Постанова

від 13.09.2006 по справі 14/479

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/479

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

13.09.06 р.                                                                                                    № 14/479                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Міщенко  П. К.

                                                                                                         Федоров  М. О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства «Ніка»Товариства Інвалідів «Шанс»на рішення господарського суду Полтавської області від 19.-31.01.2006 року

у справі № 14/479 (суддя Іваницький О.Т.)

за позовом Підприємства «Ніка»Товариства Інвалідів  «Шанс», м. Київ

до ПП «Бік-Стамі», м. Полтава

про стягнення 11613,54 грн.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.-31.01.2006 року у справі № 14/479 в задоволенні позовних вимог підприємства «Ніка»Товариства Інвалідів  «Шанс» до ПП «Бік-Стамі»про стягнення 11613,54 грн. було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємство «Ніка»Товариства Інвалідів «Шанс»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.-31.01.2006 року, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За апеляційною скаргою підприємства «Ніка» Товариства Інвалідів «Шанс»на рішення господарського суду Полтавської області від 19.-31.01.2006 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 22.05.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 14/479.

ПП «Бік-Стамі», згідно ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Згідно розпорядження В. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.09.2006 р. справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Міщенко П.К., Федоров О.М.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарги підлягає частковому задоволенню, а рішення –скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами врегульовано договором №129/0605 купівлі-продажу продуктів харчування від 29.07.2005 р. Відповідно умов вказаного договору, а саме: п. 1.1. позивач (постачальник) прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу (покупцю) продукти харчування (товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товари, найменування, кількість, ціна і порядок доставки яких вказуються в супровідних документах на кожну партію (видаткових накладних, товаротранспортних накладних тощо).

Як зазначено в рішенні місцевого господарського суду згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознакам продукція, вироби з   найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметам поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачається законом.

Крім того, статтею 267 ГК України передбачено зазначення сторонами в договорі поставки строку і порядку поставки.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі зазначених статей, оскільки сторонами до договору № 129/0605 від 29.06.2005 р. не складалася специфікація, а в самому договорі відсутні положення щодо умов і порядку повернення продукції, місцевий господарський суд вирішив, що сторони не погодили істотних умов договору і тому відмовив в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено колегією апеляційного господарського суду, під час розгляду справи місцевий господарський суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи та має місце неправильне застосування норм матеріального права за наведених нижче підстав.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 14835,60 грн., що підтверджується накладними № РН-Н000226 від 29.06.2005 р., № РН-Н000227 від 29.06.2005 р., серії 02 ААШ від 29.06.2005 р. та довіреністю серії ЯКЕ № 635480 від 29.06.2005 р.

Відповідно до рахунків-фактури № СФ-0000190, № СФ-0000191 від 29.06.2005 р. оплата отриманого товару повинна бути здійснена до 19.07.2005 р.

Статтями 509,510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 599 зазначеного кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Односторонні відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення вищезазначених приписів, відповідач свої зобов'язання по договору належним чином та своєчасно не виконав –отриманий товар оплатив частково на суму 4535,60 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с.35). Таким чином, заборгованість відповідача становить 10300 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивачем було нараховано позивачу 185,40 грн. - збитків від інфляції та 116,24 грн. –3% річних.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання та враховуючи п. 6.2. договору відповідачу нарахована пеня в сумі 711,90 грн.

Щодо твердження стосовно недійсності договору №129/0605 від 29.06.2005 р., оскільки договір не містить істотних умов та підписаний від імені відповідача не уповноваженою особою, слід зазначити наступне.

Місцевий господарський суд взяв до уваги розпорядження засновника № 2 від 19.04.1997 р. відповідно до якого виключне право представляти інтереси підприємства відповідача в інших підприємствах, установах, організаціях та державних органах, укладати від його імені договори, здійснювати інші юридичні дії, необхідні для досягнення цілей підприємства надаються директору Лозовському Б.Є.

Однак, як вбачається з довідки про рух грошових коштів по рахунку позивача, сплата з боку відповідача за поставлений товар була частково проведена та підставою для оплати є і був договір №129/0605 від 29.06.2005р. (надалі - Договір). Саме цим обставинам суд не надав уваги та належної оцінки. Судом не були витребувані та досліджені платіжні доручення №377 від 18.08.2005р. та №417 від 06.09.2005р. згідно яких було частково сплачено за поставлений товар.

Про існування платіжних доручень директор підприємства відповідача повинен був знати, так як крім нього, як вбачається з розпорядження засновника № 2 від 19.04.1997р., ніхто інший крім директора не має права підпису.

Укладений між сторонами договір з боку відповідача не був оспореним, та протягом тривалого часу з боку відповідача не надходило до позивача пропозицій стосовно недійсності договору, а також ні у сторін, ні у суду не має письмових доказів стосовно звернення відповідача до позивача про повернення товару.

В рішенні місцевим господарським судом було зазначено, що договір від імені покупця (на примірнику позивача) підписано невідомою та не уповноваженою особою з посиланням на ст. 241 ЦК України.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Дана стаття передбачає, що представник вже має ряд повноважень для вчинення певних дій, та як слідує далі з рішення суду відповідач надав пояснення, що даний договір в подальшому ним не був схвалений, оскільки він не одноразово звертався до позивача з пропозиціями забрати поставлений товар, про що йому було відмовлено.

З цього слідує, що на підписання договору, директором підприємства відповідача, було вповноважено невідому особу, яка має доступ до печатки підприємства, довіреностей для отримання ТМЦ, які є бланками суворої звітності, а також: вільно розпоряджається грошовими коштами підприємства відповідача за власним розсудом.

Слід зазначити, що ст. 241 ЦК України передбачає, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судова колегія перевірила розрахунки позивача, щодо стягнення штрафних санкцій та розміру інфляційних втрат, і вважає даний розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню

Що стосується вимог позивача, щодо стягнення витрат на юридичну допомогу, то господарським процесуальним кодексом передбачено відшкодування адвокатських послуг. Договір № 101/0104 від 01.01.04 р. з СПД Исай О. О. судовою колегією не може бути визнаний договором на надання адвокатських послуг, а тому в задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.-31.01.2006 р. у справі № 14/479 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.99-103, п.4.ст.104, ст.ст.105,106 ГПК України,  Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу підприємства «Ніка»Товариства Інвалідів «Шанс»на рішення господарського суду Полтавської області від 19-21.01. 2006 р. у справі № 14/479 –задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду Полтавської області від 19.-31.01.2006 року у справі № 14/479 - скасувати.

3.          Резолютивну частину рішення викласти наступним чином:

          І. Позов задовольнити частково.

          ІІ. Стягнути з Приватного підприємства «Бік-Стамі»(м. Полтава, вул.. Половка, 93, кв. 136, код ЗКПО 24824378) на користь Підприємства «Ніка»Товариства інвалідів «ШАНС»(м. Харків, вул.. Красно шкільна набережна, 12 ,кв. 52, код ЗКПО 30235984) 10300 (десять тисяч триста) грн. боргу, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 711 (сімсот одинадцять) грн.. 90 коп. пені, 116 (сто шістнадцять) грн.. річних.

          ІІІ. В решті –відмовити.

          IV. Стягнути з  Приватного підприємства «Бік-Стамі»(м. Полтава, вул.. Половка, 93, кв. 136, код ЗКПО 24824378) на користь державного бюджету 116 (сто шістнадцять) грн.. 14 коп. державного мита.

          V. Стягнути з з  Приватного підприємства «Бік-Стамі»(м. Полтава, вул.. Половка, 93, кв. 136, код ЗКПО 24824378) на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр»118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

5. Справу № 14/479 повернути господарському суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Міщенко  П. К.

                                                                                                         Федоров  М. О.