УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2015 року м. Львів Справа № 876/1763/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
за участю секретаря - Андрушківа І.Я.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 813/9458/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімресурс» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімресурс» (далі - ОСОБА_2 «Хімресурс») звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року № НОМЕР_1.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 жовтня 2013 року № НОМЕР_1.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентом - постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Маштрейд» (далі - ОСОБА_2 «Маштрейд») у період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, а також вказує на відсутність в позивача доказів в підтвердження походження реалізованого Закритому акціонерному товариству «Трускавецькурорт» (далі - ЗАТ «Трускавецькурорт») товару.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням між сторонами примирення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився хоча його належним чином було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, однак, ним подано до суду клопотання, в якому він просить закрити провадження у справі у зв'язку з досягненням між сторонами примирення.
До наданих сторонами клопотань долучено копію рішення про погодження застосування податкового компромісу від 23 квітня 2015 року № 2581/10/13-09-022-01.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ОСОБА_2 «Хімресурс» дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання у ОСОБА_2 «Маштрейд» товарів (робіт, послуг) за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року та подальшого їх використання у господарській діяльності від 30 вересня 2013 року № 122/22-1/31755136, Дрогобицькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 84596.00 грн., з яких на 56397.00 грн. за основним платежем та на 28199.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 56397.00 грн.
Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом ОСОБА_2 «Маштрейд». На обґрунтування такого твердження відповідач вказує на відомості, які містяться в акті, складеному працівниками Дрогобицької ОДПІ про відсутність у позивача товаросупровідних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, шляхових листів, які б підтверджували реальне придбання (переміщення) придбаного товару від ОСОБА_2 «Маштрейд» або сертифікатів (паспортів) якості чи відповідності на придбаний товар, згідно яких можна було б встановити походження та реального продавця товару. Також зазначає, що згідно з видатковою накладною № РН 0000019 від 11 квітня 2012 року придбаний позивачем товар реалізований ЗАТ «Трускавецькурорт», однак, за відсутності документів, що підтверджують факт переміщення товару від ОСОБА_2 «Маштрейд», вказані фінансово-господарські операції не підтверджені.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ОСОБА_2 «Хімресурс» вимог податкового законодавства, а саме заниження податку на додану вартість, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять реальність господарських операцій позивача з ОСОБА_2 «Маштрейд», що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати, які входять до складу податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як видно з матеріалів справи, 15 березня 2012 року між ОСОБА_2 «Маштрейд» та ОСОБА_2 «Хімресурс» було укладено договір № 03-1 про придбання товару (будівельні фарби, суміші, шпаклівки, будівельні матеріали та мастильні матеріали).
В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ОСОБА_2 «Маштрейд» позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, а також витяг з книги обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Крім цього, придбаний у ОСОБА_2 «Маштрейд» товар реалізований позивачем ОСОБА_2 «Укрнафтогазінвест», згідно умов договору купівлі - продажу від 04 січня 2012 року № 2, ЗАТ «Трускавецькурорт», згідно умов договору поставки від 01 січня 2012 року № 2, ФОП ОСОБА_3, згідно умов договору поставки від 04 січня 2012 року № 5, ФОП ОСОБА_4, згідно умов договору купівлі - продажу від 28 березня 2012 року № 7.
Висновок податкового органу про недоведеність позивачем факту транспортування придбаного у ОСОБА_2 «Маштрейд» товару з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують доставку товару у місце поставки, не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Що ж до посилання Дрогобицької ОДПІ на відсутність доказів походження товару, який був реалізований ЗАТ «Трускавецькурорт», то таке не стосується предмету доказування в даній справі, оскільки збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість обгрунтоване безпідставним включенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість з господарських операцій щодо придбання товарів в ОСОБА_2 «Маштрейд».
Щодо посилання відповідача на невідповідність відомостей, які містяться в реєстрі довіреностей, то слід зазначити, що відсутність у вказаному документі окремих відомостей не може бути підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Відповідно до статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторонни можуть примиритися у будь який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.
У відповідності до частини 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Як видно з клопотань ОСОБА_2 «Хімресурс» та Дрогобицької ОДПІ про закриття провадження у справі, спір між сторонами врегульований шляхом досягнення податкового компромісу відповідно до рішення про погодження застосування податкового компромісу від 23 квітня 2015 року № 2581/10/13-09-022-01.
Згідно з пунктом 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
Так, згідно з рішенням начальника Дрогобицької ОДПІ від 23 квітня 2015 року № 2581/10/13-09-022-01 позивачем сплачено 2819.85 грн. податкових зобов'язань для досягнення податкового компромісу зі сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим йому було погоджено застосування процедури податкового компромісу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що примирення сторін як обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після ухвалення рішення, таке примирення не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому оскаржувану постанову суду слід визнати нечинною і закрити провадження у справі.
Керуючись статтями 113, 157, 160, 195, 197, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімресурс» та Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 813/9458/13-а - визнати нечинною та закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімресурс» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлено 19 червня 2015 року.
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2015 |
Оприлюднено | 26.06.2015 |
Номер документу | 45341780 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Рибачук Андрій Іванович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Кухар Наталія Андріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні