Ухвала

від 17.06.2015 по справі 813/9341/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/56454/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Екватор»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року

у справі № 813/9341/13-а (876/7861/14)

за позовом публічного акціонерного товариства «Екватор» (далі - позивач, ТОВ «Екватор»)

до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Самбірська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Екватор» звернулось у грудні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Самбірської ОДПІ, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 року № 0000992200 та № 0001002200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу позивача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.10.2013 року № 233/22-00/14312335, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 169.2.2 п.169.2 ст. 169, п. 176.2 ст. 176 ПК України.

17.10.2013 року відповідачем на підставі вказаного акту було прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «П» №0000992200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 242 976,00 гривень; форми «Р» № 0001002200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальній сумі 299 732,50 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією; заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми,недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою та згідно з вимогами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України включається до складу інших доходів.

Позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України ).

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Екватор» були укладені договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Прикарпаття Інвест» № 01 від 06.12.2011 року, № 02 від 16.12.2011 року, № 03 від 03.01.2012 року, № 04 від 02.02.2012 року, № 05 від 26.03.2012 року та виконання яких підтверджується банківськими виписками. Згідно платіжного доручення № 4042 від 26.06.2012 року ПАТ «Екватор» було оплачено ТОВ «Прикарпаття Інвест» умовні відсотки по безвідсотковій поворотній фінансовій допомозі в сумі 7641,25 гривня.

Отже, судами вірно зазначено, що кошти, отримані ПАТ «Екватор» від ТОВ «Прикарпаття Інвест» не підпадають під визначення поворотна фінансова допомога та під визначення фінансовий кредит, а отже відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України відносяться до інших доходів платника податку за звітний податковий період, тому податковий орган дійшов до вірного висновку про заниження ПАТ «Екватор» інших доходів на суму коштів, отриманих від ТОВ «Прикарпаття Інвест».

Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги твердження позивача про помилковість перерахування коштів в сумі 7641,25 гривня на рахунок ТОВ «Прикарпаття Інвест» згідно договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, оскільки на момент проведення перевірки та під час розгляду справи по суті, вказані кошти ПАТ «Екватор» повернуті не були.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПАТ «Екватор» було укладено кредитний договір № 558-230412 від 24.04.2012 року з ПАТ «Європейський газовий банк» про отримання кредиту в сумі 1 200 000,00 гривень, до якого були внесенні зміни, яким збільшено суму кредиту до 3 500 000,00 гривень. Кредитні кошти було отримано ПАТ «Екватор» 24.04.2012 року в сумі 1 200 000,00 гривень та 31.05.2012 року в сумі 2 300 000,00 гривень. Проте вказані кредитні кошти використано не в процесі здійснення господарської діяльності, оскільки відповідно до договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ПАТ «Екватор» надало безвідсоткову поворотну фінансову допомогу ТОВ «Прикарпаття Інвест» терміном на три роки в сумі 1 623 000,00 гривень. Окрім того, із суми коштів одержаного кредиту було повернуто кошти ТОВ «Прикарпаття Інвест» 25.04.2012 року в сумі 637 000,00 гривень. Також відповідно до зазначеного кредитного договору ПАТ «Екватор» 04.05.2012 року було виплачено комісію за відкриття кредитної лінії один відсоток від суми одержаного кредиту в розмірі 12 000,00 гривень.

Крім цього, судами встановлено, що: відповідно до договору на проведення оцінки майна від 15.05.2012 року та акту прийому-передачі робіт від 31.05.2012 року для отримання кредиту ПАТ «Екватор» було отримано послуги від КП «Львівського бюро експертів-оцінювачів» в сумі 16 000,00 гривень по оцінці майна-нежитлових будівель; відповідно до довідки-рахунка № 113/01-14 від 31.05.2012 року було отримано послуги з посвідчення договору іпотеки від ОСОБА_4 в сумі 8900,00 гривень; відповідно до довідки-рахунка № 2/01-14 від 12.06.2012 року було отримано послуги з посвідчення договору іпотеки від ОСОБА_5 в сумі 9850,00 гривень.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Екватор» було укладено договори добровільного страхування майна, що є предметом застави № 014005/2200/0000202 від 06.06.2012 року на суму 2369,63 гривень, № 014005/2200/0000204 від 07.06.2012 року на суму 4150,11 гривень, № 014005/2200/0000203 від 07.06.2012 року на суму 11 794,68 гривні, № 014005/2200/0000201 від 06.06.2012 року на суму 3949,08 гривень.

У зв'язку з тим, що кредитні кошти було використано не з провадженням господарської діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про порушення ПАТ «Екватор» пп.14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, у зв'язку з чим, було завищено адміністративні витрати на вартість послуг, понесених для оформлення кредиту, всього в сумі 69 013,00 гривень.

Перевіркою відображених у рядку 06.4 Декларації «Фінансові витрати відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України» показників за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року в загальній сумі 534 481,00 гривня, встановлено, що ПАТ «Екватор» віднесено до витрат відсотки за користування кредитами.

Проведеною перевіркою відображеного показника за ІV квартал 2011року та 2012 рік в сумі 534 481,00 гривня, на підставі таких документів: банківські виписки, договори про надання кредиту встановлено завищення задекларованих ПАТ «Екватор» показників у рядку 06.4 Декларації «Фінансові витрати» всього в сумі 454 264,00 гривні.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що якщо отримані платником податку кошти відповідають визначенню фінансового кредиту, наведеному у пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 ПК України, то основна сума такого кредиту: не враховується для визначення об'єкта оподаткування при отриманні (пп. 136.1.20 п. 136.1 ст. 136 ПК України); не включається в дохід (пп. 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 ПК України); не включається до складу витрат при погашенні (поверненні) (пп. 139.1.4 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 ПК України).

Згідно пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України, проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. При цьому до процентів відповідно до пп. «а» пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України включається, зокрема, платіж за використання коштів, отриманих у кредит.

Витрати на нарахування процентів за користування кредитами належать до фінансових витрат (пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України).

Пунктом 141.1 ст. 141 ПК України передбачено, що нараховані протягом звітного періоду проценти за кредитами включаються до складу витрат лише у випадку, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ «Екватор» було порушено п. 141.1 ст. 141 ПК України, внаслідок чого завищено фінансові витрати на суму відсотків по кредиту в частині використання кредитних коштів не у господарській діяльності в сумі 454 264,00 гривні, у тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 32 719,00 гривень, за ІІІ квартал 2012 року в сумі 150 932,00 гривні, за ІV квартал 2012 року в сумі 270 613,00 гривень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Екватор» - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року у справі № 813/9341/13-а (876/7861/14) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.К. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько