Постанова

від 29.01.2007 по справі 14/162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/162/24

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "29" січня 2007 р.                                        Справа № 14/162/24

29 січня 2007 року        12год.  10хв.  Господарський суд Чернігівської області у складі

Головуючого - судді Книш Н.Ю.

При секретарі судового засідання –Мельниченко А.М.

За участю  представників сторін:

Від позивача: 21.12.06р., 17.01.07. і 29.01.07р. Тарасенко Г.М. гол.спеціаліст –юрисконсульт, довіреність №208/06 від 16.01.07р.; 17.01.07. і 29.01.07р. - Лазько Н.А., довіреність №209/06 від 16.01.07р.

Від відповідача: 21.12.06р., 17.01.07р. і 29.01.07р. Лаврентьєв С.В. представник, довіреність№104 від 21.12.06р.; 21.12.06р. і 17.01.07р. Норинський В.Ф. - директор

Розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні                     справу  № 14/162/24

За позовом: Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі, 16400, м.Борзна, вул.Леніна,2

До відповідача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Десна", вул. Леніна, 15, с.Степанівка, Борзнянський район, Чернігівська область,16421

Про стягнення 14059,87грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 14059грн.87коп. у 2005р.

Позивачем подані письмові пояснення № 276/06 від 24.01.07р., №295/06 від 26.01.07р. та від 29.01.07р. щодо розрахунку по пенсіонерам СТОВ “Десна”, яким була виплачена пенсія призначена на пільгових умовах, а також подано остаточний розрахунок пенсій за 2005рік по відшкодуванню пільгових пенсій відповідачем на суму 14059,87грн.

Позивачем подані до матеріалів справи письмові нормативні обґрунтування та заперечення на відзив відповідача від 05.01.07р. за №39/06 та від 26.01.07р. за №293/06, в яких не погоджується із запереченнями відповідача проти позову, посилаючись на те, що відповідно ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, який діяв до набрання чинності цим Законом, що порядок покриття витрат визначено ЗУ “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” №400, що норми ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств-платників фіксованого сільськогосподарського податку” №2613 набрали чинності з 01 січня 2006р., що норма ЗУ №1058 (абз.5 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень ЗУ №1058) не регулюють взаємовідносини платників страхових внесків і Пенсійного фонду та його підвідомчих органів, що ця норма регулює взаємовідносини Пенсійного фонду України і Державного бюджету України. Позивач стверджує, що аргументи відповідача спростовуються п.45 ст.73 ЗУ „Про Державний бюджет на 2005р” від 23.12.2004р. №2285, яким зупинено дію абзацу 11 пункту 4 с.9 ЗУ “Про фіксований сільськогосподарський податок”, яким зупинено дію для платників фіксованого сільськогосподарського податку дію ЗУ про збір, за винятком п.4 ст.1, п.3 ст.2, п4 ст.4, ст.5. Позивач стверджує, що ЗУ “Про Державний бюджет на 2005р.” платники сільськогосподарського податку не були звільнені від сплати збору на обов'язкове державне страхування та від покриття витрат на пільгове пенсійне забезпечення, що спірні витрати не є видом відповідальності для відповідача.

Позивач вважає, що не пропущено строк для звернення до адміністративного суду по відшкодуванню пільгових пенсій, оскільки згідно ЗУ “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” ст.2.п.1 абзацу 4 –пільгові пенсії являються збором, що згідно ст.14 п.17 ЗУ “Про систему оподаткування” податки і збори являються обов'язковими платежами, відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, який діяв до набрання чинності цим законом, що порядок покриття спірних витрат було передбачено ЗУ “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, яким строк давності не встановлено. Позивач вказує на ч.3 ст.9 ЗУ “Про систему оподаткування”, якою передбачено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його списанням чи скасуванням.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву від 21.12.06р. та доповнення до заперечень від 29.01.07р., відповідно до яких позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що 01.01.06р. набрав чинності ЗУ „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств –платників фіксованого сільськогосподарського податку”, згідно якого останній абзац п.2 розділу 15 „Прикінцеві положення” ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлює, що виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до п. „в-е” та „ж” ст.13 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” здійснюється до 1 січня 2005р. за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005р. за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку передбаченого ст.26 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Також відповідач стверджує, що норма абз.4 п.1 ст.2 ЗУ “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” №400 стосовно визначення об'єктом оподаткування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст.13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” суперечить ЗУ №1058 та не може створювати юридичних наслідків у пенсійних правовідносинах. Відповідач вважає, що його підприємство не є належним відповідачем по справі і Управління ПФУ повинно ставити вимоги до Державного Бюджету України в розумінні ч.2 розділу 15 „Прикінцеві положення” ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058. Відповідач вважає, що позивачем пропущено термін позовної давності вимагаючи стягнення за всі періоди 2005р., оскільки позов подано лише 11.12.2006р., що позивач повинен ставити вимоги відшкодування пільгових пенсій лише за грудень 2005р.

Розглянувши подані матеріали та документи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив:

Громадянам Нетребі І.В., Фесюн Н.І., Шумейко М.І., Норинській Л.П., Грищенко Л.І., Козачок А.Я. була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, на підставі п. п. “в”, “д” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Правомірність призначення цим особам пенсій, їх робота на підприємстві Відповідача, здійснення Позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним особам не заперечується сторонами та підтверджується наявними у справі доказами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 10.02.91р.

Частиною другою Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003р. (далі –Закон України №1058) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюються згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2, абз.3 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (в діючій в 2005 році редакції) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за ставкою 100 % від об'єкта оподаткування.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку” від 31.05.2005р. №2613- IV (набрав чинності з 01.01.2006р.) внесені зміни до абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з цим Законом положення абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” не розповсюджуються на платників фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2006р. (набрав чинності). Положення абзацу 5 підпункту 1 п. 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо виплати пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України набрали чинності 01.01.2006р.

Слід зазначити, що норма абзацу 5 в контексті з іншими нормами цього підпункту вказує лише на джерело походження коштів, якими сплачуються пільгові пенсії з 01.01.2005 р., однак не звільняє платника страхових внесків здійснювати покриття таких витрат у встановлених розмірах та в адресу Пенсійного фонду України, оскільки абзацом 3 цього підпункту встановлено збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Законодавчий акт, який би не визначав обов'язку відповідача відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій органам Пенсійного фонду в 2005 році, відсутній.

З наведено випливає обов'язок відповідача відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у 2005 році.

Відповідно ст. 3 Закону України № 400/97 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України від 19.12.2003р. №21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за №64/8663 (далі –Інструкція) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах (п. 6.2.).

Згідно п.6.4. вищезазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України №1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Відповідно до п.6.8 Інструкції підприємство щомісяця до 25-го числа вносить до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

20.08.05р. відповідачем отримано від позивача Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за 2005р.

Як вбачається з даного розрахунку місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у 2005р. становлять: гр.Нетреба І.В. - 349,66грн., Фесюн Н.І. - 346,53грн., а всього 696,19грн.

20.01.06р. відповідачем отримано від позивача Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за 2005р. (перерахунок).

Як вбачається з даного розрахунку фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2005 рік становлять: гр.Козачок А.Я. –1198,90грн., Грищенко Л.І. –2527,21грн., Норинська Л.П. –3983,61грн., Шумейко М.І. –4332,69грн.

На підтвердження сум нарахованих та виплачених вище переліченим громадянам пенсій призначених на пільгових умовах, позивачем подано копії довідок про стаж роботи в господарстві, протоколи на призначення пенсій, розпорядження на перерахунок пенсій, особові рахунки з нарахувань та виплат пенсій

Згідно поданого позивачем в судовому засіданні 29.01.07р. розрахунку позовних вимог позивачем за 2005р. нараховано до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на суму 14460,58грн., відповідачем часткового сплачено суму заборгованості –400,71грн. Заявлено позивачем до відповідача про відшкодування –14059,87грн.

При дослідженні поданого позивачем 29.01.07р. остаточного розрахунку позовних вимог, суд встановив, що позивачем пред'явлено до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій :

1. гр.Нетреба І.В. за жовтень 2005р. –349,66грн, за листопад 2005р. –349,66грн., за грудень –328,12грн., а всього 1032,56грн.;

2. гр.Фесюн Н.І. за жовтень 2005р. –346,53грн, за листопад 2005р. –346,53грн., за грудень –336,47грн., а всього 1029,53грн.; (при визначенні розміру виплаченої гр.Фесюн Н.І. пенсії за жовтень –грудень 2005р. позивачем допущена арифметична помилка і зазначено в розрахунку “в строчці разом 1013,62грн.” замість 1013,72грн., однак загальна сума 1029,53грн. вказана вірно).

3. гр.Шумейко М.І. за травень 2005р. –2185,08грн., з червня 2005р. по грудень 2005р. по 363,25грн. щомісячно, а всього 4688,77грн. При дослідження розрахунку позовних вимог по вказаному пенсіонеру суд встановив, що згідно протоколу від 06.05.05р. у розмір виплаченої гр.Шумейко М.І. пенсії у травні 2005р. включено нарахування пільгових пенсій за 2004р. в сумі 389,07грн., які не підлягають відшкодуванню, таким чином розмір виплаченої пенсії у травні 2005р. (за період з січня по травень 2005р.), яка підлягає до відшкодуванню становить 1762,45грн., а сума доставки пенсії за цей період становить 27,49грн. згідно наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України №166 від 22.07.04р. “Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.08.04р. за 976/9575.

За таких обставин, загальна сума до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах гр.Шумейко М.І. становить 4332,69грн.

4. гр.Норинська Л.П. –за липень 2005р. - 2229,46грн., з серпня 2005р. по грудень 2005р. по 350,83грн. щомісячно, а всього 3983,61грн.

5. гр.Грищенко Л.І. – жовтень 2005р. –1818,21грн., листопад 2005р.-грудень 2005р. по 354,50грн. щомісячно, а всього 2527,21грн.

6. гр. Козачок А.Я. за грудень 2005р. –1198,90грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з врахуванням часткової оплати становить 13703грн.79коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач не надав.

Заперечення Відповідача не можуть бути прийняті до уваги з наступних причин:

Як вбачається із п. 1 розділу ІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку” від 31.05.2005р. № 2613, цей закон набирає чинності з 01.01.2006р.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.02.1999р. № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В Законі № 2613 відсутня пряма вказівка про надання йому зворотної дії в часі. Даним Законом лише розширено коло осіб яким виплата пенсій здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення віку, передбаченого ст. 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Проте, суд наголошує на тому, що для працівників сільськогосподарських підприємств – платників фіксованого сільськогосподарського податку ця норма набрала чинності з 01.01.2006р.

Ця норма кореспондується із змінами, внесеними Законом № 2613 в абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР, згідно яких тільки з 01.01.2006р. для платників фіксованого сільськогосподарського податку фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України  "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення”, не є об'єктом оподаткування.

У відповідності до приписів Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.01р. кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на фінансування виплат пенсій у солідарній системі, загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, оплату послуг з виплати та доставки пенсій.

У відповідності до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” №1251 від 25.06.1991р. до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належить збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

В нормах Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” відсутнє обмеження строком щодо звернення позивача до адміністративного суду за захистом свого порушеного права, а тому заперечення відповідача стосовно пропуску строку позовної давності судом не приймаються.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги невиконання відповідачем в порушення діючого законодавства про пенсійне забезпечення своїх зобов'язань по відшкодуванню Пенсійному Фонду України витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за 2005р., суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі  13703,79грн. В решті позову відмовити, як безпідставно пред'явлений.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.1, 14, 15, 17, 20, 64, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 72, 94, 158-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Десна", (вул. Леніна, 15, с.Степанівка, Борзнянський район, Чернігівська область, р/р260011771 в Райффайзен банк “Аваль”  МФО 353348  код 03796181 ) на користь Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі (м.Борзна, вул.Леніна,2, р/р 2560930301265 у Борзнянському відділенні Ощадбанку МФО 343035 код 24841460) 13703грн. 79коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

3. В решті позову відмовити.

4. Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у встановлений  строк,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Якщо строк апеляційного оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова  може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                    Н.Ю.Книш

В повному обсязі постанова виготовлена  02.02.2007р.

          Суддя                                                                                    Н.Ю.Книш