Рішення

від 03.02.2009 по справі 60/16-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03"

лютого 2009 р.                                                           

Справа № 60/16-09

вх. № 285/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Підіпригора М.О. - довіреність б/н від 30.01.2009 року;

1-го відповідача - не з"явився;

2-го відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Добросмак", м.Харків 

до  1. Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл",

м.Київ

про стягнення 373851,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Добросмак" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом

щодо стягнення з відповідачів - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (1-й

відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"

(2-й відповідач) солідарно суму заборгованості у розмірі 373851,70 грн. В

обгрунтування позову позивач посилається на те, що 01 серпня 2008 року між

позивачем та 2-м відповідачем  був

укладений договір № МИ4-01/08/08, з урахуванням положень викладених у протоколі

узгодження розбіжностей від 01.08.2008 р., згідно умов договору позивач

поставив 2-му відповідачу товар, а 2-ий відповідач взяті на себе зобов'язання

по сплаті товару виконав лише частково, внаслідок чого на момент подачі

позовної заяви виникла заборгованість в сумі 373851,70 грн., крім того, позивач

посилається на те, що 01 жовтня 2008 року 

між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір поруки, згідно

умов якого 1-й відповідач поручився за виконання 2-м відповідачем взятих на

себе зобов'язань за договором № МИ4-01/08/08 від 01 серпня 2008  року в повному обсязі, однак своїх зобов'язань

1-ий відповідач по сплаті заборгованості 2-го відповідача в сумі 373851,70 грн.

не виконав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2009

року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та

призначено її розгляд у судовому засіданні на 03 лютого 2009 року о 10:00 год.

У призначеному судовому засіданні позивач надав заяву про зміну

позовних вимог (вх. № 2650), в  якій

посилаючись на ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у

разі солідарного обов”язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право

вимагати виконання обов”язку частково або в повному обсязі як від усіх

боржників разом, так і  від будь-кого з

них окремо, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

"МД Рітейл" на свою користь заборгованості в сумі 373851,70 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу

України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або

предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або

зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про зміну позовних

вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та

продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Крім того, позивач надав письмові пояснення (вх. №2651), в яких пояснив,

що він відповідно до умов договору № МИ4-01/08/08 від 01 серпня 2008  року поставив 2-му відповідачу товар на

загальну суму 3047348,22 грн., в свою чергу 

2-й відповідач лише частково оплатив поставлений йому товар, сплативши

суму у розмірі 2600486,93 грн. Також 2-м відповідачем було повернуто товар на

загальну суму 73009,59 грн. Таким чином, сума заборгованості 2-го відповідача

перед позивачем становить 373851,70 грн. Окрім того в письмових поясненнях

позивач виклав клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи

витребувані судом документи.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання позивача про долучення

до матеріалів справи документів, визнав його обгрунтованим, та таким, що не

суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам сторін, тому вважає, що

воно підлягає задоволенню.

1-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце

слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове

повідомлення № 5016669. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи

не надав.

2-ий відповідач в судове засідання не з'явився. На адресу

господарського суду з відміткою пошти: „за зазначеною адресою не проживає”

повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 16 січня 2009 року,

яка була направлена на адресу 2-го відповідача: 04080, м.Київ, вул.Турівська,

29. Як вбачається з матеріалів справи місцезнаходженням 2-го відповідача згідно

довідки АБ №183269 з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій

України, є м.Київ, вул.Турівська, 29.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального

кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін

документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з

диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції

України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду

своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що

господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для

надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування

додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою

позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і

документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника

позивача господарським судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між позивачем

та 2-м відповідачем  був укладений

договір поставки № МИ4-01/08/08, з урахуванням положень викладених у протоколі

узгодження розбіжностей від 01.08.2008 р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір

як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну

або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки

продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,

зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця

для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не

пов'язаних з особистим, сімейним, 

домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується

прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач

зобов"язався передати у встановлені терміни товар у власність 2-го

відповідача, а останній зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість.

В пункті 1.2. договору сторони передбачили, що право власності на

товар переходить до 2-го відповідача з моменту підписання уповноваженими

представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує

момент передачі товару.

В пункту 2.5 договору передбачено, що асортимент та інші

характеристики товарів, що постачаються, остаточно вказуються у товарних

(товарно-транспортних) накладних на поставку товару. Ціна, асортимент та інші

характеристики товарів, що постачаються, повинні повністю співпадати з

Специфікацією. У разі неспівпадання інформації, викладеної в товарній

(товарно-транспортної) накладній, 2-й відповідач має право прийняти товар за

цінами, вказаними у затвердженій Специфікації або відмовитись від прийняття

товару.

Згідно з п. 5.3 договору, 

ціна на товар та номенклатура визначаються на підставі погодженої

сторонами Специфікації.

Відповідно до п.5.5. договору з урахуванням протоколу узгодження

розбіжностей сторони встановили, що 2-ий відповідач здійснює розрахунки на

умовах відстрочки платежу терміном 30 банківських днів з моменту отримання

товару.

На виконання зазначених умов договору позивачем було поставлено

2-му відповідачу товар на загальну суму 3047348,22 гривень, що підтверджується

видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

2-й відповідач частково сплатив вартість поставленого товару,

перерахувавши позивачу 2600486,93 грн., та частково повернув позивачу товар на

суму 73009,59 грн., що визнається позивачем та підтверджується довідкою

відділення № 4 Філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

від 30.01.2009 р. № 81-4/30.01.09 р., а також видатковими накладними про

повернення товару, які залучені судом до матеріалів справи.

За таких обставин, заборгованість 2-го відповідача за поставлений

товар  складає суму 373851,70  грн., що також визнається 2-им відповідачем у

підписаному ним акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2008 р.

01 жовтня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було

укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач

зобов"язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им

відповідачем зобов"язань за договором поставки № МИ4-01/08/08 від 01

серпня 2008  року.

Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі

порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель

відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не

встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно п.1.2. договору поруки, боржник (2-ий відповідач) та

поручитель (1-ий відповідач) відповідають перед кредитором (позивачем) як

солідарні боржники.

Ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі

солідарного обов”язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право

вимагати виконання обов”язку частково або в повному обсязі як від усіх

боржників разом, так і  від будь-кого з

них окремо.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні

дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору.

Згідно  ст. 509 Цивільного

кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею

11  Цивільного кодексу України, зокрема з

договорів.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525

Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім

випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що

зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та

справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням

зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного

кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні

виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо

у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає

виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості

відповідачами не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту

порушення 2-им відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні

вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го

відповідача заборгованості в сумі 373851,70 

грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу

України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету

Міністрів України "Про державне мито", що становить 3738,51 грн, та

згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою

Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід

покласти на 2-го відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129

Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 554, 599, 610, ч.1 ст. 626,

712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 1

Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито",

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12,

15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд,-   

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про зміну позовних вимог до розгляду.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД

Рітейл" (04080, м.Київ, вул. Турівська, 29, ідентифікаційний код 34482413,

п/р 26005013000433 в філії "КРД” ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Добросмак" (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, б. 171-б,

ідентифікаційний код 35351289, р/р 26003000124811 в ВАТ "Укрексімбанк"

філіал м.Харків, МФО 351618) основної заборгованості в сумі 373851,70 грн.,

витрати по сплаті державного мита в сумі 3738,51 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 07 лютого 2009 року

Суддя                                                                                           

справа

№ 60/16-09