Постанова

від 11.06.2015 по справі 824/1843/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2015 р. м. Київ К/800/57130/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом Управління житлового господарства Першотравневої у м. Чернівці ради до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про скасування вимоги,

встановив:

Управління житлового господарства Першотравневої у м. Чернівці ради звернулось до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області з позовом, в якому, з урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції у Чернівецькій області від 29 січня 2014 року № 24-06-15-15/786 в частині:

проведення претензійно-позовної роботи із ПП ОСОБА_4 щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів в сумі 15 425 грн 00 коп.;

стягнення з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоди в сумі 15 425 грн 00 коп. у порядку ст.ст. 130-136 КЗпП України;

відображення в обліку дебіторської заборгованості за ПП ОСОБА_4 в сумі 15 425 грн. 00 коп.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, за наслідками якої складено акт від 17 січня 2014 року № 06-40/1 про виявлені порушення законодавства.

На підставі складеного акту ревізії відповідач надіслав позивачу вимогу від 29 січня 2014 року за № 24-06-15-15/786 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства».

Вважаючи таку вимогу незаконною, позивач звернувся до суду про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога є необґрунтованою та безпідставною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Між тим у справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувані вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання протиправними і скасування вимог Інспекції щодо вжиття Товариством заходів, спрямованих на відшкодування збитків.

Оскільки при вирішенні спору суду допустили неправильне застосування норм матеріального права до встановлених у справі обставин, скаргу Інспекції слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

В задоволені позову Управління житлового господарства Першотравневої у м. Чернівці ради звернулось до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції у Чернівецькій області від 29 січня 2014 року № 24-06-15-15/786 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: