Постанова

від 08.09.2006 по справі 51/10-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

51/10-06

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.06                                                                                            Справа №  51/10-06

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Рудченка С.Г. (доповідач по справі),

суддів:                                 Яковлева М, Л, суддів:                                 Міщенко  П. К.  

                                                                                                                               .

при секретарі судового засідання –Огієнко В.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Вороніна О.Г. –дов. б/н від 31.08.2006 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Київської області від 06.03.2006 року,          

по справі №  51/10-06 (суддя –Тищенко О.В.),

за позовом      Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

                         м. Київ,

до                           приватного підприємства «Кларк», м. Біла Церква,

про                  стягнення 6684,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту –ФСЗІ, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Кларк»(далі по тексту –ПП «Кларк», відповідач) про стягнення 6684,00 грн. штрафних санкцій у зв'язку з недотриманням відповідачем у 2004 році визначеного чинним законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду Київської області від 06.03.2006 року по справі № 51/10-06 відмовлено ФСЗІ у задоволення позивних вимог.

Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Київської області, ФСЗІ звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а також прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2006 року апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 04.08.2006 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 04.08.2006 р. по справі № 51/10-06 розгляд апеляційної скарги було відкладено до 18.08.2006 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

У відповідності до протоколу судового засідання від 18.08.2006 р. у справі № 51/10-06 в судовому засіданні 18.08.2006 р. було оголошено перерву до 08.09.2006 р. для можливості надання сторонам додаткових доказів по справі.  

Розпорядженням Голови Київського Міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року у зв'язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 51/10-06 призначено у складі колегії суддів: головуючого судді –Рудченка С.Г, суддів Яковлєва М.Л. та Міщенка П.К.          

Відповідач скористався наданим йому ст. 191 КАСУ правом на подання заперечень на апеляційну скаргу, у яких ПП «Кларк»не погоджується з вимогами апеляційної скарги та просить оскаржувану постанову господарського суду Київської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ФСЗІ на постанову господарського суду Київської області від 06.03.2006 року по справі № 51/10-06 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2606-ІІІ (далі –Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства  соціального  захисту  населення  України,  місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального за хисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної за робітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжу ється його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі мі сця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в час тині першій статті 18 Закону.

Зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2004 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2004 році становить 97 чоловіка. Кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем згідно встановленого нормативу, що розраховується, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві, а саме 97 х 4%= 3,88,  складає 4 місць, проте фактично на підприємстві у 2004 році працювало тільки 2 інвалідів.

Пунктами 5,  10,  11,  12,  13, 14 Положення про робоче місце інваліда  і про порядок працевлаштування інвалідів,  затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314,  передбачено,  що підприємства   інформують   центри   зайнятості,   місцеві  органи соціального захисту населення та відділення  Фонду  про  створення робочих  місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів  здійснюється  державною  службою  зайнятості,  органами Мінсоцзахисту,  місцевими радами народних депутатів,  громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 26.05.2005 року представником ФСЗІ та представником прокуратури було проведено перевірку, по завершенню якої був складений Акт, в якому зазначено, що на підприємстві при нормативі 4 робочих місця, фактично працювало 2 інваліда та не було проведено атестації робочих місць.  

При дослідженні матеріалів справи судом першої інстанції також було вірно встановлено, що відповідно до Наказу Генерального директора ТОВ ПП «Кларк»№ 78 від 02.10.2003 р. (а.с. - 14) було створено атестаційну комісію для проведення атестації робочих місць у виробничих дільницях підприємства з метою виявлення можливостей для працевлаштування інвалідів, на засіданні якої було затверджено списки виробництв, робіт, професій і посад на яких можливе працевлаштування інвалідів (протокол № 2 від 07.10.2003 р., а.с. - 16).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог  господарський суд першої інстанції керувався тим, що керівництвом підприємства виконано всі необхідні дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак необхідна кількість їх не працевлаштована не з вини відповідача.  

Але колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким мотивуванням відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідач подав звіти до центру зайнятості форми 3-ПН «Про наявність вільних робочих місць на потребу в працівниках»лише станом на листопад 2004 року, і тому вважає, що позивачу необхідно було відмовити в задоволенні позовних вимог з іншої підстави, а саме у зв'язку з пропуском строку на застосування штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів у 2004 році.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р., який набув чинності 01.01.2004 р., положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, вчинені до набрання чинності відповідними положенням Господарського кодексу України стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення  цим суб'єктом  встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2005 року Київським обласним відділенням ФСЗІ була проведена звірка виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження штрафних санкцій до Державного бюджету  з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р.

Таким чином, строк застосування штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів у 2004 році сплинув 26.11.2005 р., а позивач звернувся із позовом до суду 27.12.2005 р.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1.          Постанову господарського суду Київської області від 06.03.2006 року у справі № 51/10-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –без задоволення.

2.          Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

3.          Матеріали справи № 51/10-06  повернути до господарського суду Київської області.

4.          Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

5.          Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Рудченко С.Г.                                            Судді:                                                                                      Яковлєв М. Л.  Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.