Постанова

від 12.02.2009 по справі 07/244-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2009

р.                                                          

Справа № 07/244-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Чудновській І.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Лісовик  І.Д.

відповідача -  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача

(вх. № 2999Х/-7) на рішення господарського суду Харківської області від

25.11.08 р. по справі № 07/244-08

за позовом ТОВ

"Негоціант", м. Львів

до Приватного підприємця ОСОБА_1,

м. Харків

про стягнення 59513,00 грн.

встановила:

У вересні 2008 р. позивач -ТОВ “Негоціант”, м. Львів, звернувся до

господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з

відповідача - ОСОБА_1, м. Харків заборгованості по оплаті товару поставленого

відповідачу, право вимоги оплати якого позивач набув на підставі договору

уступки вимоги № 19 від 11.03.08 р. 

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2008 р.

по справі № 07/244-08 (суддя - Інте Т.В.) 

позов задоволено та стягнуто з відповідача   59513,00 грн. заборгованості, 595,13 грн.

державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення

судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання щодо

повної та своєчасної сплати не здійснив, доказів сплати не надав.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає

його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав

апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, в яких просить рішення

скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити  з посиланням на те, що  судом першої інстанції  не було взято до уваги  та не надано належної оцінки фактам, що мають

істотне значення для розгляду справи, що потягло невідповідність висновків

суду, викладеним у рішенні обставинам справи. Згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України,

вказане є підставою для відміни чи зміни рішення місцевого господарського суду.

Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд розглянув справу у

відсутності представника позивача, на виклику якого неодноразово наполягав

відповідач.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що судом першої

інстанції при ухваленні рішення визнано ПП ОСОБА_1 таким, що прострочив

виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за усним договором

товарного кредитування від 03.09.07 року за накладною № 100000001 від 03.09.07

року. Саме з цих підстав з покупця стягнуто 59513 грн., але судом першої

інстанції не враховано, що строк продажу товару та повернення грошей за його

продаж сторонами, при укладанні договору поставки товару в кредит, не

встановлений.

Судом не взято до уваги, що за усною домовленістю між СПД- ФО

ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 був поставлений товар (аудіо-та відеотехніка) на суму

59513,00 грн., який був упакований та опечатаний. При цьому, продавець

стверджував при передачі, що товар має належну якість: він новий та цілий, що

було істотними умовами договору поставки товару в кредит. При прийнятті товару

на складі ПП ОСОБА_1 було встановлено, що весь товар був неналежної якості, що

підтверджується актом обстеження товару від 20.09.07 року. Оскільки, товар був

поставлений відповідачу в кредит для його подальшої реалізації, у  зв'язку з істотним порушенням вимог щодо

якості товару кредитором, відповідач - ПП ОСОБА_1, відповідно до ст. 678 ЦК

України, вимагав у первісного кредитора заміни неякісного товару. Замість

цього, СПД-ФО ОСОБА_2 11.03.08 року укладає з ТОВ „Негоціант" договір

уступки вимог № 19, за яким первісний кредитор (СПД- ФО ОСОБА_2) уступає новому

кредитору (ТОВ „Негоціант") дійсні вимоги, зазначені у п. 2 цього

договору, які виникли на підставі накладної, а кредитор стає кредитором за

угодою. Про існування зазначеного договору уступки вимог, ПП ОСОБА_1 не знала,

а всі вимоги щодо невиконання умов договору надсилалися до СПД-ФО ОСОБА_2 за

його адресою, яку він вказав під час укладання угоди.

На думку відповідача, зазначений факт свідчить про небажання

кредитора СПД-ФО ОСОБА_2 виконувати належним чином зобов'язання щодо поставки

товару належної якості за умовами домовленості щодо продажу товару в кредит від

03.09.07 року, передбачених ст. 694 ЦК України.

Суд необґрунтовано не залучив до участі у справі та не вислухав

представника СПД-ФО ОСОБА_2 про необхідність виклику якого неодноразово заявляв

відповідач, який би міг підтвердити факт отримання ним від ПП ОСОБА_1 вимоги

щодо неналежної якості поставленого по накладній № 1-00000001 від 03.09.07 року

товару та його заміни, що є суттєвою обставиною для правильного вирішення

справи.

Оскільки, товар був переданий відповідачу для його подальшої

реалізації, але є непридатним для мети, у зв'язку з його неналежною якістю,

відповідач позбавлений можливості реалізувати товар протягом півтора року, несе

суттєві збитки, пов'язані із зберіганням товару, які складають 53000 грн.  та 

наполягає на поверненні кредитного товару позивачеві, оскільки в

порушення вимог ст. 694 ЦК України кредитор, запевнивши продавця товару у

належній його якості, передав товар, якість якого не відповідає умовам

договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови

про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними

для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б

однієї сторони має бути досягнуто згоди. В даному випадку, якість товару була

вирішальною умовою при укладанні договору продажу товару в кредит від 03.09.07

року.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути

розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного

порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною

договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою

позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Тобто,

СПД-ФО ОСОБА_2 істотно порушив вказаний договір, завдав ПП ОСОБА_1 матеріальну

шкоду, яка виражається в тому, що відповідач не має змоги в подальшому

використовувати результати договору.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позовні вимоги ТОВ

„Негоціант" стосовно стягнення коштів за товар є безпідставними, так як

суперечать вимогам ч. 2 ст. 695 ЦК України, яка передбачає, що якщо покупець не

здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з

розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися

від договору і вимагати повернення товару. Таким чином, позивач має право на

повернення лише товару, а не його вартості, а також позивач не довів того, що

товар був проданий і відповідач утримує кошти, отримані за його реалізацію.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не

погоджується, надав пояснення по суті апеляційної скарги, в якій просить

рішення щодо стягнення заборгованості у сумі 59513,00 грн. залишити без змін,

та просить задовольнити вимоги, які не були предметом розгляду  справи у суді першої інстанції, щодо

стягнення інфляційних, річних та пені у сумі 17491,34 грн. з посиланням на ч. 2

ст. 625 ЦК України.

Позивач до пояснень по суті до апеляційної скарги надав пояснення

СПД ОСОБА_2 (первісного кредитора), в яких він стверджує, що при отриманні

товару кожна одиниця розпаковувалась і перевірялась особисто ОСОБА_3 претензій

по якості не було, також не було ні письмового, ні усного звернення щодо якості

товару.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши

представників позивача та відповідача встановила, що  за усною домовленістю СПД - ФО ОСОБА_2

03.09.2007 р. поставив ПП ОСОБА_1 товар (аудіо та відеотехніку) на загальну

суму 59 513,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1-0000000 від

03.09.2007 р. та довіреністю НОМЕР_1 від 03.09.2007 р.

       В видатковій

накладній зазначена умова продажу: «товарний кредит», але умови надання

товарного кредиту не узгоджені: відсутні порядок, строки і розмір платежів,

проценти за користування товарним кредитом та строк надання товарного кредиту.

       Відповідно до ст. 11

ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені

актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими

актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.

      Згідно зі ст. ст. 202,

205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набутті, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема дво - або багатостороннім

правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може

вчинятися або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину,

якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом

не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка

сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.        

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що  передача товару СПД-ФО ОСОБА_2 та прийняття

його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним

правочин, що містить ознаки купівлі-продажу (поставки) та виникнення у

відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна

сторона  (продавець) передає або

зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а

покупець приймає або  зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний

оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів

на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений

інший строк оплати товару. 

Як свідчать матеріали справи, сторони в видатковій накладній не

встановили строк виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником

обов'язку не встановлений або визнаний моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.                                                                                                                                                                                                                                           

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 11.03.2008 р. між

СПД-ФО ОСОБА_2 та позивачем  укладений

договір уступки вимоги № 19, відповідно до умов якого первісний кредитор (СПД -

ФО ОСОБА_2) уступає новому кредитору (ТОВ «Негоціант») дійсні вимоги,

зазначені  у пункті 2 цього договору, які

виникли на підставі накладної, а новий кредитор стає кредитором за угодою.

Відповідно до п. 2 договору уступки право вимоги № 19, право

вимоги, що передається за цим договором, складає право вимагати від боржника

належного виконання зобов'язань по виплаті заборгованості за здійснену

первісним кредитором поставку товару за накладною у розмірі 59513,00 грн.

Дійсність права вимоги, що передається за цим договором, засвідчується

накладною на відвантаження товару № 1-00000001 від 03.09.07 р. на суму 59

513,00 грн.   

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у

зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх

прав іншій особі за правочином (відступлення право вимоги), а ст. 514 ЦК

України передбачено те, що до нового кредитора переходять права первісного

кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу

цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 517 ЦК України встановлює, що первісний кредитор у

зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують

права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник

має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання

боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як свідчать матеріали справи, 25.03.2008 р. позивачем направлено

відповідачу повідомлення про заміну кредитора, що підтверджується  описом 

вкладення у цінному листі.   

В зв'язку з тим, що у накладній відсутній строк оплати 25.03.2008

р.  позивачем направлена  на адресу 

відповідача вимога про оплату товару 

у сумі 59 513,00 грн., отриманого на підставі накладної № 1-0000000 від

03.09.2007 р., відповідач дану вимогу отримав, 

але  залишив без відповіді та

задоволення.

Отже, після одержання вимоги про оплату товару у відповідача

виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Посилання відповідача на ст. 695 ЦК України та твердження, що

позивач має право на повернення лише товару, а не його вартості, а також

позивач не довів того, що товар був проданий і відповідач утримує кошти,

отримані за його реалізацію безпідставне та суперечить  матеріалам справи та вимогам діючого

законодавства, не має ніякого відношення до договору купівлі -продажу, по якому

право власності передається покупцю одночасно з передачею товару і обов'язок

оплатити товар  не залежить від подальшої

реалізації товару. Твердження відповідача о наявності домовленості про

передання товару для його подальшої реалізації безпідставне і не

підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не надав доказів укладання договору товарного кредиту

та узгодження істотних умов зазначеного 

договору:  відсутні порядок,

строки і розмір платежів.

Отже, зазначений правочин є договором купівлі -продажу, в якому

строк платежу не встановлений.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України 

та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового

обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким,

що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав

його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, СПД - ФО ОСОБА_2 передав товар,

а    відповідач товар отримав, що

підтверджується підписами у видаткової накладної № 1 -00000001 від 3.09.2007

р., але свої зобов'язання щодо сплати не виконав, доказів сплати не надав.

Претензії по якості товару виникли у відповідача після прийняття

рішення суду і не підтверджуються матеріалами справи.

Посилання відповідача у апеляційної скарзі на те, що товар був

неякісний, тобто не придатний до мети, про що був складений акт обстеження  та направлена вимога про заміну неякісного

товару продавцю, є необґрунтованим, оскільки відповідач в акті обстеження не

зазначив який товар досліджувався, не зазначені дефекти товару,  в акті складеним ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

зазначений товар отриманий от ОСОБА_1 за накладною № 100000001 від 03.09.07

року, але в зазначеній накладної одержувачем є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6

       Відповідач  не надав доказів надсилання вимоги на  адресу СПД - ФО ОСОБА_2, надана копія вимоги

від 1.10.2007 р. адресована директору ТОВ „Негоціант", який на той час не

був кредитором, так як договір уступки вимоги № 19  укладений 

11.03.2008 р. та відсутній доказ направлення зазначеної вимоги ТОВ „Негоціант".

      Припущення відповідача

про те, що СПД- ФО ОСОБА_2 міг би підтвердити факт отримання ним від ПП ОСОБА_1

вимоги щодо неналежної якості поставленого по накладній № 1-00000001 від

03.09.07 року товару та його заміни безпідставне та спростовується матеріалами

справи, а також поясненням СПД-ФО ОСОБА_2 (первісного кредитора), в яких він

стверджує, що при отриманні товару кожна одиниця розпаковувалась і перевірялась

особисто ОСОБА_3 претензій по якості не було, також не було ні письмового, ні

усного звернення щодо якості товару.

       Відповідно до ст.

678  покупець,  якому переданий товар  неналежної 

якості,  має право,   незалежно  

від   можливості   використання   товару  

за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного

зменшення ціни;  безоплатного усунення

недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків

товару.

       В порушення вимог

зазначеної норми права відповідач не звертався до продавця з відповідними

вимогами.

Посилання відповідача на те, що судом не враховано, що строк

продажу товару та повернення грошей за його продаж сторонами, при укладанні

договору поставки товару в кредит, не встановлений  необґрунтовано, так як суд  врахував цю обставину і обґрунтовано на

підставі ст. 530 ЦК України вважав, що у відповідача виникло зобов'язання по

оплаті отриманого товару після одержання вимоги про оплату товару.

       Посилання відповідача

на те, що  товар був поставлений

відповідачу в кредит для його подальшої реалізації, безпідставне та

спростовується матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № 1-0000000 від

03.09.2007 р., в який зазначена умова продажу: «товарний кредит»та відсутня

умова про передачу товару на реалізацію.

Твердження відповідача про те, що про існування зазначеного

договору уступки вимог, ПП ОСОБА_1 не знала, а всі вимоги щодо невиконання умов

договору надсилалися до СПД-ФО ОСОБА_2 за його адресою, яку він вказав під час

укладання угоди безпідставне, так як 25.03.2008 р. позивачем направлено

відповідачу повідомлення про заміну кредитора та вимога про оплату, що

підтверджується  описом  вкладення у цінному листі.   

Посилання відповідача про порушення норм процесуального права, яке

полягає в тому, що суд розглянув справу у відсутності представника позивача, на

виклику якого неодноразово наполягав відповідач не є підставою для скасування

рішення, так як позивач був належним чином повідомлений про час і місце

розгляду справи.

       Суд першої інстанції

обґрунтовано встановив, що в порушення умов правочину та вимоги про оплату

відповідач не здійснив оплату вартості одержаного товару, доказів оплати в

повному обсязі не надав, та правомірно стягнув заборгованість у сумі  59 513,00 грн.

Судова колегія не приймає до розгляду збільшення позовних вимог у

суді апеляційної інстанції, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, а саме

нарахування річних та інфляційних, які не були предметом розгляду в суді першої

інстанції, оскільки відповідно до ст. 101 ГПК України в апеляційної інстанції

не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді

першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на

підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду,

відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним

обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його

скасування, керуючись ст. ст. 202, 205, 207, 509, 512-514, 517, 525, 526, 530,

612, 625, 692 ЦК України ст.193 ГК України, 

 ст.ст. 101-105 ГПК України судова

колегія

постановила :

Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2008 р.

по справі № 07/244-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                   

Могилєвкін Ю.О. 

                                 Судді                                                                   

Пушай В.І. 

                                                              Плужник

О.В. 

Повний текст постанови підписаний 12.02.2009 р.