Постанова

від 15.06.2015 по справі 804/4983/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р. Справа № 804/4983/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Жижиній К.П.

за участю :

представника позивача : ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Центр Електросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) за результатами якої складено акт від 17.07.2014 року №2159/221/37419297; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0003312201 від 06.08.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 31 290,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 15 645,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Центр Електросервіс». Податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.08.2014 року за №0003312201 вважає необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в запереченні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» знаходиться на податковому обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі наказу Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.07.2014 року №1004 податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Центр Електросервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транслем» (рноспп 38844515) за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт № 2159/221/37419297 від 17.07.2014 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Центр Електросервіс»: п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2014 року на суму 31 290 грн.

На підставі акту перевірки Нікопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003312201 від 06.08.2014 року, яким ТОВ «Центр Електросервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 31 290 грн. за основним платежем та 15 645 грн. за штрафними санкціями.

Правомірність дій податкового органу при призначенні та проведенні перевірки, правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового Кодексу України органам податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Зокрема, документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Стаття 78 Податкового Кодексу України встановлює вичерпний перелік обставин за яких здійснюється документальна позапланова перевірка та пунктом 78.1.1 якої передбачено її проведення, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 та 78.5 Податкового Кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно пунктів 79.2 та 79.3 Податкового Кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби,оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

В даному випадку, в судовому засіданні встановлено, що податковим органом 17.06.2014 року на адресу позивача було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Транслем» за січень 2014 року, який отримано 24.06.2014 року.

Листом від 02.06.2014 року позивач на адресу податкового органу надав пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ «Транслем» та копії всіх наявних первинних документів.

15 липня 2014 року податковим органом було прийнято наказ №1004 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки та направлено повідомлення про проведення перевірки.

Отже, податковим органом було дотримано порядок призначення та проведення перевірок.

При цьому, судом не приймаються посилання позивача на відсутність підстав для призначення позапланової перевірки за наданих платником всіх первинних документів, оскільки на погляд суду, у податкового органу виникає право на призначення позапланової перевірки в порядку підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і у випадку коли на підставі аналізу наданих документів та пояснень було встановлено їх надання не в повному обсязі, або виникнуть обґрунтовані сумніви щодо здійснення діяльності.

Окрім того суд зазначає, що дії податкового органу по проведенню перевірки направлені на реалізацію повноважень, наданих податковим органом чиним законодавством України, не порушують права, свободи та інтереси позивача та направлені на виконання положень податкового законодавства з метою подальшого забеспечення контролю за реалізацією наданих прав і покладених обовязків платника податків, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки.

Щодо податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту придбання продукції у ТОВ «Транслем» з огляду на відсутність в них основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів для виконання умов договору, що встановлено актом перевірки, а також належним чином оформлених паперових носіїв, та як наслідок непідтвердженість факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям та правомірність визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Транслем» з позивачем, у останнього не виникає податкових зобов'язань та відсутнє право на податковий кредит.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 01.11.2013 року позивачем ТОВ «Центр Електросервіс» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Транслем» (Постачальник) за №0111-13.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, іменований далі Товар, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах і в порядку, передбаченому договором.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

На виконання умов договору між ТОВ «Транслем» та ТОВ «Центр Електросервіс» та за січень 2014 року виписано рахунки на оплату за №№3726, 3727, 7184, 7185, видаткові накладні за №№3726, 3727, 7184, 7185, оформлено товарно-транспортні накладні за №№14, 23 та виписані податкові накладні за №3726 від 08.01.2014 року всього на суму 49 124,00 грн., в тому числі ПДВ 8 187,33 грн., №3727 від 08.01.2014 року всього на суму 47 143,00 грн., в тому числі ПДВ 7 857,17 грн., №7184 від 15.01.2014 року всього на суму 43 715,00 грн., в тому числі ПДВ 7 285,83 грн., №7185 від 15.01.2014 року всього на суму 47 755,50 грн., в тому числі ПДВ 7 959,25 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 31 289,58 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за січень 2014 року.

Розрахунки відбувались в безготівковій формі та підтверджуються наданими до перевірки платіжними дорученнями та наданими до судового засідання банківськими виписками.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

В процесі розгляду справи було з'ясовано, що ТОВ «Транслем» у періоді здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник ПДВ та мав право видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ТОВ «Центр Електросервіс» та ТОВ «Транслем» не мають реального характеру став акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транслем» за №195/22-02/36075620 від 28.03.2014 року.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо ТОВ «Центр Електросервіс», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Отримані товарно-матеріальні цінності було використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актом списання товарів від 31 січня 2014 року та обіго-сальдовою звітністю за січень 2014 року.

Суд також критично відноситься до тверджень відповідача, що відсутність технічної документації, наявність якої передбачена умовами договору, є доказом відсутності реального здійснення операцій, оскільки сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Центр Електросервіс» та ТОВ «Транслем» та як наслідок завищення податкового кредиту в сумі 31 290 грн.

Судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки на навмисне здрібнення податкових накладних на суму ПДВ до 10 000 грн., оскільки чинне законодавство не встановлює обмежень щодо кількості поставок товарів на адресу одного покупця протягом одного робочого дня.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Центр Електросервіс» та ТОВ «Транслем» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Центр Електросервіс» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Центр Електросервіс». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Центр Електросервіс» в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, враховуючи те, що адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп., пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0003312201 від 06.08.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 31 290,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 15 645,00 грн.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» сплачений ним судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 червня 2015 року.

Суддя ОСОБА_4