Постанова

від 21.09.2015 по справі 910/5631/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа№ 910/5631/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Вінницької О.В.

представників сторін:

від позивача - Бабак Б.С, дов. № 03/02/15-1 від 03.02.2015 р.;

від відповідача-1 - не з'явилися;

від відповідача-2 - не з'явилися;

від відповідача-3 - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого

підприємства

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.04.2015 року

у справі № 910/5631/15-г (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Саламандра-Україна»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»;

2. Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого

підприємства;

3. ОСОБА_3

про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі

119 913,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/5631/15-г позов задоволено частково.

Провадження по справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» заборгованості в розмірі 49 750,00 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Провадження по справі в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 70 163,64 грн. припинено на підставі п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнуто Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» суму страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 70 163,64 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 701,64 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» витрати зі сплати судового збору у розмірі 995,00 грн.

В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватна фірма «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/5631/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства грошових коштів в сумі 70 163,64 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 08.07.2015 року.

07.07.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

08.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді з відпустки, розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року розгляд справи призначено на 02.09.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року справу № 910/5631/15-г прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року розгляд справи № 910/5631/15-г відкладено на 16.09.2015 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року справу № 910/5631/15-г прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

У судовому засіданні 16.09.2015 року в розгляді справи було оголошено перерву до 21.09.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства у поясненнях, наданих у судовому засіданні 16.09.2015 року, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/5631/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства грошових коштів в сумі 70 163,64 грн.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2015 року.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_3.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.11.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (далі - позивач, страховик) та Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 6933 (далі - Договір), яким позивач застрахував автомобіль страхувальника марки «Toyota Prado», д.р.н. НОМЕР_2.

31.10.2013 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась по вулиці Уманська, 33 у м. Сміла Черкаської області, за участю транспортного засобу «Toyota Prado», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується розширеною довідкою про ДТП № 9292961, наданою ВДАІ Смілянського РВ ГУ МВС України в Черкаській області.

Згідно постанови Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.11.2013 року у справі № 712/15447/13-п ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля марки «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України.

Звітами № 7652 від 26.11.2013 року та № 2241/12/13 від 18.12.2013 року про оцінку пошкоджень автомобіля марки «Toyota Prado», д.р.н. НОМЕР_2, виконаними ТОВ «ЕАК «Довіра» та ТОВ «ДЕКРА Експерт», встановлено вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, яка склала 317 903,98 грн.

При цьому, звітом № 2241/12/13 від 18.12.2013 року, виконаним ТОВ «ДЕКРА «Довіра», встановлено ринкову вартість до ДТП, яка склала 418 537,63 грн. та після ДТП, яка склала 272 250,00 грн.

Загальний розмір відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Prado», д.р.н. НОМЕР_2, відповідно до розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» від 20.12.2013 року становить 119 913,64 грн.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

На підставі страхового акту № 7685.10.13 від 20.12.2013 року позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 119 913,64 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 3075 від 20.12.2013 року, № 3138 від 30.12.2013 року (а.с. 97).

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля марки «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1 згідно із полісом № №1758880 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «Страхова група «ТАС» (далі - відповідач-1), що підтверджується витягом з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на момент ДТП.

Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, згідно вказаного полісу становить 50 000 грн., що перевищує суму завданих збитків, а франшиза - 250,00 грн.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача-1 на суму страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи та в межах ліміту відповідальності (50 000 грн. - 250,00 грн. = 49 000,00 грн.).

Позивач, з метою реалізації свого права, забезпеченого ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, звернувся до відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 із заявами № 1292 від 12.09.2014 року, № 1413 від 15.10.2014 року, № 1414 від 15.10.2014 року про виплату страхового відшкодування у сумі 49 750,00 грн.

У зв'язку з несплатою заборгованості, позивач звернувся з позовом до відповідача-1 та просив стягнути з останнього 49 750,00 грн.

Проте, під час розгляду справи, позивачем подано до суду заяву № 491 від 07.04.2015 року про зменшення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що 31.03.2015 року відповідачем-1 було перераховано на користь позивача 49 750,00 грн., у зв'язку з чим в останнього відсутня заборгованість.

Таким чином, оскільки відповідач-1 сплатив наявну заборгованість після звернення позивача з даним позовом до суду, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження в частині стягнення 49 750,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з покладанням судових витрат на Відповідача-1.

Щодо вимог позивача про стягнення залишку заборгованості з безпосереднього винуватця ДТП - ОСОБА_3 (Відповідача-3) та Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно вимог про стягнення шкоди з ОСОБА_3, слід відзначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В пунктах 4.2, 4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження по справі в цій частині відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем-3 є ОСОБА_3, як фізична особа - громадянин України.

Стосовно вимоги позивача про стягнення шкоди з Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства, слід відзначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП Приватна фірма «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства була власником транспортного засобу «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1, а керував ним ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 як власника автомобіля «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1 шкоди заподіяної внаслідок ДТП, яка не покрита регресним страховим відшкодуванням ПрАТ «Страхова група «ТАС», у розмірі 70 163,64 грн. підлягає задоволенню.

Відповідача-2 посилається на відсутність підстав для покладення відповідальності на нього, оскільки Приватною фірмою «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства автомобіль «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1 передано в оренду ОСОБА_3.

При цьому, відповідач-2 зазначив, що Приватна фірма «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства та ОСОБА_3 не пов'язані трудовими відносинами.

Проте, колегія суддів не може погодитися з даними доводами, з огляду на наступне.

На підтвердження відсутності трудових відносин з ОСОБА_3, відповідач-2 надав штатний розклад станом на 01.01.213 року, у якому відсутній ОСОБА_3

На підтвердження передачі автомобіля «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 в оренду, відповідач-2 надав договір оренди № 10/1 від 21.01.2013 року.

Вказаний договір укладено в простій письмовій формі.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

На вимогу судової колегії про надання доказів надходження сплати від відповідача-3 на рахунок відповідача-2 чи інших доказів виконання договору оренди, відповідно до його умов, відповідач надав прибутково касові ордери.

Проте, п. 3.2 Договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця, або за погодженням сторін іншим не забороненим законом способом. При цьому, п. 9.3 Договору оренди встановлено, що будь-які зміни та доповнення дійсні при умові укладення їх в письмовій формі та підписання сторонами.

Таким чином, погодження сторін про перерахування коштів іншим способом, крім перерахування на рахунок орендодавця, має бути погоджений сторонами в письмовій формі.

Доказів перерахування відповідачем-3 коштів на рахунок відповідача-2 суду не надано.

Крім того, колегія суддів наголошує, що доказів зарахування на рахунок відповідча-2 вказаних у прибуткових касових ордерах коштів суду не надано також.

За таких обставин, колегія суддів не приймає прибуткові касові ордери як належні докази погодження та виконання сторонами умов договору оренди.

З огляду на вказане, належних та достатніх доказів на підтвердження як трудових відносин відповідача-2 з ОСОБА_3 так і укладення та виконання договору оренди суду надано не було.

Як зазначалося вище, ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки наявними у матеріалах справи належними доказами підтверджено, що власником автомобіля «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1 є Приватна фірма «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства, автомобіль застраховано саме відповідачем-2, належних доказів передачі в оренду автомобіля суду надано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення саме з Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, як з власника джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «КАМАЗ 5511», д.р.н. НОМЕР_1, у відповідності до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/5631/15-г, прийнято з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватну фірму «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної фірми «ТРАНСАВТО» на правах малого підприємства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/5631/15-г залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/5631/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 25.09.2015 року.