Ухвала

від 16.06.2015 по справі 804/8823/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 рокусправа № 804/8823/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом до суду в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення позивачем норм податкового законодавства по господарським операціям з ТОВ «Суворова»,ТОВ «Дергачівський жировий комбінат», ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл» є безпідставним, враховуючи наявність усіх первинних документів, що підтверджують реальність операцій по вказаним контрагентам. Також зазначає про помилковість висновків відповідача щодо заниження валових доходів та валових витрат за перевіряємий період, оскільки в результаті проведених взаємозаліків з підприємствами-покупцями, доходи від таких операцій нівелюються витрати, понесеними за цими договорами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № НОМЕР_1 про донарахування сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 188697,50 грн., в частині донарахування сум грошового зобов'язання з ПДВ на суму 149287,05 грн. (в.т.ч. за основним платежем в розмірі 119430,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 29857,50 грн. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № НОМЕР_2 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 112539,91 грн. в частині донарахування сум грошового зобов'язання на суму 98694,04 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Західно-Донбаська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції кожна із сторін підтримали вимоги апеляційних скарг з викладених у ній підстав.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу податкового органу ФОП ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволені.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.11 р. №63/17/2-1942018982, яким встановлено порушення вимог:

- п.6 ст.128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - належне ведення обліку доходів та витрат;

- ст.13 р.IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. № 13-92 (далі - Декрет № 13-92), в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за перевіряємий період на суму 112539,91 грн., в тому числі по періодах: з 01.07.2009р. по 31.12.2009р. - 58107,49грн., за 2010р. - 54432,42грн.;

- пп.19.2.6 п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV (далі - Закон № 889) - до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, не включено суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам - підприємцям за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р.;

- пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 150958 грн., у тому числі по періодах: з 01.07.2009р. по 31.12.2009р. - 78355 грн., за 2010р. - 72603 грн.;

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 при придбанні товарів у ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» та ТОВ «Южторгкомпані». Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

- встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст.4, ст.7 Закону 168. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 р. по 31.10.2009р. про обсяги поставок та придбання, внаслідок операцій з ТМЦ, отриманих від ТОВ „ВІСТ-ОІЛ" та реалізованим покупцям ТОВ «Комплекс «Агромарс» та ЗАТ «Павлоградхліб»не є дійсними: податкове зобов'язання у сумі 11504,63 грн.; податковий кредиту сумі 10805,30 грн.

В акті перевірки зроблено остаточний висновок, що, задекларовані ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання по податку на додану вартість за результатами перевірки підлягають зменшенню за липень 2009р. в сумі 2009,70 грн., серпень 2009 року в сумі 409,00 грн., жовтень 2009р. в сумі 9085,93грн., та податковий кредит по податку на додану вартість підлягає зменшенню за липень 2009 р. на суму 10805,30 грн.

14.07.2010 р. на підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001071742, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 150958,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37739,5 грн.;

- №0001031742, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності: за основним платежем на 112539,91 грн.

Визначена відповідачем заниженою сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 2559353,00 грн. та завищеною сума податкового кредиту у розмірі 2450898,00 грн. за рахунок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. в розмірі 150958,00 грн., встановлена відповідачем в результаті аналізу взаємовідносин позивача з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка», ТОВ «Віст - Оіл», ТОВ «Павлоградторгбуд» та ТОВ «Агро-Союз», та носять ознаки нікчемності, а також в результаті включення позивачем сум ПДВ з вартості товару, який не відноситься до складу валових витрат (в результаті реалізації продукції за ціною нижчою ціни придбання сировини) та ненаданням до перевірки фіскальних звітних чеків на підставі яких був сформований податковий кредит.

Такі висновки податкового органу базуються, в тому числі, підставі актів перевірки контрагентів позивача проведеними іншими податковими органами.

Як встановлено судом першої інстанції податковий кредит в розмірі 130934,84 грн. був сформований позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» і ТОВ «Віст - Оіл» за період - липень 2009 р., грудень 2009 р., березень 2010 р. і квітень 2010 р., податкові зобов'язання в розмірі 11504,63 грн. були сформовані по взаємовідносинам з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» за період липень 2009 р., серпень 2009 р. та жовтень 2009 р. на підставі наявних в матеріалах справи: 1) договорів поставки між ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) від 10.11.2009 р. №10/11-09 та від 25.02.2010 р. №25/02-10, за умовами яких постачальник власним транспортом здійснює поставку продукції (насіння соняшника) до складу покупця; між ТОВ «Южторгкомпані» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) від 01.03.2010 р. №01/03-10 та від 01.06.2010 р. №01/06-10, за умовами яких постачальник власним транспортом здійснює поставку продукції (насіння соняшника) до складу покупця; між ТОВ «Віст - Ойл» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) від 16.07.2009 р., за умовами якого постачальник доставляє продукцію (олію соняшникову) до складу покупця.

На виконання вищевказаних господарських операцій позивачем надано на перевірку видаткові та податкові накладні. Розрахунки за отриманий та поставлений товар проведені позивачем у безготівковій формі та шляхом сплати через касу підприємств, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та квитанціями до прибуткових касових ордерів. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Вказані документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вірно зазначено судом першої інстанції реальність здійснення операцій по поставці товару підтверджена видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за господарськими операціями по договорам з ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст - Оіл» в розмірі 130934,84 грн. та відображення в податковій звітності податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» в розмірі 11504,63 грн., а відтак включення позивачем сум ПДВ за відповідними податковими накладними до Декларацій з ПДВ за липень 2009 р., серпень 2009 р., жовтень 2009 р., грудень 2009 р., березень 2010 р. і квітень 2010 р., є правомірним.

Придбані товари у ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд», ТОВ «Южторгпоставка» та ТОВ «Віст -Оіл», були в подальшому реалізовані підприємствам ТОВ «Агромарс» і ЗАТ «Павлоградхліб» відповідають характеру господарської діяльності позивача, тобто пов'язані з його господарською діяльністю, якою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є виробництво нерафінованої олії та жирів.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів можливостей для надання послуг та поставку товару в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо відсутності підстав нарахування податкових зобов'язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Судом також вірно встановлено, що позивачем не включено до податкових зобов'язань з ПДВ суми 10762,77 грн. (від реалізації 10,902 т селітри та 1,1 т. насіння соняшника). За таких обставин, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань в розмірі 10762,77 грн. за жовтень 2009 р. є обґрунтованими та базуються на нормах діючого законодавства, а тому підстави для скасування податкового повідомлення рішення від 14.07.2011 р. № НОМЕР_1 в цій частині, відсутні.

Крім того матеріали справи не містять доказів оприбуткування в книзі обліку доходів та витрат товару придбаного у ТОВ «Павлоградторгбуд» і ТОВ «Агро-Союз» товару (котел КЧМ у кількості 1 шт., котел транспортера), також зазначені товари відсутні в залишках товарів станом на 31.12.2010 р. За таких обставин, вірними є висновки суду першої інстанції щодо довдененості завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 1519,18 грн. за період- липень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., серпень 2010 р., вересень 2010 р., та відсутності підстав скасування податкового повідомлення рішення від 14.07.2011 р. № НОМЕР_1 в цій частині.

З книги обліку доходів і витрат по торгівельній діяльності позивача, яка заведена 15.12.2009 р. не встановлено відображення, отриманих у формі взаємозаліків з контрагентами - ТОВ «Суворова» в жовтні на суму 104666,67 грн. (без ПДВ), ЗАТ «Павлоградхліб» в січні у розмірі 11,68 грн., ТОВ «Дергачівський жировий комбінат» в березні та квітні 2010 р. на суми 94147,92 грн. та 8518,41 грн., ПП «Агро-Полюс» в червні 2010 р. у розмірі 261,88 грн. та сума відсотків банку, отриманих на поточний рахунок у розмірі 62,59 грн.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов правомірного висновку про заниження оподатковуваного доходу позивача в 2009 році на суму 104666,67 грн., в 2010 році на суму 103002,48 грн.

Крім того позивачем в липні, серпні та жовтні 2009р. було реалізовано олію соняшникову нижче ціни придбання насіння соняшника, яке використано на виготовлення олії, та насіння соняшника нижче ціни придбання підприємствам - ТОВ «Олійно-жировий альянс», ЗАТ «Павлоградхліб», ТОВ «Комплекс «Агромарс», що на думку контролюючого органу свідчить про завищення позивачем валових витрат за 2009 рік в розмірі 96330,30 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 ВР валовимими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Законодавець визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334). Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст.13 Декрету КМУ №13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, витрати позивача на оплату товарів, придбаних у контрагентів - продавців та реалізовані ТОВ «Олійно-жировий альянс», ЗАТ «Павлоградхліб» і ТОВ «Комплекс «Агромарс», правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат у розмірі 815315,63 грн.

Щодо доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, стосовно заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 96330,30 грн. у зв'язку з реалізацією товару (олії соняшникової та насіння) за ціною, нижчою ціни придбання, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як свідчать матеріали перевірки, прибуток, що підлягає оподаткуванню, відображений Позивачем в деклараціях за 2009 рік , що свідчать про здійснення позивачем дійсної господарської діяльності, тобто такої діяльності, яка направлена на отримання прибутку.

Закон № 334 не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за цини придбання такої продукції. Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №334 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Отже, Позивач може придбавати та реалізувати свій товар на ринку за вільною ціною, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Суд вірно звернув увагу, що в порушення вимог підпункту 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334 податковим органом не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку товарів, відносно яких позивачем здійснювались господарські операції, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну. Тобто податковим органом не доведений як факт придбання так і факт реалізації господарчих товарів у липні, серпні і жовтні 2009р. за цінами вищими або нижчими за звичайні, адже не доведена звичайна ціна такого товару. Викладене спростовує і висновки акту перевірки щодо порушення Позивачем в цій частині пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подачі апеляційної скарги позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 533 грн.

В той же час відповідно до п. 1 ч.3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру складають 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Станом на 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік» становить 1218 грн. Оспорювана сума дорівнює 53255,98 грн. Таким чином при подачі апеляційної скарги позивачем недоплачений судовий збір в розмірі (913,50-533) = 380, 50 коп., який повинен бути сплачений за реквізитами: Одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄРДПОУ 37989274, р/р 31217206781004, МФО 805012, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, КБКД 22030001.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційних скарг порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 380 грн. 50 коп.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 19 червня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова