Постанова

від 18.09.2006 по справі 10/73-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/73-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

18.09.06 р.                                                                                                    № 10/73-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

                                                                                                         Мостова  Г. І.

при секретарі судового засідання -  Рустам'ян Е.А.                           

за участю представників сторін:

від позивача:           Панченко О.О. –дов. № 5 від 15.06.06., представник;

від відповідачів:          не з'явилися;

від третіх осіб на стороні відповідача: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафлор»на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р.

у справі № 10/73-06 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафлор», с. М'якеньківка;

до                 1. Решетилівської районної державної адміністрації, смт. Решетилівка;

                    2. М'якеньківської сільської ради;

Третя особа на стороні відповідача:

          1.Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі»в особі Решетилівського районного відділу Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі», смт. Решетилівка;

          2. Решетилівський райвідділ земельних ресурсів

про             визнання договору недійсним

в с т а н о в и в :

ТОВ «Сафлор»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Решетилівської районної державної адміністрації, М'якеньківської сільської ради за участі третьої особи Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі»в особі Решетилівського районного відділу Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі»про визнання договору оренди землі недійсним.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим що, беручи до уваги повідомлення Решетилівського райвідділу земельних ресурсів, відповідно до якого померлі в 1998-2001р. громадяни не отримали державних актів на землю (пай) в зв'язку з їх смертю,  та враховуючи ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 397 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних  часток (паїв)», поява спадкоємця, як і винесення рішення суду про стягнення плати за користування земельною ділянкою на його користь, є підставою для внесення відповідних змін в договір оренди, що відповідач зі своєї сторони не заперечує, але це не є причиною для визнання такого договору недійсним.

Крім того, суд першої інстанції, зваживши на ст. ст. 20, 124 Земельного кодексу України,  відхилив посилання позивача на відсутність землевідведення як на підставу визнання договору оренди недійсним, оскільки зміна цільового призначення земель не відбувалося.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Сафлор»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позов повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю таких обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема, приймаючи оскаржуване рішення, на думку позивача, суд першої інстанції оголосив про відмову в задоволенні позовних вимог, не призначивши дати оголошення рішення або вступної чи резолютивної частини, що суперечить ст. 85 ГПК України.

Крім цього, скаржник вказує на порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, що полягає у недослідженні судом першої інстанції великої кількості доказів, поданих позивачем, котрі доводять законність вимог, викладених у позовній заяві та, як вважає скаржник, дають підстави для задоволення позовних вимог повністю.

Одночасно, позивач в апеляційній скарзі посилається на порушення ст. 43 ГПК України, а саме, місцевий господарський суд, на думку позивача, не з'ясував правову природу договору оренди, оскільки, вказаний договір був укладений особою, яка не мала на те права, та не була уповноважена в законному порядку на вчинення таких дій.

Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення порушив ст. ст. 4, 87 ГПК України, оскільки, за переконанням позивача, рішення місцевого господарського суду  прийняте не у відповідності  з діючим законодавством, та не зважаючи на заяву про видачу рішення від 25.04.06р., оскаржуване рішення від 20.04.2006р. видане не було і на момент направлення апеляційної скарги.

16.06.2006р. від ТОВ «Сафлор»надійшло доповнення до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, в якому скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідивши в повному обсязі природу процедури отримання громадянами права власності на передані земельні ділянки, згідно Державних актів, прийняв за достовірну інформацію, надану Решетилівським райвідділом земельних ресурсів, де йшлося про те, що померлі громадяни земельні ділянки яких було передано в оренду, Державні акти не отримували. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що згідно чинного законодавства, земельна ділянка переходить у власність особи з моменту передачі державного акта на право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого є особа, а в даному випадку Державні акти на право власності на земельну ділянку вже були виготовлені на конкретних осіб, копії яких були надані суду першої інстанції, але залишені ним без уваги.

Крім цього, в доповненні до апеляційної скарги позивач вказує, що місцевий господарський суд необґрунтовано не взяв до уваги п. 23 Постанови пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», оскільки згідно з розпорядженням голови Решетилівської райдержадміністрації № 106 від 26.02.2003р., особи вже є власниками цих земельних ділянок, що відображено в Державних актах на права власності на земельну ділянку.

Одночасно, скаржник зазначає, що в рішенні місцевого господарського суду міститься недоречні посилання на ст. ст. 12, 17, 124 Земельного кодексу України, оскільки зазначені статті стосуються земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, а в даному випадку мова йде про земельні ділянки, які були передані в оренду по договору, що оскаржується і були розподілені між членами колишнього КСП. Виходячи з цього, скаржник вважає, що М'якенківська сільська рада, надавши згоду на надання в оренду ТОВ «Сафлор»земельних ділянок, та Решетилівська райдержадміністрація, уклавши договір оренди цих земель, перевищили свої повноваження, так як до їх компетенції не входить виконання дій, що передбачені вказаними статтями по відношенню до розпайованих та переданих у приватну власність земель.

Також, позивач в  доповненні до апеляційної скарги вказує, що є лише один спосіб переведення земельних ділянок у державну чи комунальну власність, що передбачено ст. 1277 ЦК України, проте, жоден із органів місцевого самоврядування  не подавав заяву до суду про визнання спадщини відумерлою, а отже, органи місцевого самоврядування, як вважає скаржник, не мали права укладати та погоджувати договори оренди цієї спадщини до визнання її відумерлою. До того ж, позивач звертає увагу на те, що суд першої інстанції вважає вищевказані твердження безпідставними, зваживши на ст. 125 Земельного кодексу України та через те, що Решетилівський райвідділ земельних ресурсів повідомив, що померлі громадяни не встигли одержати державні акти на землю в зв'язку з їх смертю. Проте, скаржник вважає, що саме існування Державних актів на право власності на землю, запис в них про власника та відмітка про здійснення реєстрації в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю свідчить про фактичне набування громадянами права власності на земельні ділянки. Дані акти, як зазначає позивач, підписані головою Решетилівської райдержадміністрації та начальником Решетилівського райвідділу земельних ресурсів і завірено печатками цих організацій, що на думку скаржника, свідчить про фактичну державну реєстрацію, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України.

Крім того, позивач переконаний у недоречності посилання суду першої інстанції на ст. 13 Закону України «Про порядок видалення в натурі земельних ділянок власниками земельних часток», оскільки, вказані земельні ділянки були розподілені та передані у приватну власність особам зазначеним у Державних актах на право власності на земельну ділянку.

В той же час, скаржник вказує, на те, що місцевим господарським судом було проігноровано факт встановлення Решетилівським райсудом Полтавської області того, що 31.03.2000р. між гр. Іванець Є.Г. та СФГ «Кулинич» було укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років, а після її смерті права та обов'язки по договору оренди перейшли до її спадкоємців. Не зважаючи на це, Решетилівська райдержадміністрація уклала, а М'якенківська сільрада погодила з ТОВ «Сафлор»договір оренди земельної ділянки від 21.05.2004р., що як вважає позивач, є прямим порушенням чинного законодавства, так як не може бути укладено договір оренди, а укладений має бути скасовано, щодо об'єкту який вже передано в оренду іншій особі.

Отже, на думку позивача, неправильне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до прийняття незаконного та неправильного по суті рішення.

14.08.2006р. від першого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 135), в якому останній зазначає, що рішення суду першої інстанції підтримує, оскільки, порядок надання земельної ділянки в оренду витриманий згідно норм чинного законодавства України, земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням.

Твердження скаржника про те, що органи виконавчої влади набувають права на розпорядження майном померлого власника лише у випадку визнання судом спадщини відумерлою, перший відповідач вважає безпідставним з огляду на ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафлор»на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. прийнята до провадження.

Відповідно до розпорядження в. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.08.2006р. склад колегії суддів змінено: головуючи суддя –Агрикова О.В., судді -  Мостова Г.І., Мамонтова О.М.

Представник позивача підтримав свої вимоги з мотивів викладених у апеляційній скарзі. Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про судовий розгляд були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судовою колегією апеляційного суду встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, М'якеньківська сільська рада Решетилівського району Полтавської області дійшла висновку про надання згоди на надання в оренду  ТОВ «Сафлор»земельної ділянки площею 38,14 га, з яких 29,9га невитребувані земельні ділянки, терміном на 5 років, про що 19.05.2004р було видано відповідне рішення (а. с. 17).

Розпорядженням Голови Решетилівської РДА від 24.06.2004р. № 336 (а. с. 136-137) надано в оренду ТОВ «Сафлор»земельні ділянки по Потічанській сільраді загальною площею 38,14га, в т. т. ріллі –38,14га, з невитребуваних земельних ділянок –28,09га, проектні під'їзні шляхи – 9,05га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 5 років.

На виконання вказаного рішення, 21.05.2004р. між Решетилівською РДА Полтавської області (орендодавець) та ТОВ «Сафлор»(орендар) було укладено договір оренди землі (далі –договір оренди) (а. с. 14-16) терміном на 5 років, відповідно до п. 1 договору, орендодавець (другий відповідач) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку с/г призначення для вирощування товарної с/г продукції.

Пункт 2 договору зазначає, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 38,14 га, у тому числі рілля, чорноземи типові мало гумусні середньо суглинисті чорноземи типові слабо змиті середньо суглинкові ґрунти.

У пункті 9 договору визначено орендну плату, що вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі 5911,7 грн., тобто 155 грн. за 1 га ріллі в рік.

Згідно з п. 18 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є  технічне завдання по виконанню робіт розташування земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого ксп. ім. Карла Маркса. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати пов'язані з цим, покладаються на орендодавця (другого відповідача)

Пункт 29 визначає обов'язки орендодавця –передати в користування земельні ділянки, що відповідає умовам цього договору; забезпечення відповідно до закону прав 3-х осіб; не вчиняти дій які б перешкоджали орендарю користуватися земельною ділянкою.

Як зазначено у п. 43 договору, невід'ємними частинами договору є план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в нутрі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

18.07.2005р. сторони договору оренди уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди землі зареєстрованого Решетилівським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК»від 12.07.2004р. № 040456100672 (а. с. 48), відповідно до якої орендодавець (другий відповідач) та орендар (позивач) цією додатковою угодою стверджують, що до даного договору вносяться слідуючі зміни в зв'язку з появою власників земельних ділянок: розділ 1 «Предмет договору»викласти в такій ред.: «в оренду передається земельна ділянка площею 24,33 га в т. ч. рілля 24,33 га»; розділ 3 «орендна плата»викласти в такій ред.: «орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі 3771,15 грн., тобто 155 грн. за 1 га ріллі в рік». Дана угода відповідно підписана та скріплена печатками у двосторонньому порядку.

Згідно з розпорядженням голови Решетилівської РДА від 24.06.2004р. № 336 М'якенкіською сільською радою було складено акт без дати (а. с. 19) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Також, сільською радою було складено акт приймання-передачі об'єкта оренди без дати (а. с. 20) за підписами обох сторін, що відповідно скріплені печатками.

Як свідчить довідка, видана виконкомом М'якенківської сільської ради 19.04.2006р. № 31 (а. с. 46), спадкоємці померлих Нагай А.В., Облан Ю.О., Неїло А.В., Олійник В.К., Олійник О.Ф., Олефіренко Т.О., Пижук Р.А., Іванець Є.Г. для оформлення земельних ділянок до сільської ради не зверталися. Вказані земельні ділянки були передані в оренду ТОВ «Сафлор».

Відповідно до листа Решетилівського райвідділу земельних ресурсів від 20.04.2006р. № 01-21/292 (а. с. 47) перелічені громадяни не отримали державних актів на земельну ділянку (пай) в зв'язку з їх смертю.

Вважаючи, що земельна ділянка за договором оренди від 21.05.2004р. була передана Решетилівською РДА без належних документів, ТОВ «Сафлор»звернулося з позовом до суду до Решетилівської районної державної адміністрації, М'якеньківської сільської ради за участі третьої особи Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі»в особі Решетилівського районного відділу Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі» про визнання договору недійсним.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування судом першої інстанції  норм матеріального та процесуального права  при прийнятті оскарженого рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. Тобто, перераховані органи виконавчої влади або місцевого самоврядування мають право розпоряджатися зазначеними земельними ділянками (передавати їх в оренду) до вказаного у статті моменту, а саме до моменту отримання власниками земельних часток (паїв) державних актів на земельну ділянку.  При цьому, слід зазначити, що при переході права власності на орендовану земельну ділянку від орендодавця до іншої особи  договір оренди зберігає силу, згідно з ст. 268 ЦК УРСР, ст. 770 ЦК України. Тобто,  зміна власника земельної ділянки не тягне за собою визнання договору оренди недійсним, а є підставою для внесення відповідних змін до договору.

Крім цього, колегія суддів підкреслює, що пунктом 19 оскарженого договору передбачено, що при появі власника земельних ділянок, зміни до договору оренди вносяться станом на 01.01 поточного року. Зі змісту наведеного пункту вбачається, що орендодавець (Решетилівська РДА Полтавської області) надає в оренду  невитребувані земельні ділянки до моменту появи власників, тобто до моменту одержання останніми державних актів на право власності.  Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації. Таким документом, згідно з ст. 126 Земельного Кодексу України, є державний акт на право власності на земельну ділянку. Згідно із ст. 12 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).  Статтею 3 цього Закону передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення про виділення земельних ділянок  у натурі щодо осіб, які перелічені у списках невитребуваних земельних ділянок, що передаються в оренду ТОВ “Сафлор” (а. с.18) (Нагай А.В. –3,1га, Облан Ю.О. –3,14га, Облан Т.О. –3, 14га, Неїло А.В. –3,19га, Олійник В.К. –3,19га, Оліфіренко Т.О. –3,41га, Олійник О.Ф. –3,19га, Іванець Є. Г. –3,21га, Пижук Р.А. –3,52га. Всього 29,09га),  відповідними органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади  не видавалось.  Зазначене ще раз підтверджує, той факт, що вищеперелічені особи не одержували державних актів на право власності на земельну ділянку.

Крім цього, як вбачається із довідки Решетилівського районного відділу земельних ресурсів від 19.04.2006р. (а. с. 45), на земельні ділянки (невитребувані паї) надані в оренду ТОВ “Сафлор” Державні акти на право власності на земельну ділянку не видавались в зв'язку зі смертю власників. Спадкоємці протягом кількох років не з'являлись для прийняття спадщини і у встановленому законом порядку не оформили земельний пай. На підставі цього М'якенківська селищна рада з огляду на ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)”  погодила надання в оренду земельних ділянок ТОВ “Сафлор”.

Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, договір визнається недійсним у разі його невідповідності з нормами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно виходив з вищенаведених фактичних обставин справи, а також того, що позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів того, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, яке діяло на час його укладання.

Доводи позивача щодо не взяття до уваги судом першої інстанції рішення Решетилівського райсуду Полтавської області від 02.12.2005р., колегією суддів відхиляється з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Всупереч положенням зазначеної статті позивач помилково надає преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим Решетилівським районним судом Полтавської області при вирішенні справи за позовом Чегринець І.М. до Решетилівської РДА, ФГ «Кулинич»і ТОВ «Сафлор»про стягнення орендної плати за час використання земельної частки паю, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Зі змісту абзацу 16 рішення від 2  грудня 2005 року Решетилівського районного суду Полтавської області (а. с. 80) вбачається, що судом встановлено, що тимчасово, як невитребувані земельні ділянки  використовувались, зокрема, у 2004р. ТОВ “Сафлор”.  Крім цього, у вказаному рішенні судом не надавалась оцінка дійсності оскаржуваному у господарському процесі договору оренди.

На підставі положень частини другої статті 35 ГПК України, суд не може  надати преюдиціального значення описовому фрагменту судового рішення в іншій справі, яким є посилання на пояснення позивача, а не встановленим фактом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. по справі № 10/73-06.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафлор»на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р –залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р у справі № 10/73-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафлор»до Решетилівської районної державної адміністрації та  М'якеньківської сільської ради за участі третіх осіб на стороні відповідача Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі»в особі Решетилівського районного відділу Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі»та  Решетилівського райвідділу земельних ресурсів про визнання договору недійсним –залишити без змін.

3.          Справу №  10/73-06 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

                                                                                                         Мостова  Г. І.