обсязі  розрахувався  за надані  йому  послуги електрозв'язку  та має заборгованість в сумі  200 грн.65 коп., яка фактично виникла    в  вересні  2001  року та  продовжувала існувати до часу  звернення  з позовними вимогами до суду.

Проаналізувавши матеріали  справи та правовідносини, що виникли між учасниками  спору, господарський  суд вважає, що позовні вимоги  підлягають до часткового  задоволення,   виходячи  з наступного.

Відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторонам (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В статті 257 Цивільного кодексу України зазначено, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено,  що  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак,  судом  при вирішенні спору  не може застосувати  строк позовної  давності,  оскільки  сторона  у  спорі, зокрема   відповідач не звертався до суду  із  заявою про застосування  строку  позовної давності. Крім  того, господарський суд  вважає, що строк  позовної давності не   сплив виходячи  з наступного. Правовідносини  між сторонами спору виникли в період, коли діяв    Цивільний кодекс  Української  РСР   в  редакції  1963 року,  за приписом  ст.71 якого загальний  строк позовної давності  було визначено  3  роки.   Причому,  згідно до ст. 75  ЦК УРСР позовна давність  застосовувалась судом незалежно  від заяв  сторін.  Однак, на  час  введення в дію  Цивільного  кодексу  України  (ЦК України),  тобто  на 01.01.2004  року   трирічний  строк  позовної давності  за   зобов'язанням  відповідача, яке виникло в  січні   2001  року  не    сплив.  Після набрання чинності    цивільним  кодексом  України з  01.01.2004  року , статтею   267 якого визначено,  що  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення,  фактично  змінено  умови  застосування  строку  позовної  давності  і  відбулось  його  переривання , а після  переривання  перебіг  позовної давності  починається заново.

Враховуючи вище викладене та пред'явлення позивачем позову 29.12.2006 року   про стягнення  суми  основного  боргу в сумі  200 грн. 65 коп.,  який виник за період з січня  2001  року  суд  вважає за  необхідне   вимоги в цій частині  задовольнити повністю.

Проаналізувавши  обґрунтованість  позовних вимог  в частині стягнення   3%   річних та  втрат  від інфляції  в розмірі  72  грн. 20 коп.  господарський  суд вважає, що  вони підлягають  до  стягнення  на підставі  ч.2 ст.625  Цивільного кодексу України, за  приписом якої  боржник, який прострочив виконання  грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  повинен сплатити  суму  боргу з  урахуванням встановленого індексу  інфляції за весь  час прострочення, а  також  три  проценти річних  від  простроченої суми, якщо  інший розмір процентів не встановлений  договором  або  законом.   Аналогічні вимоги  щодо відповідальності    боржника  за  належне  виконання   грошового  зобов'язання  містила і  ст.214 ЦК УРСР ,  під дію якої підпадають  нарахування  втрат від інфляції та 3%  річних  за   листопад та  грудень  2003 року.

Поряд з цим, господарський  суд вважає  необґрунтованими та  безпідставними   позовні вимоги  в частині  стягнення  з відповідача   пені в  розмірі  15  грн.17 коп. за   період з  січня   по грудень 2006  року, оскільки     у  відповідності  до ст. 232 Господарського кодексу України   нарахування штрафних  санкцій за  прострочення виконання зобов'язань  припиняється  через шість місяців від  дня, коли зобов'язання мало  бути  виконано.

Зобов'язання  щодо  сплати   заборгованості  в  розмірі  200 грн. 65  коп. виникло у відповідача  в   вересні  2001 року,  а  не в  січні 2006  року як визначено позивачем  при  проведенні  розрахунку (а.с. 10).  При  прийнятті  такого  рішення  господарський суд також  враховує  положення  ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України де зазначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.

За вказаних обставин позовні вимоги  позивача  є обґрунтованими і підлягають задоволенню  частково   в сумі 291  грн. 81  коп., з яких   заборгованість  за  послуги  зв'язку  в розмірі 200 грн. 65 коп.,  втрати  від  інфляції в розмірі  72  грн. 20 коп.  та 3 % річних в  розмірі   18 грн. 96 коп.

З відповідача підлягає також стягненню державне мито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню  судового процесу  відповідно до  ст. 49 ГПК України..

Керуючись  Законами України №1280  „Про телекомунікації” від 18.11.2003 р. ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 116, 117  ГПК України, господарський суд –

                                                 В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  частково.

Стягнути з акціонерного товариства  закритого  типу “Джерело”, м. Новомиргород   Кіровоградської області  вул. Леніна  293 р/р  26005200048001 в АКБ "Україна", МФО 323118, код 00378661  на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в  особі Маловисківського центру електрозв'язку №5 Кіровоградської  філії ВАТ „Укртелеком” м.Мала Виска Кіровоградської області  вул.. Жовтнева 55 р/р 260064663 в Маловисківському  ТВ ВБ АППБ „Аваль” МФО-323538 код 22211233 заборгованість за послуги  електрозв'язку в розмірі 291  грн. 81  коп., з яких   заборгованість  за  послуги  зв'язку  в розмірі 200 грн. 65 коп.,  втрати  від  інфляції в розмірі  72  грн. 20 коп.,  3 % річних в  розмірі   18 грн. 96 коп.,    суму сплаченого   державного мита в  розмірі  102 грн та  118 грн. послуг за  інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Наказ видати.

В  решті  позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення  може  бути оскаржено  до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через  господарський  суд Кіровоградської  області у встановленому  законом  порядку.

Суддя   Ю. І. Хилько