Рішення

від 28.10.2013 по справі 756/12461/13-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 28.10.2013 Справа № 756/12461/13-ц

Провадження № 2/756/4657/13р.

Ун. № 756/12461/13-ц

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді - Камбулова Д.Г.

при секретарі - Чагаринській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на землю та договору купівлі- продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора м.Києва інтересах держави звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на землю та договору купівлі- продажу земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Рішенням Київської міської ради № 878/1934 від 09.07.2009 «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для цілей та за адресою, вказаними у рішенні.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 видано держаний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.09.2009 за № 04-7-02256.

У подальшому 05.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, на підставі якого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2, про що свідчить відмітка на державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_1

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 372563,54 грн.

Прийняте рішення Київради, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку та укладений договір її купівлі-продажу не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення має бути визнано незаконним і скасовано, а державний акт та договір купівлі-продажу - визнані недійсними.

Прокурор посилаючись на вимоги ст.ст. 14, 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» ст. ст 51, 52, 118, 152 Земельного кодексу України просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 878/1934 від 09.07.2009р., «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1». Визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, зареєстрований 24.09.2009р., Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02256. Визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га (кадастровий номер НОМЕР_2), вартістю 372563,54 грн., посвідчений 05.02.2010р, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за№64. Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 372563,54 грн., за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Київська міська рада в судове засідання не з»явився про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала повністю, просила його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення прокурора, відповідачки ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов законний та обґрунтований та підлягає задоволеню в повному обсязі.

Судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради № 878/1934 від 09.07.2009р., «Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для цілей та за адресою, вказаними у рішенні (а.с.11-12).

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 було видано держаний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.09.2009р за № 04-7-02256 (а.с. 13-14).

05.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, на підставі якого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2, про що свідчить відмітка на державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_1 (а.с.15-17).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 372563,54 грн.

Проект землеустрою ОСОБА_1 погоджено Управлінням охорони навколишнього природного середовиша виконавчого органу Київської міської ради (висновок від 27.05.2009р №071/04-4-22/2865).,який не відноситься до органів Мінприроди ( а.с.32-33).

Таким чином, в порушення вимог ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою не погоджено природоохоронним органом, як того вимагає закон.

Прийняте рішення Київради, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку та укладений договір її купівлі-продажу не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення має бути визнано незаконним і скасовано, а державний акт та договір купівлі-продажу - визнані недійсними з огляду на наступне.

Оспорюваним рішенням Київради земельну ділянку на АДРЕСА_1 надано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Водночас, відповідно до земельно-кадастрової інформації на земельну ділянку (дані за формою № 6-зем) спірна земельна ділянка відносилась до земель природоохоронного призначення.

Згідно з «Програмою розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.05 № 806/3381, спірну земельну ділянку віднесено до озеленених територій загального користування м. Києва (існуючі парки).

Статтею 51 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст належать до земель рекреаційного призначення.

Пунктом 5 рішення Київської міської ради від 19.07.05 № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» встановлено, що землі зелених насаджень загального користування, також як і землі природно-заповідного, іншого природоохоронного призначення та лісового фонду, підлягають комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність що перешкоджає, або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає, або може вплинути на природний стан цих земель.

Відповідно до п.10.4 ДБН 360-92** на землях зелених зон міст не допускається розміщення будівель, споруд та комунікацій, що не передбачені для відпочинку, занять спортом та обслуговування лісового господарства.

Пунктом 7 вищезазначеного рішення Київської міської ради від 19.07.2005р № 806/3381 встановлено, що використання територій зелених насаджень загального користування, проекти землеустрою яких розроблені та погоджені, здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб відповідно до законодавства.

В порушення зазначених норм закону спірну земельну ділянку передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, тобто для потреб не пов'язаних з рекреаційними.

Крім того, у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка згідно з «Програмою розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» відносилась до озеленених територій загального користування м Києва (існуючі парки), Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у висновку № 05-4579 від 05.06.2009р вказано про доцільність до винесення проекту на розгляд сесії Київради, розглянути його на засіданні постійної комісії Київради з питань екологічної політики в частині, що стосується можливого впливу даного будівництва на стан цієї території та доцільності внесення змін до зазначеної Програми.

Однак, вказані зауваження висновку органу земельних ресурсів не виконані, на засіданні постійної комісії Київради з питань екологічної політики проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не розглядався, питання доцільності внесення змін до Програми розвитку зелених зон вказаною комісією не обговорювалось.

Водночас, Київською міською радою оспорюваним рішенням внесено зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» та виключено з переліку озеленених територій загального користування м. Києва земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1, Цим же рішенням вказану територію переведено до території садибної житлової забудови.

Програма комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концеппія формування зелених насаджень в центральній частині міста розроблена відповідно до завдання Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста (ККО) «Київзеленбуд», затвердженого заступником голови Київської міської держадміністрації 20.08.2002р, у зв'язку з чим питання щодо внесення змін до цієї Програма та щодо виключення з переліку озеленених територій - загального користування спірної земельної ділянки потребує обов'язкового погодження ККО «Київзеленбуд».

Водночас, ККО «Київзеленбуд» зміну цільового призначення спірної земельної ділянки та виключення її з переліку озеленених територій загального користування не погоджувало.

Таким чином, рішення Київради № 878/1934 від 09.07.2009р прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 52, ст. 118 Земельного кодексу України, п. 7 рішення Київської міської ради від 19.07.05 №806/3381, п.10.4 ДБВ 360-92**.

Згідно з ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із природоохоронним органом.

Відповідно до ч. ч. 2,3 ст.16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Такими органами, згідно цієї ж статті є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу) земельних ділянок, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовиша від 05.11.2004 №434, цей Порядок поширюється на Мінприроди, утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в АР Крим, територіальні органи та спеціальні підрозділи.

Отже саме структурні підрозділи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є органами, що наділені повноваженнями щодо надання висновків, необхідних для вилучення (викупу), надання земельних ділянок в порядку, передбаченому ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України.

Водночас, проект землеустрою ОСОБА_1 погоджено Управлінням охорони навколишнього природного середовиша виконавчого органу Київської міської ради (висновок від 27.05.2009 р № 071/04-4-22/2865). який не відноситься до органів Мінприроди.

Таким чином, в порушення вимог ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою не погоджено природоохоронним органом, як того вимагає закон.

Згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно- господарського устрою з дотриманням державших стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про планування і забудову територій» планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням зі спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про планування і забудову територій» детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо: визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання; вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок тощо.

Таким чином, вибір земель для містобудівних потреб та надання висновків щодо передачі у власність або користування (оренду) земельних ділянок здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації. Містобудівна документація включає розроблення детального плану території.

Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у висновку № 09-0930-В від 25.05.09 зазначалось про те, що замовник ініціює питання будівництва об'єкту на території, що не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Однак, детальний план території на спірну земельну ділянку, де був розташований парк та яка використовувалась для відпочинку населення, в порушення вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст. ст. 17,19 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 13 Закону України «Про планування та забудову територій» не розроблено та не затверджено.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних діляно особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

В порушення вказаної норми закону обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 не проведена.

За змістом ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Водночас установлено, що звертаючись із заявою до Київської міської ради про надання земельної ділянки, ОСОБА_1 не мала на меті отримання землі у приватну власність, а вказану заяву підписала за грошову винагороду. Крім того, про подальше відведення ОСОБА_1 земельної ділянки останній нічого не відомо, дій щодо розроблення проекту відведення спірної земельної ділянки вона не вчиняла, договорів на його розробку з проектною організацією не укладала.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 до Київської міської ради є таким, що порушує публічний порядок, оскільки вчинено за відсутності волевиявлення на отримання земельної ділянки.

Прокуратурою м. Києва зареєстровано кримінальне провадження за фактом шахрайства при відведенні земельних ділянок на АДРЕСА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з вимогами ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене, оспорюване рішення Київської міської ради № 878/1934 від 09.07.2009р прийнято з порушенням вимог законодавства, а отже підлягає визнанню незаконним у судовому порядку.

У зв'язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1 видано на підставі незаконного рішення Київської міської ради № 878/1934 від 09.07.2009р, він підлягає визнанню недійсним.

Також підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно зі ст.ст. 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу вищезазначеного, державний акт на право власності на спірну земельну ділянку має бути визнаний недійсним як такий, що підписаний на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що є незаконним.

У свою чергу, укладений у подальшому договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки також підлягає визнанню недійсним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Оскаржуваним рішенням, державним актом та поговором купівлі- продажу спірної земельної ділянки порушено право власності територіальної громади міста Києва на землю.

Зазначене право підлягає захисту у спосіб, визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, - відновлення становища, яке існувало до порушення. Застосування саме такого способу захисту забезпечить досягнення мети захисту порушених прав та інтересів - збереження у власності територіальної громади міста Києва землі.

З огляду на викладене, для захисту порушеного права необхідно відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва.

Передана оскаржуваним рішенням Київради у власність ОСОБА_1 земельна ділянка у подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 05.02.2010р відчужена на користь ОСОБА_2

З огляду на вищевикладене, враховуючи незаконне вибуття із власності територіальної громади міста земельної ділянки, а отже порушення інтересів держави, даний позов заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на землю та договору купівлі- продажу земельної ділянки підлягає задоволенню як законний та обгрунтований.

Керуючись ст.ст. 114, 209, 213-216 ЦПК України, ст..ст. 14, 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 51, 52, 118, 152 Земельного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на землю та договору купівлі- продажу земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №878/1934 від 09.07.2009 року В«Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1В» .

Визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, зареєстрований 24.09.2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02256.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га (кадастровий номер НОМЕР_2), вартістю 372563,54 грн., посвідчений 05.02.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №64.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 372563,54 грн., за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: Д.Г.Камбулов