Ухвала

від 15.06.2015 по справі 813/497/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р. Справа № 876/6775/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Нордік» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нордік» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2014 року №0000142210 та №0000152210.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ», ТОВ «Сіріус-Техно» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 рок позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову документальну перевірку ПП «Нордік» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

26.12.2013 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №75/22-10/33862865, за яким встановлено порушення підприємством п.п. 44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 119386 грн та п.п. 198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 133 804 грн.

На підставі зазначеного акта, податковим органом 15.01.2014 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0000142210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 149039 грн. та №0000152210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 167255 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ», ТОВ «Сіріус-Техно» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п. 138.1, п. 138.2, ст. 138 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 119386 грн.

Відповідно до п.138.1, 138.1.1. ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Також відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст. 138).

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 133804 грн.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 ПК України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Аналізуючи приписи ст.ст.2, 3, 8, 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV необхідно вказати, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Одночасно необхідно зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами. Податковий орган вважає, що контрагенти не спроможні надавати послуги визначені в договорах, а тому господарські операції вважає безтоварними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступних встановлених фактів.

ПП «Нордікс» зареєстровано 21.10.2009 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, станом на 26.12.2013 року перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова є суб'єктом господарювання у сфері, зокрема буріння, геології та геологорозвідування, будівництва будівель.

Щодо взаємовідносин позивача та контрагента ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ», то між ними 01.06.2012 року укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей №01/06-05, за яким ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ» (Продавець), ПП «Нордік» (Покупець) , при цьому Постачальник зобов'язується постачати (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження. Ціна за однини цю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у Специфікації, що є додатком до цього договору.

До договору представлено три додатки специфікації.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: видаткові накладні від 15.06.2012 р. №15/06-15, від 22.06.2012 р. №22/06-09, від 26.06.2012 р. №26/06-10, від 31.08.2012 р. №31/08-02, платіжні доручення від 14.06.2012 р. №2109, від 21.06.2012 р. №2162, від 21.06.2012 р. №2163, від 03.07.2012 р. №2213, від від 03.07.2012 р. №2228, від 07.07.2012 р. №2271, від 12.07.2012 р. №2316, від 13.09.2012 р. №2639, від 01.10.2012 р. №2726, податкові накладні від 26.06.2012 р. №858, від 21.06.2012 р. №493, від 14.06.2012 р. №306, від 31.08.2012 р. №457, картку рахунок 631 за 2012 р.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за червень-серпень 2012 року.

У бухгалтерському обліку дані операції по контрагенту ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ» відображено у відповідному періоді у картці рахунку розрахунку 631 з вітчизняними постачальниками.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ» відображено в податковій звітності ПП «Нордік», про що свідчить копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за червень - серпень 2012 року. Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Так, ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (Продавець) та ПП «Нордік» (Покупець) уклали договір поставки будівельних матеріалів від 12.12.2011 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати шпон лущений (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Товар поставляється Покупцю партіями, які самостійно визначаються Продавцем. Кожна партія товару приймається Покупцем окремо на складі Покупця. Постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: видаткову накладну від 12.12.2011 р. №12/12-16, платіжне доручення від 11.01.2012 р. №1341, , податкову накладну від 12.12.2011 р. №313податкову накладну №126 від 02.11.2011 року, видаткову накладну №2/11-16 від 02.11.2011 року.

У бухгалтерському обліку дані операції по контрагенту ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» відображено у відповідному періоді у картці рахунку 63.100 розрахунку з вітчизняними постачальниками.

Щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Сіріус-Техно».

Так, ТОВ «Сіріус-Техно» (Продавець) та ПП «Нордікс» (Покупець) уклали договір поставки товаро-матерівльних цінностей №71 від 15.05.2012 р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Постачання товару здійснюється Продавцем і за рахунок Продавця до вказаного місця знаходження.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: видаткові накладні від 21.06.2012 р. №СТ-0000290, від 21.06.2012 р №0000271, від 01.08.2012 р. №0000355, від 03.09.2012 р. №0000434, від 28.09.2012 р. №СТ-0000523, від 28.09.2012 р. №СТ-0000522, від 29.11.2012 р. №0000662, платіжні доручення від 08.10.2012 р №2767, від 02.10.2012 р №2734, від 07.09.2012 р. №2609, від 03.08.2012 р. №2420, від 03.07.2012 р. №2219, від 21.06.2012 р. №2157, від 14.06.2012 р. №2103, від 06.06.2012 р. №2066, податкові накладні від 29.11.2012 р. №57, від 28.09.2012 р. №94, від 03.09.2012 р. №4, від 01.08.2012 р. №1, від 21.06.2012 р. №54, від 14.06.2012 р. №53, від 06.06.2012 р. №33.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Сіріус-Техно» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за червень-листопад 2012 року.

У бухгалтерському обліку дані операції по контрагенту ТОВ «Сіріус-Техно» відображено у відповідному періоді у картці рахунку 63.100 розрахунку з вітчизняними постачальниками.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Сіріус-Техно» відображено в податковій звітності ПП «Нордікс».

Вказаний товар, поставлений зазначеними контрагентами використаний позивачем на спорудженні свердловин №8 та 73 Летнянського родовища в Дрогобицькому районі Львівської області, облаштування Чайковицького газового родовища в Самборіському районі львівської області та ГРС Козова в Козівському районі Тернопільської області.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ», ТОВ «Сіріус-Техно» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» відомості про зазначених контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Також, суд відхиляє покликання ДПІ на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, а саме ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 р. №1691/22.8/37635291 стосовно ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 30.04.2012 р.; ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.11.2012 р. №4723/22-1/35921869 стосовно ТОВ «ОСОБА_2 технології ТПВ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р.; акту ДПІ у Франківському районі м.Львова від 25.09.2013 р. №249/22-10/30649706 щодо ТОВ «Сіріус-Техно» з питань господарських відносин з ТОВ «Конді 50», ПП «БК Аструм» за період з 25.06.2013-31.03.2013 р.

На спростування доводів апелянта необхідно зазначити, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Зокрема, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим. При цьому необхідно зазначити, що як вбачається з матеріалів справи відповідними судовими рішеннями було встановлено невідповідність актів про неможливість проведення зустрічних звірок вимогам податкового законодавства України.

Проаналізувавши зазначене суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТОВ «ОСОБА_2 ТПВ», ТОВ «Сіріус-Техно» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» є субєктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ПП «Нордікс».

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року у справі №813/497/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П.Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 16.06.2015р.