Ухвала

від 09.06.2015 по справі 364/1541/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа № 364/1541/14-ц Головуючий у І інстанції Моргун Л. Г. Провадження № 22-ц/780/2682/15 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І. Категорія 1 09.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Данілова О.М., Іванової І.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Київської області від 12 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Рачківської сільської ради Володарського району Київської області та ОСОБА_3, треті особи: Відділ Держкомзему у Володарському районі Київської області, Реєстраційна служба Володарського районного управління юстиції Київської області, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Рачківської сільської ради Володарського району Київської області, треті особи: Відділ Держкомзему у Володарському районі Київської області, Реєстраційна служба Володарського районного управління юстиції Київської області, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,-

в с т а н о в и л а :

12 листопада 2014 року позивач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом Рачківської сільської ради Володарського району Київської області та ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,734 га, яка розташована в АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчено Державним актом серії НОМЕР_1 та земельна ділянка площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчено державним актом серії НОМЕР_2.

Рішенням Володарського районного суду Київської області визнано за ним право власності на вище вказані земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 зазначав, що має перешкоди в оформленні права власності на підставі вказаного рішення суду, оскільки виявилось, що зазначені земельні ділянки вже належать на праві власності іншій особі - ОСОБА_3

ОСОБА_2 просив суд:

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3609 га (кадастровий номер НОМЕР_3) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства серії НОМЕР_4, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Центру державного земельного кадастру за №32216000100792, виданий 12 жовтня 2012 року Рачківською сільською радою Володарського району Київської області.

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 та Рачківської сільської ради Володарського району Київської області про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, посилаючись на те, щоДержавний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, який видано на ім'я ОСОБА_4, в частині, що стосується передачі у власність земельної ділянки площею 0,361 га, виданий з порушенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Земельна ділянка площею 0,361 га., що посвідчена державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1. Власником будинку та земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1, від 2000 року є позивач за зустрічною позовною заявою. Нині покійна ОСОБА_4, що є спадкодавцем позивача за первісним позовом, не була суміжним землекористувачем відносно земельної ділянки, якої є позивач за зустрічним позовом, оскільки її домоволодіння розташоване по АДРЕСА_2.

ОСОБА_3, посилаючись на вище наведені обставини, просив суд:

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 в частині, що стосується посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,361 га, призначену для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_5);

- скасувати державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 в частині, що стосується посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,361 га, призначену для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_5).

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 12 березня 2015 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення в частині відмови йому у задоволенні його позовних вимог і ухвалення в цій частині нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача за первісним позовом - ОСОБА_4. Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,734 га, яка складається із земельної ділянки двох наділів площею 0,373 га та 0,361 га, які розташовані в АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі Державного акту серії НОМЕР_1 та земельна ділянка площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі державного акту серії НОМЕР_2.

На підставі рішення Володарського районного суду Київської області №2/1010/523/2012 від 18 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_2 було визнано право власності на вказані спадкові земельні ділянки після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом.

ОСОБА_2 посилається на той факт, що він не має змоги оформити право власності на належні йому земельні ділянки на підставі рішення суду, оскільки ним було з'ясовано, що земельна ділянка належить іншій особі.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вказував, що фактичним власником земельної ділянки є громадянин ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3609 га (кадастровий номер НОМЕР_5), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, серії НОМЕР_4.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2, який є позивачем за первісним позовом, не було надано доказів того, що він має перешкоди в оформленні свого права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,25 га.

Судом першої інстанції було встановлено, що земельна ділянка площею 0,361 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1. Власником будинку та земельних ділянок призначених для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3

У будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 проживає від 2000 року та доглядає і обробляє земельні ділянки. Жодних спорів чи конфліктів щодо використання земельної ділянки площею 0,3609 га (кадастровий номер НОМЕР_5) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1, не було. Крім того, ОСОБА_4, не є суміжним землекористувачем, оскільки її домоволодіння та належні їй земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_2.

Згідно шнурових книг Рачківської сільської ради за домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 закріплено земельні ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,3609 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з Державним актом серії НОМЕР_1 земельній ділянці площею 0,361 га присвоєно кадастровий номер НОМЕР_5. Відповідно до Державного акту серії НОМЕР_6, зазначений кадастровий номер закріплено за земельною ділянкою площею 0,25 га, на якій розташований будинок гр.ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (а.с.52).

В судовому засіданні представник Рачківської сільської ради Володарського району Київської області ствердила, що згідно книг земельного обліку даних, які б могли б ствердити, що земельна ділянка належала ОСОБА_4 у сільській раді немає.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного Законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права власності.

За ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 116 ЗК України передбачено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст.119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як зазначено в ч.1 ст.153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Зважаючи на рекомендації, викладені у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно позиції, висвітленої у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у цивільній справі №6-33 цс 13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні судом неодноразово було роз'яснено сторонам положення ст.ст.10, 60 ЦПК України та наслідки вчинення та не вчинення певних процесуальних дій.

Так, відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також судом першої інстанції було вірно встановлено, що сторонами не доведено той факт, що спірною є одна й та ж сама земельна ділянка, оскільки в державному акті на земельну ділянку площею 0,25 га. серії НОМЕР_6 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, який виданий на ім'я ОСОБА_3, чітко зазначено адресу розміщення земельної ділянки, а саме: АДРЕСА_1. На відміну від цього у Державному акті на земельну площею 0,361 га серії НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала спадкодавцю первісного позивача - ОСОБА_4, вказана адреса розташування земельної ділянки, як АДРЕСА_1 без зазначення точної адреси її знаходження на названій вулиці.

Згідно даних державних актів судом встановлено, що земельним ділянкам присвоєно один кадастровий номер, але зазначені різні розміри земельних ділянок та окрім цього суміжниками в описі меж у перелічених вище державних актах є різні особи, що не дало суду підстави вважати, що спірною є одна й та сама земельна ділянка. Для усунення цих припущень сторонами не було вжито заходів щодо надання необхідних доказів суду та не заявлено про призначення судом відповідної експертизи. Таким чином, сторонами не було доведено суду обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 12 березня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Данілов О.М.

Іванова І.В.