Постанова

від 15.10.2015 по справі 803/1164/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 876/7562/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВіВ» ЛТД на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВіВ» ЛТД до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Юлії Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

В травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ВіВ» ЛТД (далі - ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД) звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Ю.В. № 18397936 від 26.12.2014 р. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також зобов'язати реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції Волинської області провести державну реєстрацію права власності на приміщення /літер А-3/, розташованого у м. Луцьку по вул. Сенатора, будинок, 1.

Адміністративний позов мотивований тим, що після повторного звернення до реєстраційної служби із заявою про проведення державної реєстрації прав на нежитлове приміщення, державним реєстратором було протиправно відмовлено у такій реєстрації, оскільки при подачі заяви були надані належним чином завірена архівна копія оригіналу договору на право тимчасового користування землею та оригінал витягу із державного земельного кадастру з присвоєним кадастровим номером належній товариству земельній ділянці та всіма необхідними відомостями із державного реєстру, що дають змогу державному реєстратору встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду Волинської області від 16.06.2015 р. в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржило ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД. В апеляційній скарзі посилається на те, що товариством разом із заявою було надано копію оригіналу договору на право тимчасового користування землею, що узгоджується з приписами ч.3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, надання товариством оригіналу витягу із Державного земельного кадастру із присвоєним кадастровим номером, узгоджується з приписами п.п.6 п.1 ст.19 цього Закону та п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р. (далі - Порядок), оскільки наведені норми не містять вичерпного переліку документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація. Тому апелянт вважав, що в даному випадку для офіційного визнання та підтвердження державою факту виникнення права власності на нежитлове приміщення /літер А-3/, розташованого у м. Луцьку по вул. Сенатора, будинок, 1, достатньо було будь-яких документів, що підтверджують факт правомірного користування землею, на якій це приміщення знаходиться. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги товариства.

В поданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції Волинської області зазначає, що при здійсненні розгляду заяви і документів ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД, що надавались до неї, державний реєстратор встановила невідповідність заявлених прав і поданих документів вимогам ч.3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.1 п.37 Порядку та вимог Методичних рекомендацій стосовно документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, схвалених колегією Державної реєстраційної служби України 11.12.2012 р., щодо надання укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, права стосовно якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат. Зазначені порушення не були усунуті заявником. Тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, від відповідача реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ «ВіВ» ЛТД звернулося через Центр надання адміністративних послуг Луцької міської ради до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 9396937, яка була прийнята 12.12.2014 р., стосовно приміщення магазину, який знаходиться за адресою : м. Луцьк, вул. Сенатора, 1.

Згідно картки прийому заяви № 18037445, для проведення державної реєстрації були подані оригінали технічного паспорту, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, реєстраційне посвідчення, наказ по ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД, договір купівлі-продажу, витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0701150022014 від 25.11.2014 р., а також копії договору на право тимчасового користування землею № 231 від 20.09.2000 р., рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 562 від 02.12.1999 р. та інші документи. Дана обставина також підтверджується описом прийняття та передачі документів.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Ю.В. № 18132933 від 18.12.2014 р., було зупинено розгляд заяви ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД у зв'язку з відсутністю оригіналу договору на право тимчасового користування землею.

На виконання вказаного рішення, товариством 27.12.2014 р. було надіслано на адресу реєстраційної служби заяву, до якої додало посвідчену підписом директора та печаткою підприємства копію договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 231 від 20.09.2000 р. та копія рішення Господарського суду Волинської області від 28.03.2008 р. у справі № 04/11-75.

Рішенням державного реєстратора № 18397936 від 26.12.2014 р. ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД було відмовлено у державній реєстрації права власності у зв'язку з відсутністю оригіналу договору на право тимчасового користування землею.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Порядку, разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обмежень, у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку, а тому із системного аналізу наведених норм, суд вважав, що під час звернення до державного реєстратора заявник надає оригінали документів разом з відповідними копіями, які державний реєстратор звіряє з оригіналами та залишає в матеріалах справи, а оригінали повертає заявнику. З цих підстав відхилив доводи позивача про альтернативу подання копій чи оригіналів та вважав, що для проведення державної реєстрації товариство повинно було надати оригінал або дублікат правовстановлюючого документу на земельну ділянку, на якій розташоване майно. Суд також відхилив доводи позивача в частині підтвердження права власності на земельну ділянку витягом із Державного земельного кадастру та рішення Господарського суду Волинської області від 28.03.2008 р., оскільки такий витяг не входить до переліку правовстановлюючих документів, наведений у Порядку, а рішенням господарського суду позивачу було відмовлено у задоволенні позову. Також, суд відхилив доводи позивача стосовно втрати оригіналу договору на право тимчасового користування землею, оскільки вважав, що ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД вправі звернутися до іншої сторони правочину Луцької міської ради з проханням тимчасово надати оригінал такого документу, чого товариством зроблено не було.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступних міркувань.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», «Про державний земельний кадастр» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 13 статті 15 цього Закону передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

З метою визначення процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, Кабінетом Міністрів України постановою № 868 від 17.10.2013 р. було затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до п.п.8, 13 Порядку, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Як зазначено у п. 49 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Згідно п.16 цього Порядку, у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Як зазначалось вище, державним реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви товариства у зв'язку з відсутністю оригіналу договору на право тимчасового користування землею.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав проводиться на підставі : 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Про наявність оригіналу витягу із Державного земельного кадастру позивач зазначав в адміністративному позові.

Однак, суд першої інстанції відхилив доводи позивача в цій частині та зазначив, що вищенаведений витяг не входить до переліку правовставлюючих документів, який наведений у п.37 Порядку.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, а державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 3 статті 24 цього Закону передбачено, що Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Відповідно до частини 8 статті 24 цього ж Закону, на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачами, ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД серед інших документів подало державному реєстратору витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копія якого міститься в матеріалах справи. До цього витягу додається кадастровий план земельної ділянки із зазначенням кадастрового номеру - 0710100000:11:035:0009.

Колегія суддів, беручи до уваги встановлені судом обставини та аналізуючи зазначені вище правові норми, приходить до висновку, що вказаний вище витяг є документом, який підтверджує виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, а тому суд прийшов до помилкового висновку про безпідставність доводів позивача в цій частині з посиланням на п.6 ч.1 ст.19 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Крім того, суд першої інстанції також послався на п.п.1 та п.п.10 п.37 Порядку, проте, залишив поза увагою п.п.16 цього пункту, який містить аналогічні положення, що і п.6 ч.1 ст.19 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що товариством при подачі заяви не були подані усі необхідні для здійснення державної реєстрації документи, а відтак рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності у зв'язку з відсутністю оригіналу договору на право тимчасового користування землею є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що копія договору на право тимчасового користування землею та рішення Господарського суду Волинської області від 28.03.2008 р. є неналежним доказом, оскільки не підтверджує факт виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно, однак це не впливає оцінку правомірності дій відповідача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням вимог Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», «Про державний земельний кадастр» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р., у зв'язку з чим товариству було необґрунтовано відмовлено у задоволенні його заяви.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що відмова державного реєстратора не дозволяє ТзОВ «ВіВ» ЛТД здійснювати підприємницьку діяльність та реалізувати право приватної власності, колегія суддів зазначає наступне.

Як вважав суд першої інстанції, доводи позивача в цій частині фактично зводяться до визнання адміністративним судом за підприємством, як учасником цивільних відносин, права власності на об'єкт нерухомого майна шляхом зобов'язання державного реєстратора провести державну реєстрацію права власності на цей об'єкт.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступних міркувань.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Крім того, частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, відмовою у здійсненні державної реєстрації фактично порушуються права позивача щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Проте, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо зобов'язання реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області провести державну реєстрацію права власності на приміщення /літер А-3/, розташованого у м. Луцьку по вул. Сенатора, будинок, 1 підлягає до часткового задоволення, зокрема її слід задовольнити в частині зобов'язання повторно розглянути заяву ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД стосовно проведення державної реєстрації права власності на приміщення /літер А-3/, розташованого у м. Луцьку по вул. Сенатора, будинок, 1 з урахуванням висновків суду, викладених у постанові суду апеляційної інстанції, оскільки питання державної реєстрації не віднесено до компетенції суду.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги, є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВіВ» ЛТД задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року по справі № 803/1164/15-а скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВіВ» ЛТД до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Юлії Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Юлії Вікторівни № 18397936 від 26.12.2014 р. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції Волинської області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВіВ» ЛТД стосовно проведення державної реєстрації права власності на приміщення /літер А-3/, розташованого у м. Луцьку по вул. Сенатора, будинок, 1 з урахуванням висновків, викладених у цій постанові суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос