Постанова

від 21.01.2008 по справі 2а-9/2008

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2а-9/2008 рік

Справа

№2а-9/2008 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня    2008 року Баришівський районний суд

Київської області у складі

головуючого

судді         Лисюк О.Д.

при секретарі     Ющенко C\Л.A..

з участю

представника відповідача Яксун Л.Д.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Баришівської

районної державної адміністрації Київської області про визнання дій

протиправними, стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на

оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1.

звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління праці та соціального

захисту населення Баришівської районної державної адміністрації неправомірними,

стягнення з відповідача недоплаченої суми компенсації на оздоровлення за

2001-2007 роки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є евакуйованою із зони

аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), та перебуває на обліку в УПСЗН

Баришівської райдержадміністрації і відповідно до ст. 48 Закону України "

Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи " має право на компенсаційні виплати на

оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат щорічно, розмір якої

визначається на момент виплати. Відповідач в порушення зазначеного Закону,

вказану компенсацію виплачував у значно меншому розмірі.

Посилаючись на

неправомірність дій відповідача, просить суд стягнути з Управління праці та

соціального захисту населення на його користь щорічної допомоги на оздоровлення

з урахуванням інфляції за період з 2001 по 2007 роки.

В судовому

засіданні позивач ОСОБА_1. заявлений позов підтримав в повному об'ємі та

просить стягнути суму недоплат за 2001-2007 роки .              

Представник

відповідача Управління праці та соціального захисту населення Баришівської

районної державної адміністрації Яксун Л.Д. заявлений позов не визнала та

пояснила, що виплата вказаної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки

позивачеві проведена у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.

Управління праці та соціального захисту населення не є розпорядником бюджетних

коштів, діє в межах наданих йому асигнувань і не може виходити за межі

бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України.

Окрім того, у

відповідності із ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за

захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, а тому,

оскільки позивач пропустив вказаний строк, просить постановити рішення, яким в

позові відмовити.

Заслухавши

пояснення   сторін, дослідивши матеріали

справи суд вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення виходячи з

наступних міркувань.

Згідно ст..104 КАС України,

до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом

особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері

публічно-правових відносин.

Даний спір за

участю Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної

державної адміністрації як суб'єкта владних повноважень ( п.7 ч.1 ст.3 КАС

України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України

належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки УПСЗН як

суб'єкт владних повноважень реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому

чинним законодавством управлінські функції щодо соціального захисту населення.

Вирішуючи

питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача

щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, суд керується наступним.

Судом

встановлено, і це не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1. є

евакуйованою із зони аварії на Чорнобильській АЕС та має посвідчення категорії

2 ( НОМЕР_1), та перебуває на обліку в Баришівському управлінні праці та

соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації, а

тому, йому щорічно виплачувалася допомога на оздоровлення, зокрема в 2005-2006

роках згідно Постанови KM України № 836 від 26.07.1996 року виплачувалася допомога

: інвалідам 2-ї групи в сумі 26.70 грн, інвалідам 3-ї групи в сумі 21.50 грн,

евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей - три мінімальні

заробітні плати. У 2005-2007 роки згідно постанови KM України

№ 562 від 12.07.2005 року виплачувалася допомога: інвалідам 2-ї групи в сумі

120 грн., учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в сумі 100 грн, інвалідам

3-ї групи в сумі 90 грн. та евакуйованим із зони відчуження в 1986 році,

включаючи дітей - 75 грн.

В липні місяці

2007 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту

населення із заявою про перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за

період 2001-2007 роки в розмірі згідно ст..48 Закону України « Про статус та

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» , однак відповідач своїм листом відмовив в здійсненнні такого

перерахунку.

Вказані обставини

визнаються сторонами і згідно ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягають.

Спірні

правовідносини повинні регулюватися ч.4 ст.48 Закону України « Про статус та

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи», згідно якої, щорічна допомога на оздоровлення виплачується

інвалідам 2-ї групи в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, яка

визначається на момент виплати.                                                          

З наведеного

вбачається, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення

в розмірі 3-х мінімальних розмірів заробітної плати, а тому, виплата

відповідачем такої допомоги в фіксованих розмірах по 75 грн. з 2005 року, тобто

менше ніж встановлено Законом, порушує право позивача і суперечить вимозі

ст..48 вказаного Закону.

Доводи

відповідача про необхідність застосування постанови KM України

для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення

необгрунтовані і суперечать ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої, органи

державної та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані

діяти лише на підставах і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією України та Законами України.

Зазначеними

постановами KM України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від

12.07.2005 року встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення

в твердій грошовій сумі, що суперечить вимогам ст..48 Закону України 2 Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на

Чорнобильській АЕС», який встановив розмір такої допомоги як величину кратну

мінімальній заробітній платі.

В даному випадку

мають враховуватися засади пріорітеності Законів України над урядовими

нормативними актами та вимоги ст..92 Конституції України, згідно якої, виключно

Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та

основи соціального захисту (п.60).

Вирішуючи

питання про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки суд

керується наступним.

З 1 січня 2005

року почав діяти Кодекс адміністративного судочинства України, за нормами ч.2

ст. 99 якого, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення

до адміністративного суду, встановленого законом. Для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

Згідно ст.100

КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою

для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із

сторін.. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа

розглядається за правилами КАСУ.

Враховуючи, що

позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду за захистом

свого права, а наведені ним причини суд вважає не поважними, оскільки не

позбавляли права пред'явити позов до суду, а також беручи до уваги, що на цьому

наполягає відповідач, суд відмовляє в позові про стягнення недоплаченої

щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки у зв'язку з пропуском

позивачем строку звернення до суду та відсутності поважними причин для його

поновлення.

Позивач ставить

вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення як за 2006 рік, і за

2007 рік, а тому суд керується в цій частині п.37 ст.77 Закону України

"Про державний бюджет на 2006 рік", згідно якого на 2006 рік зупинена

дія ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законом "Про

державний бюджет на 2007 рік також зупинена дія абзацу 3-го ч.4 ст.48 Закону

України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і

допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Законом України

" Про державний бюджет України на 2007 рік" була також зупинена дія

абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України " Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до

мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 3235-1V

(3235-15) від 20.12.2005р.).

Однак,

Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп в справі

за конституційним поданням 46 народних депутатів щодо відповідності Конституції

України положень ст.29,36, частини другої статті 56, частини другої ст..62,

частини першої ст.66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті

71, статей 98,101,103,111 Закону України " Про державний бюджет",

визнав такими, що не відповідають Конституції України дані положення закону.

Пункт 2 статті

152 Конституції України встановлює, що закони, інші правові акти або їх окремі

положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, дія

абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України " Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

" почала знову діяти із 09.07.2007 року.

Відповідно до

ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта

владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах

повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і Законами України.

Частина 2 ст.162 Кодексу

адміністративного судочинства України передбачає, що у разі задоволення

адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних

повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень або

прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб'єктів у

сфері публічно-правових відносин.

Судом

встановлено, що в 2007 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007

рік, Управлінням праці та соціального захисту населення Баришівської районної

державної адміністрації позивачу не проводилася, а тому суд вважає, що по

справі відсутній предмету спору.

Керуючись ст.. 19 Конституції

України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст..77 Закону

України « Про державний бюджет України на 2006 рік», рішення Конституційного

Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, ст.ст. 2,11,17,70,71,99,100,159-163

КАСУ

Постановив:

позов ОСОБА_1 до

Управління праці та соціального захисту населення Баришівської районної

державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними,

стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, залишити

без задоволення.

Постанова може

бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через

Баришівський районний суд Київської області протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом

десяти днів з дня проголошення постанови.