Ухвала

від 17.06.2015 по справі 826/3937/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3937/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геокс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ТД Геокс» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління у м. Києві про:

- визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності за березень 2014 року в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи «Податковий блок» («Електронна автоматизована система «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») на підставі акта від 05.12.2014 року за № 1164/26-55-22-13/37265947;

- зобов'язання відновити в автоматизованій базі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи «Податковий блок» («Електронна автоматизована система «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») показники податкової звітності, що зазначені в податкових деклараціях з ПДВ за березень 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі Головного управління у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2014 року ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві здійснені заходи з метою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Геокс» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Укртрейдбуд», ТОВ «Рті-Київ» ТОВ «Мілленіум Білд» за березень 2014 року, за результатамим якої складено акт від 05 грудня 2014 року № 1164/26-55-22-13/37265947.

Перевіркою встановлено відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «Укртрейдбуд», ТОВ «Рті-Київ» ТОВ «Мілленіум Білд» за березень 2014 року та по операціях з подальшого продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємству покупцю ТОВ «Іптеркабель Київ» в розумінні ст.ст. 22, 135, 138, 185, 198 ПК України.

Також, перевіркою не підтверджено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, надання послуг) позивача з ТОВ «Укртрейдбуд», ТОВ «Рті-Київ» ТОВ «Мілленіум Білд»за березень 2014 року та не підтверджено задекларовані ТОВ «Торговий дім «Геокс» податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2014 року з ТОВ «Інтеркабель Київ». Тобто, відповідач прийшов до висновку про безтоварність всіх угод, що були вчинені позивачем з іншими контрагентами за перевіряємий період.

Зазначені відомості були внесені відповідачем до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок».

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Підпунктом 62.1.3 п. 6.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

Одразу слід зауважити, що висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

За п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При розгляді спорів, пов'язаних із оскарженням формування облікових даних щодо платника податків необхідно виходити з того, що обробка відповідних даних є формальним рівнем податкового контролю. На цьому етапі органи доходів і зборів не повинні робити висновків про достовірність даних податкового обліку, задекларованих платником податків.

Дані інформаційних баз органів доходів і зборів можуть безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків платників податків.

Так, відповідно до пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на автоматичне відшкодування податку на додану вартість з бюджету має той платник податку, у якого, зокрема, загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

При цьому, органи доходів і зборів використовують інформаційні бази даних для визначення відповідної суми розбіжностей. Виходячи з викладеного, для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість платник податку може вимагати від контролюючого органу достовірності даних інформаційних баз.

Отже, до інформаційних баз даних органів доходів і зборів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені) або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Дані інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Також, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Зазначене дає підстави судовій колегії прийти до однозначного висновку, що процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Крім того, приписами Податкового кодексу України чітко визначено, що за наслідками перевірки платника податків, виявлених під час перевірки порушень, складається акт та приймається податкове повідомлення-рішення (ст. 86 Податкового кодексу України).

За таких обставин колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про безпідставність проведення коригування в електронних базах даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», оскільки за наслідками вищевказаної перевірки не приймались податкові повідомлення-рішення, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались.

Така ж правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 04.11.2014 у справі № К/800/12147/14, від 27.11.2013 №К/800/12884/13, від 26.11.2013 №К/9991/45776/12.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що зміни до електронних баз даних можуть бути внесені податковим органом лише на підставі самостійно складеної та поданої платником податків до податкового органу за місцем реєстрації податкової звітності або на підставі винесеного податковим органом за результатами документальної перевірки та узгодженому у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні податкові-повідомлення рішення про визначення позивачу сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, апеляційна інстанція приходить до висновку, що у податкового органу не виникло права вносити зміни у дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях, які не пов'язані із зміною податкового навантаження з ПДВ, а тому протиправними є дії відповідача щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в інформаційній системі «Податковий блок».

Враховуючи те, що на підставі висновків акту перевірки позивача податковим органом внесено до інформаційної бази даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту системи «Податковий блок» («Електронна автоматизована система «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») інформацію, внесену на підставі вказаного акта, тобто фактично без наявності правових підстав змінено дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку що обґрунтованим є вимоги позивача відновити в автоматизованій інформаційній системі, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, які були відкориговані податковим органом на підставі вищезазначеного акту.

Дана правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 року у справі № К/800/25774/14.

Крім того, без зобов'язання відновити вказані показники звітності не відбудеться повного захисту порушених прав позивача щодо протиправного корегування податкової звітності позивача податковим органом.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій щодо корегування показників податкової звітності позивача в інформаційній системі «Податковий блок» на підставі акту перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.