Постанова

від 30.01.2007 по справі 17-9/171-06-5228

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17-9/171-06-5228

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 17-9/171-06-5228

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:    Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від  1 відповідача: не з'явився

Від  2 відповідача: Бєлих О.В., Галкін В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Електронмаш”,

м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від  04 грудня 2006 року                    

у справі №  17-9/171-06-5228                                                                                                                                                                                                                                                                                  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова фірма   „Лот”, смт. Овідіополь, Одеської області

до відповідачів:

1. Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області;

2. Відкритого акціонерного товариства „Електронмаш”, м. Одеса

про визнання права власності на нерухоме майно

   ВСТАНОВИЛА:

           У червні 2006 року ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот”  (далі - фірма) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно -  виробничі та невиробничі будівлі та споруди, що знаходяться за межами населених пунктів на території Таїровської селищної ради  загальною площею 38 кв.м.,  згідно переліку.          

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що  починаючи з 2001 року позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0,395 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Таїровської селищної ради, цільове призначення якої - експлуатація цеху будівельних матеріалів та складських приміщень. У 2002 році  позивач у встановленому законодавством порядку оформив право власності на зазначену земельну ділянку. Протягом 2001- 2006 років позивачем на вказаній земельній ділянці здійснювалося будівництво виробничих та невиробничих будівель і споруд відповідно до її цільового призначення, яке станом на момент звернення до суду з цим позовом завершене. Оскільки будівництво здійснювалося без належно затвердженого проекту та відповідних дозволів, оформити право власності на збудоване нерухоме майно позивач не може. А тому, на підставі ст. ст. 331, 376 ЦК України та ст. ст. 2, 12, 48 Закону України „Про власність” позивач просив про задоволення позову.  

Таїровська селищна рада визнала позов і не заперечувала проти визнання за позивачем права власності на збудоване нерухоме майно - виробничі та невиробничі будівлі та споруди загальною площею 38 кв.м., що знаходяться за межами населених пунктів на її території.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2006 року у справі позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

За касаційною скаргою ВАТ „Електронмаш”, яке не приймало участі у справі, постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2006 року рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2006 року було скасовано з процесуальних мотивів, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для оцінки наданих скаржником нових доказів.

За результатами нового розгляду даної справи за участю ВАТ „Електронмаш” господарський суд Одеської області постановив рішення від 04.12.2006 року (суддя –Зуєва Л.Є.) про задоволення позову з мотивів доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

          Не погоджуючись з зазначеним рішенням ВАТ „Електронмаш”  подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарський суд порушив статті 4, 22, 24, 31, 32, 33, 34, 41, 79, 86 ГПК України, порушив та неправильно застосував статті 331, 376 ЦК України, порушив Постанову Верховної ради України „Про зміну меж міста Одеси Одеської області” від 07.02.2002 року № 3064-ІІІ та п. 6 роз'яснення Вищого адміністративного суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” від 11.11.1998 року № 02-5/424, а також виклав в оскаржуваному рішенні висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

          ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” та Таїровська селищна рада про день, час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

          Подана скаржником заява про відвід колегії суддів від розгляду апеляційної скарги в даній господарській справі була розглянута першим заступником голови  Одеського апеляційного господарського суду та ухвалою від 30.01.2007 року відхилена як немотивована і безпідставна.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.11.1998 року Овідіопольською райдержадміністрацією було видано ВАТ „Електронмаш” державний акт серії 11-ОД № 002676  реєстраційний № Р- 334-98 на право постійного користування 1026 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення та обслуговування будівель та споруд підприємства.

25.06.2001 року між ВАТ „Електронмаш” (підприємство) та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” (товариство) було укладено договір згідно якого підприємство безоплатно передає, а товариство приймає належні підприємству, але не використовувані ним за непотрібністю протягом декількох років, цех по виробництву будівельних матеріалів та складські приміщення, розташовані на  території Таїровської селищної ради, Овідіопольського району Одеської області на земельній ділянці площею 0,45 га, яка складає частину земельної ділянки, що знаходиться в користуванні підприємства на підставі державного акту про право постійного користування, виданого Овідіопольською райдержадміністрацією відповідно до розпорядження від 14.08.1998 р. № 657.

Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано товариству від підприємства за актом приймання – передачі від 30.07.2001 року.

Листом від 18.05.2001 р. № 22/12 ВАТ „Електронмаш” повідомило Овідіопольську райдержадміністрацію про те, що не заперечує проти відводу із земель ВАТ „Електронмаш” земельної ділянки ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” в розмірі 3950 кв. м. згідно з договором безоплатної передачі нерухомого майна.

Наявними у справі копіями технічного паспорту на виробничі та невиробничі будівлі складеного Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 22.01.2002 року та довідки останнього № 60 від 23.01.2002 року підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,395 га розташованій на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101 знаходилися будівлі та споруди вартістю 40004 грн., а також  незавершене будівництво готовністю 9% та вартістю 2482 грн., а всього загальною вартістю 42486 грн.

28.12.2001 року Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області  на підставі ст. ст. 7, 8, 9, 24, 30 ЗК України, ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” було прийнято рішення № 26 про припинення права постійного користування ВАТ „Електронмаш” земельною ділянкою площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101 у зв'язку з переходом права на цю земельну ділянку до ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” внаслідок придбання останнім у власність розташованих на цій земельній ділянці будівель і споруд; надання ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот”  зазначеної земельної ділянки площею 0,395 га терміном на 3 роки для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень; укладення з ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” договору оренди зазначеної земельної ділянки площею 0,395 га та встановлення розміру і порядку сплати орендної плати; зобов'язання інженера –землевпорядника внести відповідні зміни до  державного акту на право постійного користування землею реєстраційний № Р-334-98,  виданого 02.11.1998 року ВАТ „Електронмаш” щодо площі землекористування у зв'язку з переходом права на частину земельної ділянки площею 0,395 га до ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” в порядку ст. 30 Земельного кодексу України, та до земельно - кадастрової документації.

На виконання даного рішення посадовими особами Овідіопольської філії ОЦ ДЗК, Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів, Таїровської селищної ради та суміжного землекористувача - ВАТ „Електронмаш” було проведено обстеження та встановлення в натурі меж зазначеної земельної ділянки забудованих земель, наданої в  тимчасове користування на умовах оренди ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень, про що складено відповідний акт від 29.12.2001 року.

За клопотанням фірми від 21.01.2002 року № 14/1 розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації від 22.01.2002 р. № 17 зазначену земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу в 2002 році.

25.01.2002 року Овідіопольська райдержадміністрація на підставі ст. ст. 17, 93, 120, 124, п. 12 розділу Х (Перехідні положення) Земельного кодексу України (що набрав чинності з 01.01.2002 року) та за клопотаннями ВАТ „Електронмаш” і ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” прийняла розпорядження № 20, яким припинила право постійного користування ВАТ „Електронмаш” на частину земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101 (за межами населених пунктів); надала  зазначену земельну ділянку ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” в короткострокову оренду терміном на 3 роки для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень; встановила розмір і  порядок сплати орендної плати  та затвердила  умови договору оренди земельної ділянки;  зобов'язала відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно –кадастрової документації.

31.01.2002 року між Овідіопольською райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” (орендар) було укладено і нотаріально посвідчено договір оренди  зазначеної земельної ділянки для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень, терміном на 3 роки.

01.02.2002 року Овідіопольською райдержадміністрацією на підставі ст. ст. 17, 127, 128, 132 п. 12 розділу Х (Перехідні положення) Земельного кодексу України було прийнято розпорядження № 30 про продаж у власність ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” шляхом викупу земельної ділянки площею 0,395 га, на якій розташований об'єкт нерухомого майна цього товариства і яка знаходиться у його користуванні згідно з договором оренди, на території Таїровської селищної ради, пр. Маршала Жукова, 101, для експлуатації цеху  будівельних матеріалів та складських приміщень, та затвердження ціни продажу цієї ділянки і умов договору купівлі –продажу.

На підставі даного розпорядження між Овідіопольською райдержадміністрацією (продавець) та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” (покупець) 04.02.2002 року було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі –продажу зазначеної земельної ділянки.

На підставі даного договору  посадовими особами Одеського центру ДЗК, Овідіопольської райдержадміністрації, Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів, Таїровської селищної ради та суміжного  землекористувача -  ВАТ „Електронмаш” було проведено встановлення в натурі меж зазначеної земельної ділянки забудованих земель, про що складено відповідний акт від 19.09.2002 року.

На підставі вищезгаданих розпорядження від 01.02.2002 р. та договору купівлі –продажу від 04.02.2002 р. Овідіопольською райдержадміністрацією 03.12.2002 року було видано ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” державний акт серії ОД№033980 реєстраційний № Р -53-18 на  право власності на зазначену земельну ділянку призначену  для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень.

Звернувшись до господарського суду з цим позовом позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним протягом 2001 –2006 років на вказаній земельній ділянці здійснювалося будівництво виробничих та невиробничих будівель і споруд відповідно до її цільового призначення. Станом на момент звернення до суду з позовом будівництво завершене, фактично збудовані будівлі та споруди загальною площею 38 кв. м., що позначені в технічному паспорті, складеному 01.06.2006 року ТОВ „Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна”, за літ. „А” –адміністративний будинок, літ. „Б” –склад матеріалів, літ. „В” –БРУ, літ. „Г” –сіялка, літ. „а” –котельня, літ. „Е” –фасувальня, літ. „З” –туалет, № № 1-3-І –допоміжні споруди. У зв'язку з тим, що будівництво зазначених об'єктів нерухомого майна здійснювалося без затвердженого проекту і відповідних дозволів, позивач просить визнати за ним право власності на це майно.

Отже, предметом даної судової справи є визнання права власності на об'єкти самовільного будівництва, збудовані позивачем на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності.

У вирішенні спорів пов'язаних з визнанням права власності слід виходити з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності.

Згідно зі ст. 21 Закону України „Про власність”, однією з підстав виникнення права власності є укладення  цивільно-правових угод.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На момент вирішення даного спору укладений між сторонами у справі договір від 25.06.2001 року безоплатної передачі цеху по виробництву будівельних матеріалів та складських приміщень, розташованих на земельній ділянці площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, а також укладений між позивачем та Овідіопольською райдержадміністрацією договір купівлі –продажу зазначеної земельної ділянки від 04.02.2002 року недійсними в установленому законом порядку не визнавалися та є правомірними.

          Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Спірні об'єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві власності на підставі Державного акту серії ОД   № 033980 реєстраційний номер Р-53-18 від 03.12.2002 року, виданого Овідіопольською райдержадміністрацією.

          Визнанням за позивачем права власності на збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, яке належить йому на праві власності, порушення прав інших осіб господарським судом не встановлено. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ВАТ „Електронмаш” не зміг пояснити суду які саме права та охоронювані законом інтереси  даного підприємства можуть бути порушені у разі задоволення позову. Не міститься таких доводів і у відзиві цього відповідача на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

          Згідно висновку експерта з будівельно –технічних досліджень об'єктів від 07.06.2006 року, технічний стан виробничих та невиробничих будівель і споруд ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот”, які знаходяться за межами населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, загальною площею 38 кв. м., відповідає вимогам, що визначені державними будівельними нормами і правилами.

          Зазначений висновок експерта не суперечить наявній в справі копії технічного паспорту на виробничі та невиробничі будівлі, складеному 01.06.2006 року ТОВ „Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна”.

          Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними і підставно були задоволені  місцевим господарським судом.

          Викладені в апеляційній скарзі посилання скаржника на те, що на підтвердження своїх доводів позивачем не надано певних доказів, що підтверджували б факт здійснення будівельних робіт та придбання будівельних матеріалів, не приймаються судом до уваги, оскільки наявність об'єктів нерухомого майна розташованих на належній позивачеві земельній ділянці відповідачами не заперечується та підтверджується наявними в справі доказами, достовірність яких встановлена судом, а саме: договором від 25.06.2001 року, актом приймання –передачі від 30.07.2001 року, копіями технічних паспортів на виробничі та невиробничі будівлі і споруди від 22.01.2002 р. та від 01.06.2006 р., довідкою Овідіопольського РБТІ від 23.01.2002 р. № 60, актами встановлення в натурі меж земельної ділянки забудованих земель від 29.12.2001 р. та від 19.09.2002 року тощо.

          Скаржником право власності на зазначені об'єкти нерухомості не оспорюється. Господарським судом першої інстанції правомірно визначено, що скаржник протягом розгляду даної справи не заявляв самостійних вимог на спірне нерухоме майно, доказів того, що це майно належить йому або іншій особі суду не надав, а всі обставини укладення цивільно –правових угод  між сторонами у справі та їх відповідності чинному законодавству вже були предметом судового розгляду у справах № 25/164-06-4460 та № 25/66-06-1691А.

          Оскільки цивільні відносини щодо визнання за позивачем права власності на об'єкти самовільного будівництва продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, то відповідно до п. 4 його прикінцевих та перехідних положень при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення цього Кодексу.

          Твердження скаржника на порушення господарським судом Постанови Верховної ради України „Про зміну меж міста Одеси” від 07.02.2002 р. № 3064-ІІІ є помилковим, оскільки зазначена постанова не реалізована в установленому законом порядку, що підтверджується листами  Державного комітету України по земельних ресурсах № 14-17-6/1062 від 07.12.2004 р. та № 14-02-7/821 від 03.02.2005 р., якими повідомляється, що реально  передачу земель відповідно до цієї постанови не було здійснено, а тому підстав вважати, що належна позивачеві земельна ділянка передана на облік міста Одеси не має. Як вже було зазначено вище, земельна ділянка, на якій знаходяться спірні об'єкти нерухомого майна належить позивачеві на праві власності, а тому залучати Одеську міську раду  в якості відповідача у даній справі підстави відсутні.  

          Клопотання скаржника про призначення у справі судових будівельно-технічної, почеркознавчої та технічної експертиз були розглянуті господарським судом першої інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні, а тому викладені в апеляційній скарзі доводи з цього приводу колегією суддів відхиляються як безпредметні.

          Решта викладених в апеляційній скарзі доводів вже перевірялися господарським судом в процесі розгляду господарської справи № 25/164-06-4460, адміністративної справи № 25/66-06-1691А та не знайшли свого підтвердження.

          Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Факти, якими спростовуються доводи скаржника, встановлені рішеннями суду які набрали законної сили, у справах, де брали участь ті самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що та обставина, що інженер землевпорядник Таїровської селищної ради та керівництво ВАТ „Електронмаш” не подало заявки та не внесли змін до свого Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 02.11.1998 р., не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки такий обов'язок законом на позивача не покладений.

          З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень  на постанову судової палати у господарських справах Верховного суду України від 19.10.2004 р., оскільки у даному випадку оскаржуване рішення прийнято господарським судом  за результатами всебічного та повного дослідження в судовому процесі усіх обставин даної справи на підставі ретельної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності і достеменному з'ясуванні дійсних прав та обов'язків сторін, при правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють виниклі правовідносини.

          Помилковими слід також визнати доводи скаржника про порушення судом ст. 79 ГПК України, оскільки постанова господарського суду Одеської області від 29.06.2006 року у справі № 25/66-06-1691А набрала законної сили, а її оскарження скаржником в касаційному порядку  відповідно до вказаної норми процесуального закону не є підставою для зупинення провадження у даній справі.

          Не заслуговують на увагу також безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на порушення судом ст. 376 ЦК України, яка регулює правові наслідки самочинного будівництва, оскільки, в даному випадку, як вже зазначалося вище, самостійних вимог на спірне нерухоме майно скаржник не висуває, а порушення будь –яких своїх прав внаслідок даного будівництва не довів.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення цього спору.

Згідно з вимогами ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 06.09.2006 року у даній справі виконані господарським судом у повному обсязі.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК  України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

            Рішення господарського суду Одеської області від 04 грудня 2006 року у справі № 17-9/171-06-5228 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Електронмаш” - без задоволення.

            Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                       Мирошниченко М.А.

                                                                                    Шевченко В. В.