Ухвала

від 11.06.2015 по справі 826/3347/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3347/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО САІК» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО САІК» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 № 0000382202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «НТО Альтера», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВО САІК» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ за відносинами з ТОВ «НТО Альтера» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за рельтатами якої складено Акт від 30.01.2015 № 48/26-57-22-03-10/3917930.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п. 44.1, п. 185.1, п. 188.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 201.6, п. 201.10 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 133 537 грн. за серпень 2014 року.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000382202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 133 537 грн. за основним платежем та на 33 384,25 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «НТО Альтера».

Так, 31.07.2014 між ТОВ «НВО САІК» (покупець) та ТОВ «НТО Альтера» (постачальник) укладено договір поставки № 31/7, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (обладнання) в найменуванні, кількості і ціні згідно з видатковими накладними.

Оплата за поставку товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування сум, зазначених у видаткових накладних, на поточний рахунок постачальника протягом 90 робочих днів з дня отримання товару зі складу постачальника.

Згідно видаткових накладних від 08.08.2014 № НТ-02263, від 05.08.2014 № НТ-02257 та від 29.08.2014 № НТ-02389 на виконання вказаних вище договірних зобов'язань ТОВ «НТО Альтера» було поставлено на адресу позивача: термоперетворювач вартістю 160,86 грн. в т.ч. ПДВ - 26,81 грн.; термоперетворювач вартістю 915,37 грн. в т.ч. ПДВ - 152,56 грн.; вимірювач-регулятор двоканальний, фотодатчики, перетворювач тиску, напівпровідникове трифазне управління вентилятор, комплект монтажний, антена на магнітній базі, генератор бензиновий інвертор, блок живлення, модем, стабілізатор та інша продукція виробничо-технічного призначення загальною вартістю 129 079,60 грн. в т.ч. - ПДВ 21 513,27 грн.

Крім того, згідно видаткової накладної від 29.08.2014 № НТ-02383 на адресу позивача також було поставлено: світлодіодний індикатор, вимірювальний трансформатор струму, кріплення до стіни, клема, проблисковий маяк, фотодатчик, стабілізатор, електрод та інша продукція виробничо-технічного призначення на загальну суму 165 676,63 грн. в т.ч. ПДВ - 27612,77 грн.

Окрім цього, згідно видаткових накладних від 12.08.2014, 14.08.2014, 18.08.2014, 21.08.2014, 26.08.2014, 28.08.2014 та від 29.08.2014 здійснено поставку аналогічної продукції виробничо-технічного призначення. Загалом оформлено поставку продукції на 801225,60 грн. в т.ч. ПДВ - 133 537,50 грн.

Також, на підтвердження фактичного виконання спірних договірних зобов'язань позивачем було подано до перевірки та до суду наступні документи: податкові накладні, банківські виписки та товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів, контрагент позивача мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, суд враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Висновки податкового органу про «фіктивний» характер спірних господарських операцій ґрунтуються на тому, що відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «НТО Альтера» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та на відсутності, на переконання податкового органу, належних та достатніх доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, по-перше, факт транспортування товарів підтверджується наявними в матеріалах справи: товарно-транспортними накладними, вантажними деклараціями, копією договору оренди автомобіля від 01.07.2014 № 2/14, укладеного з ТОВ «Універсальна українська транспортна компанія», актом передачі автомобіля від 01.07.2014 та актом наданих послуг від 29.08.2014.

По-друге, стосовно зауважень ДПІ відносно адрес, вказаних у товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що за п.3.2 Договору поставки поставка здійснюється на склад покупця, а згідно з п.3.3. вказаного договору датою поставки є дата відвантаження зі складу постачальника. Адреса складу постачальника у договорі не визначена, однак як підтверджується матеріалами справи, складські приміщення позивача знаходяться за адресою: м. Київ, б-р. І.Лепсе, 4 корпус 47, що відповідає місцю розвантаження, зазначеному у ТТН.

Відносно адреси відвантаження, яка зазначена в у товарно-транспортних накладних, а саме: м. Київ, б-р. Лепсе, 21 корпус 21, слід зазначити, що вказана адреса відповідає місцезнаходженню нежилих приміщень, орендованих контрагентом за договором від 01.06.2012 № 2.

Таким чином, судом не вбачається будь-яких розбіжностей між фактичною адресою складу постачальника та відомостями щодо цієї адреси, зазначеними у товарно-транспортних накладних.

Стосовно ж посилань податкового органу на відсутність ТОВ «НТО Альтера»за місцезнаходженням, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Тобто, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що правочини між ТОВ «НВО САІК» та ТОВ «НТО Альтера» були укладені з метою здійснення підприємницької діяльності, наявність у посадових осіб підприємств умислу на укладення спірного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16 червня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С