Постанова

від 30.04.2015 по справі 818/447/15

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 р. Справа №818/447/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/447/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евротех"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Евротех» (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003252202 від 23.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6005грн., в т.ч. на 4804грн. - за основним платежем та на 1201грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі висновків позапланової перевірки, оформлених актом №4015/2202/31387621/407 від 08.10.2014 року, про порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 4804грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірним контрагентом - ТОВ «Клинкор» (код ЄДРПОУ 38790596) позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Клинкор» з придбання запасних частин для ремонту тепловоза. Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні обов'язкові реквізити, а саме відсутні дані щодо прізвища особи, яка дозволила відпуск товару та одержала його, а також інформація стосовно операцій з навантаження та розвантаження товару. Крім того, до перевірки не надано сертифікатів відповідності (якості) на отриманий товар, що унеможливлює встановити виробника або імпортера даного товару (факт його походження), а також договорів на перевезення товару. Відповідно до акту від 21.05.2014 року №85/14-02-22-01/38790596 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Клинкор» (код ЄДРПОУ 38790596) щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період з 26.06.2013 року до 05.05.2014 року», складеного ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, не встановлено фактів реального вчинення господарських операцій щодо придбання товарів (робіт, послуг) від контрагентів-продавців з подальшою реалізацією товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств-покупців у вказаних періодах. А тому, контролюючим органом, правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та збільшено суму грошового зобов'язання (а.с.144-146).

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Евротех» зареєстроване як юридична особа Сумським міським управлінням юстиції 06.06.2001 року (код ЄДРПОУ 31387621), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.01.2001 року за №69113, перебуває на обліку ДПІ у м. Сумах та є платником податку на додану вартість (а.с.12).

Основним видом діяльності ТОВ «Евротех» є ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, до інших видів діяльності підприємства належить діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт.

В період з 25.09.2014 року до 01.10.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Орландо-А» (код ЄДРПОУ 38626204) за період з 01.07.2013 року до 31.07.2013 року, з ТОВ «Макрос-ОПТ» (код ЄДРПОУ 37846050) за період з 01.09.2013 року до 30.09.2013 року, з ТОВ «Клинкор» (код за ЄДРПОУ 38790596) за період з 01.12.2013 року до 31.12.2013 року, з 01.02.2014 року до 28.02.2014 року та з 01.03.2014 року до 31.03.2014 року, з ПФ «Каскад-ТСВ» (код ЄДРПОУ 25609699) за період з 01.03.2014 року до 31.03.2014 року, ТОВ «Екопроект» (код ЄДРПОУ 37359249) за період з 01.05.2014 року до 31.05.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №4015/2202/31387621/407 від 08.10.2014 року, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 4804грн. (а.с.13-51).

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення №0003252202 від 23.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6005грн., в т.ч. на 4804грн. - за основним платежем та на 1201грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.65).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ «Клинкор» (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки №04/12/13 від 04.12.2013 року (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент якого зазначені у рахунках, видаткових накладних, податкових накладних, які додаються до договору і є його невід'ємною частиною (а.с.89).

Згідно з пунктом 2.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі такого товару, що підтверджується видатковою накладною та підписами представників сторін.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту у грудні 2013 року стала в т.ч. і податкова накладна, видана ТОВ «Клинкор» №139 від 10.12.2013 року на суму ПДВ 9863грн.60коп. (а.с.92).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію видаткової накладної №727 від 10.12.2013 року (а.с.91), за якою у власність позивача передано товар: ремнево-металеві упори в кількості 16 шт., ремкомплект крану машиніста (1шт.), ремкомплект крану допоміжного гальма (1шт.), рукав кінцевий (4шт.), комплект манжет (1шт.), комплект прокладень (1шт.), комплект підшипників (1шт.), ремкомплект кінцевих кранів (1шт.), ремкомплект апарату поглинаючого (2шт.), комплект конденсаторів (1шт.)? а також ремкомплекти водяного баку, приводу редуктора, паливного бака, приводу клапанів, фільтрів, антивібратора, приводу скоростимера, буферного ліхтаря, сигнальної апаратури, пульта машиніста, підкузовного освітлення,приводу вентилятора, теплообмінника, РТІ дизеля, водяного насосу 1Д12 (по 1 шт. кожного) та по 2 шт. головки дизеля 1Д12 та вихлопного колектора дизеля 1Д12.

Таким чином, асортимент та кількість товару, придбаного позивачем, було детально визначено у видатковій накладній, як це передбачено умовами укладеного договору.

Крім того, позивачем надано копію рахунку-фактури №727 від 10.12.2013 року (а.с.80), виписок по рахунку від 13.01.2014 року та від 14.01.2014 року на суму 18708грн. та на суму 110000 (а.с.94-95), товарно-транспортної накладної №10/12 від 10.12.2013 року, в якій замовником значиться ТОВ «Евротех», вантажовідправником - ТОВ «Клинкор», вантажоодержувачем - ТОВ «Евротех», пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул.. Березинська,буд.80, пункт розвантаження - м. Суми, вул.1-ша Залізнична,1/1, автомобіль - «Mercedes-Bens» 815 №АЕ2074СХ, водій - ОСОБА_3 (а.с.93).

Варто відмітити, що в товарно-транспортній накладній міститься назва продукції із зазначенням кількості та одиниці виміру, її ціна, вартість, що співпадає з асортиментом, кількістю та вартістю товару, переліченою у рахунку-фактурі №727 від 10.12.2013 року та у видатковій накладній №727 від 10.12.2013 року, а також вказані документи, що слідують за вантажем.

Також, під час проведення перевірки товариством подавалися платіжні доручення від 13.01.2014 року №8 на суму 18708грн. та від 14.01.2014 року №13 на суму 110000грн.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Клинкор» запчастини (вузли та агрегати) позивачем використано у власній господарській діяльності, а саме, для ремонту тепловоза ТГМ 23В зав.№914, який в подальшому реалізовано ТОВ «Будильський експериментальний завод», що підтверджується копією акту на списання запчастин від 03.01.2014 року (вартість товару вказано без ПДВ), договору купівлі-продажу №25/10/13 від 25.10.2013 року, видаткової накладної №1 від 08.01.2014 року, виписками по рахунку від 25.10.2013 року, від 12.12.2013 року, від 16.12.2013 року та від 29.01.2014 року (а.с.107-109,173-176).

Вказані операції не заперечуються ДПІ у м. Сумах та підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарська операція позивача зі спірним контрагентом у перевірений період мала реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформленої податкової накладної ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку твердженню ДПІ у м. Сумах про не підтвердження реальності операцій позивача з ТОВ «Клинкор», які, на думку відповідача, обґрунтовані актом від 21.05.2014 року №85/14-02-22-01/38790596 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Клинкор» (код ЄДРПОУ 38790596) щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період з 26.06.2013 року до 05.05.2014 року» (а.с.153-172), суд звертає увагу на те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності його контрагента.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформленої податкової накладної та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки, по взаємовідносинам з ТОВ «Клинкор» за податковою накладною №139 від 10.12.2013 року за спірний період.

Згідно з ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів відповідності (якості) на отримані запчастини, як на підставу для висновку про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Евротех», оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якість товару, що постачається згідно з договором, діючим ГОСТам.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору стосовно предмету поставки.

Крім того, суд не погоджується з доводами контролюючого органу про не підтвердження реальності господарської операції з постачання товару від ТОВ «Клинкор» внаслідок відсутності у товарно-транспортній накладній №10/12 від 10.12.2013 року даних щодо прізвища особи, яка дозволила відпуск товару та одержала його; інформації стосовно операцій з навантаження та розвантаження товару, а також письмового договору на перевезення товару.

Зокрема, суд звертає увагу, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.4, 11.6 вказаних Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірною операцією, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарської операції з придбання товарів, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем неправильно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

До позовної заяви додано документ про сплату судового збору, а саме платіжне доручення №24 від 09 лютого 2015 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182грн.70коп. (а.с.3).

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України сплачену позивачем суму судового збору під час звернення із позовом до суду у розмірі 182грн.70коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Евротех" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003252202 від 23.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6005грн., в.ч. на 4804грн. - за основним платежем та на 1201грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евротех" (40022, м. Суми, вул. Перша Залізнина, 1/1, код ЄДРПОУ 31387621) судовий збір в сумі 182грн.70коп.(сто вісімдесят дві грн. сімдесят коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова