Ухвала

від 27.07.2015 по справі 818/447/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р.Справа № 818/447/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2015р. по справі № 818/447/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евротех"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евротех" (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003252202 від 23.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6005грн., в т.ч. на 4804грн. - за основним платежем та на 1201грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003252202 від 23.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6005грн., в.ч. на 4804грн. - за основним платежем та на 1201грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні обов'язкові реквізити, а саме відсутні дані щодо прізвища особи, яка дозволила відпуск товару та одержала його, а також інформація стосовно операцій з навантаження та розвантаження товару.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Евротех" зареєстроване як юридична особа Сумським міським управлінням юстиції 06.06.2001 року (код ЄДРПОУ 31387621), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.01.2001 року за №69113, перебуває на обліку ДПІ у м. Сумах та є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності ТОВ "Евротех" є ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, до інших видів діяльності підприємства належить діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт.

В період з 25.09.2014 року до 01.10.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Орландо-А" (код ЄДРПОУ 38626204) за період з 01.07.2013 року до 31.07.2013 року, з ТОВ "Макрос-ОПТ" (код ЄДРПОУ 37846050) за період з 01.09.2013 року до 30.09.2013 року, з ТОВ "Клинкор" (код за ЄДРПОУ 38790596) за період з 01.12.2013 року до 31.12.2013 року, з 01.02.2014 року до 28.02.2014 року та з 01.03.2014 року до 31.03.2014 року, з ПФ "Каскад-ТСВ" (код ЄДРПОУ 25609699) за період з 01.03.2014 року до 31.03.2014 року, ТОВ "Екопроект" (код ЄДРПОУ 37359249) за період з 01.05.2014 року до 31.05.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №4015/2202/31387621/407 від 08.10.2014 року, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 4804грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення №0003252202 від 23.10.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6005грн., в т.ч. на 4804грн. - за основним платежем та на 1201грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання придбаних товарів (наданих послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Як свідчать письмові докази, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Клинкор" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки №04/12/13 від 04.12.2013 року (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент якого зазначені у рахунках, видаткових накладних, податкових накладних, які додаються до договору і є його невід'ємною частиною (а.с.89).

Згідно з пунктом 2.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі такого товару, що підтверджується видатковою накладною та підписами представників сторін.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту у грудні 2013 року стала в т.ч. і податкова накладна, видана ТОВ "Клинкор" №139 від 10.12.2013 року на суму ПДВ 9863грн.60коп. (а.с.92).

Факт виконання сторонами умов вищезазначених договірних відносин підтверджується наданою позивачем копією видаткової накладної №727 від 10.12.2013 року (а.с.91), за якою у власність позивача передано товар: ремнево-металеві упори в кількості 16 шт., ремкомплект крану машиніста (1шт.), ремкомплект крану допоміжного гальма (1шт.), рукав кінцевий (4шт.), комплект манжет (1шт.), комплект прокладень (1шт.), комплект підшипників (1шт.), ремкомплект кінцевих кранів (1шт.), ремкомплект апарату поглинаючого (2шт.), комплект конденсаторів (1шт.), а також ремкомплекти водяного баку, приводу редуктора, паливного бака, приводу клапанів, фільтрів, антивібратора, приводу скоростимера, буферного ліхтаря, сигнальної апаратури, пульта машиніста, підкузовного освітлення, приводу вентилятора, теплообмінника, РТІ дизеля, водяного насосу 1Д12 (по 1 шт. кожного) та по 2 шт. головки дизеля 1Д12 та вихлопного колектора дизеля 1Д12.

Таким чином, асортимент та кількість товару, придбаного позивачем, було детально визначено у видатковій накладній, як це передбачено умовами укладеного договору.

Також, позивачем надано копію рахунку-фактури №727 від 10.12.2013 року (а.с.80), виписок по рахунку від 13.01.2014 року та від 14.01.2014 року на суму 18708грн. та на суму 110000 (а.с.94-95), товарно-транспортної накладної №10/12 від 10.12.2013 року, в якій замовником значиться ТОВ "Евротех", вантажовідправником - ТОВ "Клинкор", вантажоодержувачем - ТОВ "Евротех", пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул.. Березинська,буд.80, пункт розвантаження - м. Суми, вул.1-ша Залізнична,1/1, автомобіль - "Mercedes-Bens" НОМЕР_1, водій - ОСОБА_1 (а.с.93).

Колегія суддів зауважує, що в товарно-транспортній накладній міститься назва продукції із зазначенням кількості та одиниці виміру, її ціна, вартість, що співпадає з асортиментом, кількістю та вартістю товару, переліченою у рахунку-фактурі №727 від 10.12.2013 року та у видатковій накладній №727 від 10.12.2013 року, а також вказані документи, що слідують за вантажем.

Також, під час проведення перевірки товариством подавалися платіжні доручення від 13.01.2014 року №8 на суму 18708грн. та від 14.01.2014 року №13 на суму 110000грн.

Придбані у ТОВ "Клинкор" запчастини (вузли та агрегати) позивачем використано у власній господарській діяльності, а саме, для ремонту тепловоза ТГМ 23В зав.№914, який в подальшому реалізовано ТОВ "Будильський експериментальний завод", що підтверджується копією акту на списання запчастин від 03.01.2014 року (вартість товару вказано без ПДВ), договору купівлі-продажу №25/10/13 від 25.10.2013 року, видаткової накладної №1 від 08.01.2014 року, виписками по рахунку від 25.10.2013 року, від 12.12.2013 року, від 16.12.2013 року та від 29.01.2014 року (а.с.107-109,173-176).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Щодо доводів апелянта про не підтвердження реальності операцій позивача з ТОВ "Клинкор", які, на думку відповідача, обґрунтовані актом від 21.05.2014 року №85/14-02-22-01/38790596 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Клинкор" (код ЄДРПОУ 38790596) щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період з 26.06.2013 року до 05.05.2014 року", колегія суддів зазначає наступне.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Клинкор" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів відповідності (якості) на отримані запчастини, як на підставу для висновку про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ "Клинкор", оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якість товару, що постачається згідно з договором, діючим ГОСТам.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору стосовно предмету поставки.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про не підтвердження реальності господарської операції з постачання товару від ТОВ "Клинкор" внаслідок відсутності у товарно-транспортній накладній №10/12 від 10.12.2013 року даних щодо прізвища особи, яка дозволила відпуск товару та одержала його; інформації стосовно операцій з навантаження та розвантаження товару, а також письмового договору на перевезення товару.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.4, 11.6 вказаних Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, правомірність формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2015р. по справі № 818/447/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2015 р.