Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/5631/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/5631/15-г

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» до 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»; 2. Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства; 3. Сотника Анатолія Миколайовича. про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 119 913,64 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Бабак Б.С. дов. №03/02/15-1 від 03.02.2015р. від відповідача 1 - від відповідача 2 - від відповідача 3не з'явився Попельнюх А.О. дов. №б/н від 09.04.2015р. не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС», Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства та Сотника Антолія Миколайовича про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 119 913,64 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 2 398,27 грн. також покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом Договору добровільного страхування наземного транспорту №6933 від 02.11.2012, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного Договору було виплачено страхове відшкодування в сумі 119 913,64 грн., проте відповідачі свого обов'язку щодо відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 порушено провадження у справі №910/5631/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 06.04.2015.

06.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від дирекції Моторного (транспортного) бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/5631/15-г від 13.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 розгляд справи №910/5631/15-г відкладався на 27.04.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява №491 від 07.04.2015 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої повідомили про сплату заборгованості відповідачем-1 у повному обсязі та просили суд стягнути з відповідача-2 та відповідача-3 страхове відшкодування у розмірі 70 163,64 грн.

15.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив №б/н від 10.04.2015 на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

24.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення №612 від 24.04.2015 на відзив, відповідно до яких підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 27.04.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-2 у судове засідання 27.04.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники відповідача-1 та відповідача-3 у судове засідання 27.04.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-1 та відповідач-3 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач-1 та відповідач-3 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, відповідно до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/5631/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (далі - Страховик, Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №6933 (далі - Договір), відповідно якого Страховик застрахував майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Toyota Prado» (далі - застрахований ТЗ), державний реєстраційний номер AH0032HX.

31.10.2013 по вул. Уманська, 33 у м. Сміла Черкаської області відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ, під керуванням п. Зосима Романа Євгеновича та транспортного засобу «КАМАЗ 5511», державний реєстраційний номер 2607РКА, під керуванням п. Сотника Анатолія Миколайовича.

Факт ДТП підтверджується розширеною довідкою про ДТП №9292961, наданою ВДАІ Смілянського РВ ГУ МВС України в Черкаській області (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.11.2013 у справі №712/15447/13-п встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм п. Сотником Анатолієм Миколайовичем у зв'язку з чим, вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу в сумі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до звіту №7652 від 26.11.2013, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕАК «Довіра», матеріальний збиток завданий власникові застрахованого ТЗ в результаті його пошкодження при ДТП становить 317 903,98 грн.

Разом з тим, відповідно до звіту №2241/12/13 від 18.12.2013, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕКРА «Довіра», матеріальний збиток завданий власникові застрахованого ТЗ в результаті його пошкодження при ДТП становить 272 250,00 грн.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України «Про страхування» Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №6933 від 02.11.2012, заяви про страховий випадок від 05.11.2013, страхового акту №7685.10.13 від 20.12.2013, розрахунку страхового відшкодування від 20.12.2013 здійснив користь Страхувальника та ТОВ «Автосаміт ЛТД» перерахування коштів на загальну суму 119 913,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3075 від 20.12.2013, №3138 від 30.12.2013 від 30.12.2013 (копії наявні в матеріалах справи).

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, Позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги від Страхувальника, якому було виплачено страхове відшкодування на підставі Договору добровільного страхування.

Згідно витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди транспортним засобом «КАМАЗ 5511», державний реєстраційний номер 2607РКА, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» за заявою приватної фірми «ТРАНСАВТО», що підтверджується Полісом серії АЕ №1758880 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50 000,00 грн., франшиза - 250,00 грн.).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП транспортним засобом «КАМАЗ 5511», державний реєстраційний номер 2607РКА, керував п. Сотник Анатолій Миколайович.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт неправомірного заволодіння транспортним засобом «КАМАЗ 5511», державний реєстраційний номер 2607РКА, п. Сотником Анатолієм Миколайовичем, а тому доводи Відповідача-2, що вищевказана особа не перебувала на момент вчинення ДТП у трудових відносинах з останнім відхиляються судом. У зв'язку з цим, підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Судом встановлено, що до Позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між сторонами регулюються за допомогою Полісу серія АЕ №1758880 та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач, з метою реалізації свого права, забезпеченого ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, звернувся до Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 із заявами №1292 від 12.09.2014, №1413 від 15.10.2014, №1414 від 15.10.2014 про виплату страхового відшкодування.

Однак, як указує Позивач, станом на дату звернення до суду відповідачі суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок Позивача не провели.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховано умови Полісу добровільного страхування Серії АЕ №1758880, відповідно до якого встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн. та франшизу у розмірі 250,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, Позивач набув право на відшкодування суми страхового відшкодування стосовно Відповідача-1 у розмірі 49 750,00 грн. (50 000,00 грн. - 250,00 грн.).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Позивачем подану до суду заяву №491 від 07.04.2015 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого вказував, що 31.03.2015 на його адресу Відповідачем-1 було перераховано 49 750,00 грн., у зв'язку з чим в останнього відсутня заборгованість.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач-1 сплатив заборгованість у розмірі 49 750,00 грн., що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 22 ГПК України є фактичним визнанням позовних вимог.

Таким чином, між зазначеними сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню.

При цьому, судом враховано п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату оголошення рішення у справі Відповідач-1 31.03.2015 сплатив заборгованість, а тому, зважаючи на зазначене, провадження в частині стягнення суми боргу у розмірі 49 750,00 грн. у зв'язку з оплатою її Відповідачем, після порушення провадження у справі, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, Відповідач-1 сплатив наявну заборгованість 31.03.2015, тобто після звернення Позивача з даним позовом до суду, тому провадження в частині стягнення 49 750,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з покладанням судових витрат на Відповідача-1, оскільки дана сума була сплачена після порушення провадження у справі.

З приводу звернення Позивача до безпосереднього винуватця ДТП - п. Сотника Анатолія Миколайовича (Відповідача-3), то суд зазначає, що суб'єктний склад учасників даного господарського процесу не відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 за №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

В даному випадку Відповідачем-3 виступає не господарська організація, створена та зареєстрована встановленому законом порядку, чи фізична-особа підприємець, а безпосередньо фізична особа - п. Сотник Анатолій Миколайович.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В пунктах 4.2, 4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Оскільки Відповідачем-3 є Сотник Анатолій Миколайович, як фізична особа - громадянин України, то відсутні підстави вважати, що суб'єктом даного спору є фізична особа - підприємець, а тому провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно Відповідача-2, то суд відзначає, що ним не надано доказів на спростування тверджень Позивача, а відтак строк виконання Відповідачем-2 зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої транспортному засобу «Toyota Prado», державний реєстраційний номер AH0032HX, станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» до суду за захистом своїх прав настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є законними та обґрунтованими в частині стягнення 70 163,64 грн. (119 913,64 грн. - 49 750,00 грн.) з Відповідача-2, вказана сума заборгованості була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем-2 не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються пропорційно задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, п. 1, 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» заборгованості в розмірі 49 750,00 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Провадження в справі в частині стягнення з Сотника Анатолія Миколайовича заборгованості в розмірі 70 163,64 грн. припинити на підставі п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. Стягнути з Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства (18029, м. Черкаси, вул. Сумгаївська, буд. 32, кв. 28; код ЄДРПОУ 21364389) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (36000, м. Полтава, вул. Пукшина, буд. 47; код ЄДРПОУ 13934129) суму страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 70 163,64 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 701,64 грн.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65; код ЄДРПОУ 30115243) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (36000, м. Полтава, вул. Пукшина, буд. 47; код ЄДРПОУ 13934129) витрати зі сплати судового збору у розмірі 995,00 грн.

6. В іншій частині у позові відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

9. Дата складання повного тексту рішення 30.04.2015.

Cуддя А.В.Яковенко