Постанова

від 17.06.2015 по справі 917/2657/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 917/2657/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 28 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі№ 917/2657/14 Господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 28 провизнання договору укладеним в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаЛещенко Г.М. - - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 28, в якій просило суд визнати договір про постачання електричної енергії № 3685 укладеним між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 28 з усіма додатками, в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 (суддя Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (головуючий Бондаренко В.П., судді: Івакіна В.О., Тихий П.В.) у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 28 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові з покладенням на позивача судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

12.06.2015 на адресу суду надійшло клопотання від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 28 про розгляд справи за відсутності його представника, яке судом задоволено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією підписати договір про постачання електричної енергії № 3685, відповідно до умов якого, позивач, як постачальник, продає відповідачу, як споживачу, електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок.

В своєму позові позивач послався на те, що споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з постачальником електричної енергії (ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"). На думку позивача, відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладання зазначеного договору. Надісланий позивачем примірник договору № 3685 був повернутий відповідачем без підпису.

Підставою для задоволення позову став висновок судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача щодо відмови в укладенні типового договору про постачання електричної енергії з позивачем є неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

На підставі довідки ЄДРПОУ № 19/3290 від 30.12.1999, пунктів 1.1., 1.5. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "№ 28", затвердженого протоколом № 1 установчих зборів членів, зареєстрованого у виконкомі Кременчукської міськради, а.с.11-23) та статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" № 2866-III від 29.11.2001 судом першої інстанції встановлено, що відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "№ 28" (далі по тексту - ОСББ "№ 28") є юридичною особою, що створена власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні.

У спільній власності членів об'єднання перебуває: "Тамбури, вестибюлі, вітальні, сходові клітинки, міжквартирні коридори, холи, горища, приміщення технічних поверхів, приміщення підвалів, де розташоване технічне обладнання будинку і т. і." - "Технічне обладнання будинку - ліфти, сміттєпроводи, система водопостачання та водовідведення, тепло-, газо- та електропостачання тощо" (пункт 4.1. Статуту ОСББ "№ 28").

Відповідно до пункту 9.14.4. Статуту ОСББ "№ 28" до компетенції правління об'єднання віднесено укладання договорів з підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги.

Частиною шостою статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів (суб'єктів господарювання або негосподарюючих суб'єктів - юридичних осіб) електроенергією зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Частиною першою статті 275 названого Кодексу передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом частини другої вказаної статті, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в частині першій статті 26 Закону України "Про електроенергетику" № 575/97-ВР від 16.10.1997 та абзаці другому пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 № 417/1442 (далі - Правила).

Отже, договір про постачання електричної енергії є окремим видом договору енергопостачання споживачу, укладення якого є обов'язковим в силу закону.

Пунктом 1.6. вказаних Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії укладається із всіма споживачами та субспоживачами (крім населення) на основі типового договору.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) № 497 від 23.04.2012 із змінами від 23.05.2014, встановлено тарифи на електроенергію для населення диференційовані за обсягом споживання: до 150 кВт год. - 25,7 коп.; 150 - 800 кВт год. - 34,95 коп.; понад 800 кВт год. - 111,7 коп. (за 1 кВт год. без ПДВ). Також, у цій постанові зазначено, що електрична енергія, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів і замково-переговорних пристроїв) та освітлення дворів, сходових клітин і номерних знаків відпускається за єдиним тарифом - 34,95 коп. за 1 кВт год.

Застосування цих положень неможливе за відсутності договору з відповідачем - ОСББ "№ 28", як юридичною особою, оскільки наявність особового рахунку та зареєстрованого на ньому приладу обліку електричної енергії в базі даних споживачів - населення зобов'язує ПАТ "Полтаваобленерго" застосовувати тарифи на електроенергію встановлені для населення, що диференційовані за обсягом споживання.

У відповідності до частини третьої статті 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частини друга, третя та четверта статті 181 Господарського кодексу України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач неодноразово звертався до відповідача, в порядку зазначеної статті, з листами щодо врегулювання господарських відносин з питання укладення відповідного договору (а.с. 24-28, т. 1). 22.07.2014 позивач на адресу відповідача листом № 05-13-02/1914 направив два екземпляри проекту договору про постачання електричної енергії № 3685, підписаних уповноваженою особою ПАТ "Полтаваобленерго" та скріплених печаткою, з пропозицією підписати та повернути один примірник позивачу у встановлений законодавством строк, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 24.07.2014.

В подальшому, позивач отримав відповідь голови правління ОСББ "№ 28" за № 17/7 від 28.07.2014 про відмову укласти направлений проект договору та "Лист - розбіжностей" до договору № 3685, в якому розбіжностей по істотних умовах договору не зазначено, а вказано лише про відмову укласти направлений проект договору через те, що укладення такого договору взагалі не потрібно. При цьому, головою ОСББ "28" підписано та скріплено печаткою додаток № 6 "Однолінійна схема" та додаток № 7 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

За приписами пункту 1.13 Правил укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Дослідивши вищевикладені обставини, суди попередніх інстанцій встановили, що процедура укладення спірного договору № 3685 здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства про електроенергетику та Правил користування електричною енергією.

Під час розгляду справи відповідач посилався на те, що постачання електричної енергії на загальнобудинкові потреби, обчислення якої відбувається через загальний прилад обліку, повинно здійснюватися у відповідності до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1357 від 26.07.1999 із відповідними змінами, а укладення запропонованого позивачем договору, на думку відповідача, необов'язкове.

Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що такі посилання відповідача не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в частині першій статті 26 Закону України "Про електроенергетику" та абзаці другому пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 № 417/1442.

Чинним законодавством відповідачу не надано права відмови в укладенні договору на постачання електроенергії, а всі розбіжності повинні узгоджуватись відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України та статті 10 Господарського процесуального кодексу України. Матеріали справи не містять відомостей про наявність у відповідача заперечень до запропонованої позивачем редакції договору. Відповідний протокол розбіжностей до договору до матеріалів справи відповідачем не залучено.

Крім того, як вже зазначалось вище, відповідач є юридичною особою, правління якого представляє загальні інтереси будинку по забезпеченню спільних потреб членів об'єднання.

Укладення договору про постачання електричної енергії з ОСББ "№ 28", як юридичною особою є принципово важливим перш за все для самих членів об'єднання, а для застосування відповідного (зменшеного) тарифу на електроенергію, яка витрачається на загальнобудинкові потреби в багатоквартирних будинках, нормативне регулювання в сфері постачання електроенергії повинно здійснюватись на рівні господарських відносин двох юридичних осіб - Постачальника електричної енергії і Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Посилання касатора на факт існування договірних відносин між позивачем та співвласниками ОСББ "№ 28" (фізичними особами), що, на його думку, є підставою для відмови в укладенні договору з позивачем, є безпідставним, оскільки такий факт документально не підтверджений, до матеріалів справи не залучено відповідних договорів із співвласниками ОСББ "№ 28". Відповідних обставин судами не встановлено.

Щодо посилання касатора на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2014 у справі № 917/1826/14, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, слід зазначити таке.

Предметом позову у даній справі є матеріально - правова вимога про визнання договору про постачання електричної енергії № 3685 укладеним між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 28 з усіма додатками, в редакції позивача, в той час як, предметом позову у справі № 917/1826/14 була матеріально - правова вимога про зобов'язання відповідача укласти договір у судовому порядку.

Підставою для прийняття Господарським судом Полтавської області рішення від 19.11.2014 у справі № 917/1826/14 про відмову у позові став його висновок про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає встановленим чинним законодавством матеріально-правовим способам захисту.

Наведене свідчить про те, що предмет позову у даній справі та предмет позову у справі № 917/1826/14 відрізняються, а отже підстави для припинення провадження у справі у відповідності до пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, усім обставинам справи дана належна правова оцінка і вважає, що судами вірно застосовані до спірних відносин норми матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів, викладених в касаційній скарзі, слід зазначити, що вони не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 917/2657/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова