Рішення

від 16.02.2009 по справі 14/1198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

----------------------------------------

* 10002,

м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" лютого 2009 р.

Справа № 14/1198

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Костриці О.О.

за участю представників сторін

від позивача Карбовська О.М. - дов. від. 13.01.2009р.

(була присутня в судовому засіданні 12.02.2009р.)

від відповідача не з'явився 

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тідісі Україна" (м.

Київ) 

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

про стягнення 18618,06 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК УКраїни в судовому засіданні 12.02.2009р.

оголошувалась перерва до 16.02.2009р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з

відповідача         18618,60 грн., з

яких: 14322,00 грн. вартості втраченого товару, 4296,60 грн. 30% штрафу від

вартості втраченого товару.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2009р. позовні

вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, вимоги

суду, викладені в ухвалах від 08.12.2008р. та 20.01.2009р., не виконав, хоча

про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними

в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали

справи, господарський суд, - 

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю

"Тідісі Україна" (позивач у справі), в особі директора Андреєва А.А.,

що діє на підставі статуту, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

(відповідач у справі), який діє на підставі свідоцтва, було укладено договір №

1426/2007 в/з, відповідно до умов якого (п.п. 1.1.,2.1), позивач передав, а

відповідач прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності:

пневматичні шини для вантажного автотранспорту в кількості 6 шт. загальною

вартістю 14322,00 грн, що підтверджується актом приймання - передачі № 1 від

03.10.2007р. (а.с. 12), підписаним сторонами та скріпленим печатками, оригінал

якого було оглянуто в судовому засіданні.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням,

що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому

засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача

підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України,

кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу

України, обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за

договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка

передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний

зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк

зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений

виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення

поклажодавцем вимоги про її повернення.

А у відповідності до статті 953 Цивільного кодексу України

зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо

строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до п. 3.4.2 вищезазначеного договору сторони погодили,

що зберігач зобов'язаний в дводенний термін повернути товар власнику за першою

його вимогою.

13 листопада 2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою

(а.с. 14) повернути майно, яке було передане за договором збереження або коштів

за використані матеріальні цінності (поштова квитанція від 13.11.2008р. №3647 з

описом вкладенням (а.с. 4,5)).

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Згідно статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу)

або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних

підставах.

Відповідно до статті 951 Цивільного кодексу України збитки,

завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі,

відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її

вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що

вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має

право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її

вартості.

Згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується

кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються

заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 Цивільного кодексу

України).

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є

склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність

особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною

поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або

необережності.

Таким чином, за загальними правилами за незбереження речі зберігач

має нести цивільну відповідальність за наявності: 1) порушення зберігального

обов'язку повернути поклажодавцеві у схоронності річ або відповідну кількість

речей такого самого роду і такої самої якості; 2) збитків, завданих

поклажодавцеві у формі втрати (нестачі речі чи її пошкодження; 3) причинного

зв'язку між діями (бездіяльністю) зберігача і негативними наслідками, що

виявилися результатом таких дій (бездіяльності); 4) вини зберігача у настанні

щодо речі негативних наслідків, яка проявилася у будь-якій формі, тобто умислу,

грубої чи звичайної необережності зберігача до невиконання чи неналежного

виконання свої зберігальних обов'язків.

В підтвердження відсутності у відповідача матеріальних цінностей,

переданих йому на відповідальне зберігання у відповідності до договору №

1426/2007/в/з від 03.10.2007р., позивач надав суду інвентаризаційний опис №1

від 03.11.2007р., підписаний представниками обох сторін.

Зокрема, як вбачається з даного опису, в результаті інвентаризації

у відповідача не було виявлено товарно - матеріальних цінностей, переданих йому

на склад по акту приймання  - передачі №1

від 03.10.2007р.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що надані позивачем докази

на підтвердження вимог про притягнення до відповідальності у вигляді

відшкодування збитків свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання

відповідачем зобов'язань за договором, товариство зазнало збитків у формі

реальних збитків, а також свідчать про те, що в діях відповідача є склад

цивільного правопорушення, який є підставою для притягнення до відповідальності

у вигляді відшкодування збитків, а тому у позивача є всі підстави для стягнення

з відповідача збитків в розмірі 14322,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 5.3. договору відповідального

зберігання №1426/2007/в/з від 03.10.2007р. сторони встановили, що за неналежне

виконання умов цього договору, зберігач (відповідач) зобов'язується сплатити

власнику (позивачу) штраф у розмірі 30 % від вартості втаченого товару.

Згідно обгрунтованого розрахунку позивача штраф становить 4296,60

грн. (14322,00 X 30%)

Враховуючи викладене, суд важає вимоги позивача обгрунтованим

заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства і укладеного договору,

та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 18618,60 грн., з

яких: 14322,00 грн. вартості втраченого товару, 4296,60 грн. 30% штрафу від

вартості втраченого товару.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу

України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України, господарський суд - ,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, проживаючого

АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Тідісі Україна", 02089, м. Київ, вул. Радистів,73а,

ідентифікаційний код 33780248 - 14322,00грн. вартості втраченого товару,

4296,60 грн. 30% штрафу від вартості втраченого товару, 186,18 грн. витрат по

сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне

забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його прийняття. 

Суддя

Костриця О.О.