Ухвала

від 18.06.2015 по справі 803/236/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Львів Справа № 876/3135/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року по справі № 803/236/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Транс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Транс» (далі - ТзОВ «Луцькавтодор-Транс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21 жовтня 2013 року № НОМЕР_1.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в актах перевірки від 26 вересня 2013 року № 45/10/22.3 та від 10 грудня 2013 року № 1717/22.1/31011672, а тому висновок суду першої інстанції про неправомірність цього податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим.

В судове засідання особи, які беруть участь в справі, не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак, позивачем подано до суду заяву, в якій він просить закрити провадження у справі у зв'язку з досягненням між сторонами примирення. До заяви ним додано копію рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу від 19 березня 2015 року № 4154/10/03-18-2201. На підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін, суд приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 26 вересня 2013 року № 45/10/22.3.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме включення до податкового кредиту 116006,81 грн. податку на додану вартість на підставі податкової накладної, що не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку.

На підставі зазначеного вище акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2013 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 174010,50 грн., з яких на 116007,00 грн. за основним платежем та на 58003,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі первинної скарги позивача на вказане вище повідомлення-рішення з питань, що стали предметом оскарження, начальником Луцької ОДПІ призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Луцькавтодор-Транс», за результатами якої складено акт перевірки від 10 грудня 2013 року № 1717/22.1/31011672.

Зазначеною перевіркою встановлено, що позивачем до розділу 2 «Отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних і до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року протиправно включено податкову накладну від 02 липня 2013 року № 2, виписану ТзОВ «Ферко», на суму 116006,81 грн. податку на додану вартість, яка не зареєстрована даним контрагентом в Єдиному реєстрі податкових накладних, без подання заяви із скаргою на такого постачальника, що свідчить про підтвердження висновків камеральної перевірки, на підставі якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 cтатті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Як видно з матеріалів справи, виписана ТзОВ «Ферко» податкова накладна від 02 липня 2013 року № 2 позивачем була помилково включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року, замість податкових накладних від 02 липня 2013 року №№ 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, які задекларовані контрагентом, як податкові зобов'язання.

Оскільки суми податку на додану вартість у кожній із зазначених вище податкових накладних, виписаних ТзОВ «Ферко», становили менше 10000,00 грн., вони правомірно відображені позивачем у податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість за відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання відповідача на первинне включення позивачем податкової накладної на суму податку на додану вартість 116006,81 грн., не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, до реєстру отриманих і виданих податкових накладних не свідчить про заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки позивач самостійно виправив допущену у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року помилку щодо включення податкової накладної від 02 липня 2013 року № 2 шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту за згаданими вище податковими накладними, виписаними ТзОВ «Ферко».

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

У відповідності до частини 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Як видно із заяви ТзОВ «Луцькавтодор-Транс» про закриття провадження у справі, спір між сторонами врегульований шляхом досягнення податкового компромісу відповідно до рішення про погодження застосування податкового компромісу від 19 березня 2015 року № 4154/10/03-18-2201.

Згідно з пунктом 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Так, згідно з рішенням в.о. начальника Луцької ОДПІ від 19 березня 2015 року № 4154/10/03-18-2201 позивачем сплачено 21139,60 грн. податкових зобов'язань для досягнення податкового компромісу зі сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в тому числі і оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим йому було погоджено застосування процедури податкового компромісу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що примирення сторін як обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після ухвалення судом першої інстанції рішення, таке примирення не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому оскаржувану постанову суду слід визнати нечинною і закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 113, 157, 160, 195, 197, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Транс» про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року по справі № 803/236/14 - визнати нечинною та закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Транс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_1