Постанова

від 21.03.2019 по справі 804/8823/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №804/8823/14

адміністративне провадження №К/9901/8318/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 (суддя: І.В. Тулянцева) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2017 (колегія суддів у складі: Чепурнов Д.В., Поплавський В.Ю., Сафронова С.В.) у справі № 804/8823/14 (2а/0470/9382/11) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області ДПС України (правонаступник - Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) від 14.07.2011 № 0001071742 та № 0001031742.

Позов мотивований тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч нормам чинного податкового законодавства, на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.10.2014), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 № 0001071742 в частині донарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 119430,00 грн. та в частині застосування за штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29857,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 № 0001031742 в частині донарахування суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 81389,54 грн.

В решті позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову та визнаючи законним донарахування податковим органом суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31528,00 грн. і з податку на доходи фізичних осіб в сумі 31150,00 грн., суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства у перевіряємий період.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що, по-перше, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши те, що позивачем не порушено вимог закону під час продажу готової продукції за нижчою ціною, ніж придбана на неї сировина, не навів обґрунтування законності рішення суду першої інстанції, яким податкове повідомлення-рішення скасовано лише в частині. По-друге, незважаючи на доведеність факту правомірності формування податкового кредиту, судами скасовано податкове повідомлення лише в частині.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 21.06.2011 №63/17/2-1942018982, яким встановлено порушення вимог:

- п.6 ст.128 Господарського кодексу України через неналежне ведення обліку доходів та витрат;

- ст.13 р.IV Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян від 26.12.1992 № 13-92, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за перевіряємий період на суму 112539,91 грн., в тому числі по періодах: з 01.07.2009 по 31.12.2009 - 58107,49грн., за 2010 рік - 54432,42грн.;

- пп.19.2.6 п.19.2 ст.19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22.05.2003 № 889-ІV - до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, не включено суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам - підприємцям за період з 01.07.2009 по 31.12.2010;

- пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 150958 грн., у тому числі по періодах: з 01.07.2009 по 31.12.2009 - 78355 грн., за 2010 рік - 72603 грн.;

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 при придбанні товарів у ТОВ ВВМ-Вилиджтрейд та ТОВ Южторгкомпані . Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст.4, ст.7 Закону України Про податок на додану вартість . Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 р. по 31.10.2009р. про обсяги поставок та придбання, внаслідок операцій з ТМЦ, отриманих від ТОВ „ВІСТ-ОІЛ" та реалізованим покупцям ТОВ Комплекс Агромарс та ЗАТ Павлоградхліб не є дійсними: податкове зобов'язання у сумі 11504,63 грн.; податковий кредиту сумі 10805,30 грн.

В акті перевірки зроблено остаточний висновок, що, задекларовані ФОП ОСОБА_2 податкові зобов'язання по податку на додану вартість за результатами перевірки підлягають зменшенню за липень 2009р. в сумі 2009,70 грн., серпень 2009 року в сумі 409,00 грн., жовтень 2009р. в сумі 9085,93грн., та податковий кредит по податку на додану вартість підлягає зменшенню за липень 2009 р. на суму 10805,30 грн.

14.07.2010 на підставі зазначеного акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001071742, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем в розмірі 150958,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 37739,5 грн.;

- №0001031742, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності: за основним платежем на 112539,91 грн.

Вирішуючи спір та визнаючи законним здійснене податковим органом донарахування, попередні судові інстанції, посилаючись на вимоги Законів України Про податок на додану вартість , Про оподаткування прибутку підприємств , Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення у податковий облік доходів та витрат від здійснення господарської діяльності, наступають лише реального (фактичного) вчинення господарських операцій з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Зважаючи на викладене, суди цілком обґрунтовано звернули увагу на непідтвердження первинними документами, які не були надані, як в ході перевірки податковим органом, так і в ході судового розгляду даної справи, операцій з придбання та реалізації товарів (т.4 а.с. 244-245, т.5 а.с. 76).

В касаційній скарзі позивачем також не наведено будь-яких обставин про наявність та/або неврахування судами доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Водночас, посилання позивача в касаційній скарзі на не наведення апеляційним судом обґрунтування законності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, спростовується матеріалами справи і в цій частині позовних вимог було відмовлено позивачу.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2017 в частині відмови у задоволенні позову - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду