Постанова

від 16.06.2015 по справі 803/1164/15-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/1164/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВ" ЛТД до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВ" ЛТД (далі - позивач, ТзОВ «ВІВ» ЛТД, підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі - відповідач-1, реєстраційна служба), державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, державний реєстратор) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 26 грудня 2014 року №18397936 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; про зобов'язання реєстраційної служби провести державну реєстрацію права власності на приміщення /літер А-3/, розташованого м. Луцьку, по вул. Сенатора, буд.1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2014 року підприємство повторно звернулося до реєстраційної служби з заявою про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення /літер А-3/, яке розташоване у м. Луцьку по вул. Сенатора, буд.1. Рішенням державного реєстратора від 26 грудня 2014 року №18397936 позивачу відмовлено у державній реєстрації з тих підстав, що ТзОВ «ВІВ» ЛТД не надало оригіналу договору на право тимчасового користування землею.

Позивач з такими висновками реєстратора не погоджується, а його рішення вважає протиправним з тих підстав, що згідно частини третьої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для реєстрації права власності можуть подаватися і копії правовстановлюючих документів. Для реєстрації права власності підприємством була подана копія договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року реєстраційний номер №231. З наведених підстав просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 26 грудня 2014 року №18397936 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати реєстраційну службу провести державну реєстрацію права власності на приміщення /літер А-3/, розташованого м. Луцьку, по вул. Сенатора, буд.1.

У судовому засіданні та додаткових поясненнях від 16 червня 2015 року представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити. Додатково пояснив, що оригінал договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року був викрадений, а примірник оригінал у Луцькій міській раді - знищений в результаті затоплення. Також наголошував, що у 2008 році Господарський суд Волинської області відмовив у задоволенні позову про визнання права власності на приміщення, яке розташоване на спірній земельній ділянці, тому вважає, що для захисту прав та законних інтересів підприємства адміністративний суд зобов'язаний поновити права підприємства шляхом зобов'язання (спонукання до дій) реєстраційної служби зареєструвати право власності (а.с.79-80).

Відповідачі, суб'єкти владних повноважень, у письмових запереченнях від 09 червня 2015 року №02-2.3/445 заперечили проти позову з тих підстав, що всупереч вимогам пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, позивач не надав оригіналу документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку. З наведених підстав просять суд відмовити у позові (а.с.23-24). Крім того, у клопотанні від 12 червня 2015 року №02-33/459 просять суд розглядати справу за їх відсутності (а.с.76).

Протокольною ухвалою від 16 червня 2015 року представнику позивача було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для явки уповноваженого представника реєстраційної служби, оскільки всі матеріали реєстраційної справи були надані, відповідач надав письмові заперечення проти позову, а необхідності в обов'язковій особистій явці представника реєстрації служби суд не знаходить.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 грудня 2014 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВ" ЛТД через Центр надання адміністративних послуг Луцької міської ради звернувся до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області з заявою про державну реєстрацію виникнення права приватної власності на приміщення магазину, який знаходиться у м. Луцьк, вул. Сенатора, 1 (а.с.26).

Згідно картки прийому заяви №18037445, для проведення державної реєстрації були подані оригінали технічного паспорту, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також копія договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року №231, та інші документи (а.с.30).

Рішенням від 18 грудня 2014 року №18132933 державний реєстратор зупинив розгляд заяви підприємства у зв'язку з відсутністю оригіналу договору на право тимчасового користування землею (а.с.32).

На виконання вказаного рішення, підприємство 27 грудня 2014 року надіслало на адресу реєстраційної служби заяву, до якої додало посвідчену підписом директора та печаткою підприємства копію договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року №231 (а.с.11).

Рішенням державного реєстратора від 26 грудня 2014 року №18397936 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності у зв'язку з відсутністю оригіналу договору на право тимчасового користування землею (а.с.31).

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли стосовно проведення державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, а тому врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок №868).

Частиною третьою статті 16 Закону визначено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Аналогічне за змістом положення передбачено у пункті 13 Порядку №868, де зазначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Подальші дії державного реєстратора визначені у пункту 27 Порядку №868, де зазначено, що заява, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів , документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату адміністративного збору, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав, у тому числі по одному примірнику витягу з Державного реєстру прав та свідоцтва (у разі його формування), долучаються ним до реєстраційної справи відповідно до законодавства.

Пункт 1 Порядку №868 визначає, що видача документів - повернення заявнику оригіналів поданих ним для державної реєстрації документів , крім випадків, коли окремі з них долучаються державним реєстратором до реєстраційної чи облікової справи відповідно до законодавства, а також видача сформованих державним реєстратором витягу з Державного реєстру прав, свідоцтва про право власності на нерухоме майно (у разі його формування) та рішень державного реєстратора, передбачених законодавством.

З системного аналізу вищенаведених норм матеріального права слідує, що під час звернення до державного реєстратора заявник надає оригінали документів, які необхідні для державної реєстрації речових прав, разом з відповідними копіями. Державний реєстратор звіряє копії з оригіналами, копії залишає в матеріалах реєстраційної справи, а оригінали повертає заявнику.

Доводи представника підприємства, що для державної реєстрації дозволено подавати або оригінали, або копії документів суд не приймає до уваги, оскільки вони зводяться до невірного трактування норм Закону та Порядку №868. Зокрема, ні у Законі, ні у Порядку №868 законодавцем не встановлена альтернатива у переліку необхідних для проведення державної реєстрації документів (тобто вказівки оригіналів та/або копій). Натомість перелік наведений у частині третій статті 16 Закону, так і в пункті 13 Порядку №868 є імперативним та вичерпним.

У розглядуваному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВ» ЛТД звернулося до реєстраційної служби з заявою про реєстрацію права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до пункту 49 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, зокрема документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Перелік таких документів конкретизований у пункті 37 Порядку №868, зокрема це укладений в установленому законом порядку договір , предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат (п.п.1 п.37); рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.п.10 п.37).

Тобто, для проведення державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна (будівлю), ТзОВ «ВІВ» ЛТД було зобов'язано подати оригінал або дублікат правовстановлюючого документу на земельну ділянку, на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак, всупереч вимогам пунктів 37, 49 Порядку підприємство надало лише копію договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року №231, без надання відповідного оригіналу.

Суд не приймає до уваги доводи представника підприємства, що право користування цією земельною ділянкою підтверджуються іншими документами, зокрема витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.62-66), рішенням Господарського суду Волинської області від 28 березня 2008 року №04/11-75 (а.с.83-86), оскільки вищенаведений витяг не входить до переліку правовставлюючих документів, який наведений у пункті 37 Порядку №868, а наведеним рішенням господарського суду позивачу відмовлено у задоволені позову про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю, яка знаходиться на спірній земельні ділянці, тобто це рішення ніякі права не посвідчує.

Також суд не бере до уваги доводи представника ТзОВ «ВІВ» ЛТД , що оригінал договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року №231 втрачений, оскільки зазначені обставини не звільняють підприємство від обов'язку подати оригінал відповідного документу для проведення державної реєстрації.

Зокрема, позивач вправі звернутися до іншої сторони правочину (Луцької міської ради) з проханням тимчасово надати оригінал відповідного документу, або його дублікату.

Крім того, у разі перебування оригіналу договору в архівних установах, підприємство вправі на підставі пункту 4.9 розділу VI Правил роботи архівних установ України, які затверджені Наказ Міністерства юстиції України від 08 квітня 2013 року №656/5 (далі - Правила роботи архівних установ України), звернутися з відповідним клопотанням та отримати його в тимчасове використання.

Окремо суд зазначає, що з оглянутої у судовому засіданні копії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року №231, яка подавалася державному реєстратору (а.с.67), слідує, що вона не є архівною, як зазначав позивач у позові (а.с.4 зворот).

Зокрема, всупереч пункту 4.4. розділу VI Правил роботи архівних установ України надана копія не засвідчена печаткою архіву, підписом його керівника, а також на ній відсутній напис «архівна копія» (а.с.67). З супровідного листа Державного архіву Волинської області слідує, що представнику позивача надавалися лише ксерокопії рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 02 грудня 1999 року №562 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки ТзОВ фірми «ВІВ» ЛТД та ЖКП №3 на вул. Сенатора, 1» з додатками на 3 аркушах (а.с.42-52). Слід зазначити, що всі архівні копії вищенаведених документів оформлені згідно п.4.4 Правил, тобто містять відбиток печатки архіву. З наведених обставин слідує, що позивачу з архіву не видавалася копія договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року №231.

Більше того, у судовому засіданні 16 червня 2015 року представник позивача визнав, що вказана копія договору не є архівною і ним в архіві не отримувалася, а є власною копією, яка збереглась на підприємстві. Вказані пояснення директора підприємства зафіксовані у журналі судового засіданні (а.с.91). Тобто, позивач, при зверненні до адміністративного суду зазначив завідомо неправдиві відомості щодо обставин отримання копії договору, що, на думку суду, викликає сумнів в існуванні його оригіналу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно приписів статті 317 Цивільного кодексу України, одним з елементів права власності є право користування.

Це означає, що у разі втрати оригіналу правовстановлюючого документу на право користування земельною ділянкою, ТзОВ «ВІВ» ЛТД на підставі статті 392 Цивільного кодексу України вправі звернутися з позовом про визнання права користування на спірну земельну ділянку.

В такому випадку рішення суду про визнання права користування землею, згідно підпункту 10 пункту 37 Порядку №868 буде належним правовстановлюючим документом, який може бути поданий для державної реєстрації замість втраченого оригіналу.

При цьому, посилання представника підприємства, що у 2007-2008 роках позивач звертався з позовами про визнання права власності і йому було відмовлено, оскільки з наданих копій судових рішень слідує, що предметом спору у них було інше нерухоме майно, а саме приміщення магазину, а не земельна ділянка (а.с.83-86).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 рішенням від 26 грудня 2014 року №18397936 правомірно та обґрунтовано відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІВ» ЛТД у реєстрації права власності у зв'язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Щодо доводів позивача, що відмова державного реєстратора не дозволяє ТзОВ «ВІВ» ЛТД здійснювати підприємницьку діяльність та реалізувати право приватної власності, суд зазначає наступне.

Фактично доводи позивача в цій частині зводяться до визнання адміністративним судом за підприємством, як учасником цивільних відносин, права власності на об'єкт нерухомого майна шляхом зобов'язання державного реєстратора провести державну реєстрацію права власності на цей об'єкт.

Однак розгляд позовів про визнання права власності віднесений до компетенції загальних та господарських судів згідно правил цивільного та господарського судочинства.

У розглядуваній справі адміністративний суд лише перевіряє правомірність дій та рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, зокрема відповідність цього рішення положенням законодавства та дотримання державним реєстратором процедури його винесення.

Адміністративний суд не вправі вийти за межі своєї компетенції перейнявши на себе повноваження з вирішення майнових спорів, тобто визнати за підприємством право власності на об'єкт нерухомого майна шляхом зобов'язання реєстраційної служби зареєструвати таке право власності, зокрема з мотивів відсутності оригіналу правовстановлюючого документу.

За правилами частини першої статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відтак, для скасування правового акту органу державної влади з підстав визначених у частині першій статті 393 Цивільного кодексу України необхідною умовою є не тільки порушення таким актом прав власника, а й суперечність його законодавству, тобто протиправність.

Як визначено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки правовий акт відповідача - рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 26 грудня 2014 року №18397936 винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання такого акту протиправним та його скасування відсутні.

Щодо доводів позивача, що державний реєстратор не врахував надані додаткові документи та передчасно відмовив у державній реєстрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 16 Порядку №868, якщо протягом п'яти робочих днів після отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви до органу державної реєстрації прав, нотаріуса не надійшли документи, які підтверджують усунення в повному обсязі обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

У пункті 17 Порядку №868 визначено, що у разі подання додаткових документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, до раніше прийнятої заяви, розгляд якої зупинено, заявник пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, документ, що посвідчує його особу, та у разі видачі йому картки прийому заяви подає таку картку. Після прийняття додаткових документів орган державної реєстрації прав, нотаріус, особа, зазначена у пункті 1-1 цього Порядку, у разі подання зазначеної картки заявником повертає йому таку картку із внесеними відомостями про прийняті документи.

Тобто, якщо протягом п'яти днів з дня отримання рішення про зупинення розгляду заяв, до державного реєстратора не надійшли документи, які підтверджують усунення недоліків, він вправі відмовити у державній реєстрації прав. При цьому, Порядком №868 не передбачено права заявника подавати документи для усунення недоліків поштою, а таке право передбачено лише для заяв про державну реєстрацію прав. Документи для усунення недоліків, відповідно до пункту 17 Порядку №868, можуть бути подані або безпосередньо реєстратору, або через особу, яка зазначена у пункті 1-1 Порядку (адміністратора Центру надання адміністративних послуг).

В будь-якому випадку, відповідно до пункту 11 Порядку №868, під час подання заяви шляхом надсилання поштою справжність підпису заявника засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат". А як слідує з супровідного листа ТзОВ «ВІВ» ЛТД від 27 грудня 2014 року №1, справжність підпису на ньому не посвідчена нотаріально, тому цей лист не міг бути взятий до уваги державним реєстратором.

Оскільки станом на 26 грудня 2014 року до державного реєстратора не надійшли додаткові документи від ТзОВ «ВІВ» ЛТД на усунення виявлених недоліків, тому відповідач-2 правомірно, обґрунтовано та з дотриманням встановлених строків відмовив у державній реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи письмові докази надані відповідачами та заперечення до позову суд встановив, що рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 26 грудня 2014 року №18397936 є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 26 грудня 2014 року №18397936 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що воно винесене на підставі, що передбачена Конституцією, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Оскільки всупереч пунктам 13, 37, 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВ» ЛТД для проведення державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна - приміщення /літер А-3/, розташованого м. Луцьку, по вул. Сенатора, буд.1 не надало оригіналу правовстановлюючого документу, тобто договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 20 вересня 2000 року №231, тому суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 від 26 грудня 2014 року №18397936 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є обґрунтованим та правомірним, а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Аналогічно до задоволення не підлягає і позовна вимога про зобов'язання реєстраційної служби провести державну реєстрацію права власності на приміщення /літер А-3/, розташованого м. Луцьку, по вул. Сенатора, буд.1, оскільки вона є похідною від основної вимоги (про визнання протиправним та скасування рішення).

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВ» ЛТД до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 26 грудня 2014 року №18397936 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; про зобов'язання реєстраційної служби провести державну реєстрацію права власності на приміщення /літер А-3/, розташованого м. Луцьку, по вул. Сенатора, буд.1 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 19 червня 2015 року.